WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

З метою оцінки клінічної ефективності застосування препарату колоїдного субцитрату вісмуту (Де-Нол) у лікуванні та профілактиці НПЗП-індукованих уражень гастродуоденальної зони, проводилося порівняння клінічної ефективності монотерапії Де-Нолом, монотерапії антисекреторним препаратом з групи інгібіторів протонної помпи (рабепразолом), а також комбінованого застосування цих двох груп препаратів запропонованим нами способом (препарату колоїдного субцитрату вісмуту – Де-Нол по 120 мг 4 рази на день у комбінації з інгібітором протонної помпи – парієтом по 20 мг 2 рази на день).

Аналіз результатів ендоскопічного дослідження, проведеного через 2 тижні від початку лікування Де-Нолом, показав позитивну динаміку як у пацієнтів з виразками шлунка, так і виразками ДПК. Кількість хворих з повним загоєнням виразкового дефекту через 2 тижні від початку монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту було приблизно однаковим в обох нозологічних групах і склало 32,3%. Рубцювання виразок спостерігалося у 3 хворих з виразками ДПК і у 7 хворих з виразками шлунка. Проте, при оцінці середнього діаметру виразкового дефекту спостерігається достовірна різниця між розміром виразкового дефекту в шлунку до лікування і через 2 тижні від його початку (0,580,13 см проти 0,320,21 см, р<0,05), а також статистично недостовірна позитивна динаміка при оцінці виразкового дефекту в ДПК.

Оцінка макроскопічних даних дозволила зробити висновки про позитивний терапевтичний ефект препарату колоїдного субцитрату вісмуту на стан СОШ і СОДПК в обстежуваних хворих. Після проведеного лікування повне зникнення супутніх ендоскопічних ознак запального процесу слизової оболонки шлунка можна було констатувати тільки у 7 хворих з виразками ДПК і у 19 хворих з виразками шлунка. У решти пацієнтів спостерігалися ендоскопічні ознаки залишкової вогнищевої гіперемії, а гастропатій і супутніх ерозій виявлено не було. Залишкові патологічні зміни СОДПК у вигляді гіперемії або вогнищевої бульбопатії були зареєстровані у 12 хворих з виразками ДПК, а у 2 хворих окрім цього, також зберігалися ерозії слизової оболонки дванадцятипалої кишки. У 5 з 11 хворих з виразками шлунка, у яких до лікування спостерігалися супутні ерозивні та запальні зміни СОДПК, спостерігалася залишкова вогнищева гіперемія СОДПК.

У пацієнтів з ерозіями відмічався позитивний терапевтичний ефект від препарату колоїдного субцитрату вісмуту на стан СОШ і СОДПК. Через 2 тижні повне зникнення ендоскопічних ознак ерозивного і запального процесу СОШ можна було констатувати у 14 з 16 осіб (87,5 %). У 2 пацієнтів спостерігалися ендоскопічні ознаки залишкової вогнищевої гіперемії СОШ, а гастропатій та ерозій виявлено не було. Залишкові патологічні зміни СОДПК у вигляді гіперемії або вогнищевої бульбопатії були зареєстровані у 2 (33,3 %) з 6 хворих з поєднаними ураженнями СОШ і СОДПК. Через 4 тижні у 15 хворих (93,8 %) на тлі застосування препарату колоїдного субцитрату вісмуту спостерігалася нормальна ендоскопічна картина.

Дані рН-метрії свідчать про те, що на тлі призначеного лікування відмічалася певна динаміка показників кислотності. На 14 день від початку лікування рН у тілі шлунку коливалася від 1,2 од. до 2,5 од. і в середньому відповідала показникам, характерним для "кислого" шлунка, проте різниця не була статистично достовірною (р>0,05). Показники кислотонейтралізуючої функції антрального відділу шлунка і олужнюючої функції ДПК змінювалися неістотно як через 2 тижні від початку монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту, так і через 4 тижні (р>0,05). Через 4 тижні від початку лікування відзначається достовірна зміна рівня кислотоутворюючої функції шлунка (р<0,05) у бік її нормалізації.

Аналіз показників рН-метрії залежно від локалізації ураження виявляє однакову динаміку в зміні показників на 14 добу і через 4 тижні від початку монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту. При оцінці отриманих даних, до лікування у хворих з НПЗП-індукованими виразками ДПК в середньому переважають показники підвищеної кислотоутворюючої функції. У групі хворих з виразками та ерозіями шлунка відзначаються показники, характерні для "кислого" шлунка, рН тіла шлунка коливається від 1,0 од. до 2,8 од., що в середньому достовірно відрізняється від показників кислотоутворюючої функції пацієнтів з виразками ДПК (р<0,05). Відзначається істотна різниця (р<0,05) в показниках кислотонейтралізуючої функції антрального відділу між пацієнтами з ерозіями і виразками шлунка в порівнянні з виразками цибулини ДПК. Так, у пацієнтів з виразками ДПК спостерігається порушення кислотонейтралізації антрального відділу шлунка, показник коливається від 0,9 од. до 2,8 од., а у хворих з виразками шлунка цей показник знаходиться в межах норми від 2,8 од. до 3,9 од.

При оцінці олужнюючої функції ДПК у хворих з НПЗП-індукованими виразками шлунка цей показник коливається від 5,2 од. до 6,8 од., і в середньому знаходиться в межах норми. У групі пацієнтів з НПЗП-індукованими виразками ДПК рівень рН свідчить про порушення олужнюючої функції ДПК і знаходиться в інтервалі від 1,8 од. до 8,0 од. Отримані дані свідчать про те, що на тлі монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту відзначаються однакові тенденції в динаміці показників кислотності як у пацієнтів з НПЗП-індукованими ерозіями і виразками шлунка, так і при виразках цибулини ДПК. На 14 добу і через 4 тижні показники кислотонейтралізуючої функції антрального відділу і олужнюючої функції ДПК дещо змінюються у всіх пацієнтів, а існуючі достовірні відмінності в показниках зберігаються. Таким чином, на тлі нормалізації кислотоутворюючої функції шлунка зберігаються порушення кислотонейтралізуючої функції антрального відділу і олужнюючої функції ДПК у пацієнтів з виразками ДПК, які зберігаються навіть через 4 тижні від початку монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту. Не дивлячись на відсутність вираженого впливу на кислотоутворюючу функцію шлунка, препарат колоїдного субцитрату вісмуту проявляє свою дію достовірно ефективніше на рівні шлунка, що підтверджується ендоскопічними даними.

У групі пацієнтів, які отримували комбіновану терапію інгібітором протонної помпи і препаратом колоїдного субцитрату вісмуту, повне загоєнням виразкового дефекта через 2 тижні від початку лікування склало 100%. До початку лікування середній діаметр виразкового дефекта у хворих на виразки ДПК складав 0,870,15 см, а у хворих з виразками шлунка – 0,620,11 см. Результати ендоскопічного дослідження, проведеного через 2 тижні від початку лікування, окрім повного загоєння виразкових дефектів, також свідчать про позитивну динаміку в стані СОШ і СОДПК як у пацієнтів з виразками шлунка, так і виразками ДПК. На тлі комбінованої терапії інгібітором протонної помпи і препаратом колоїдного субцитрату вісмуту відзначається повне зникнення супутніх ендоскопічних ознак запального процесу в СОШ і СОДПК у 32 з 35 обстежених пацієнтів. У останніх 3 пацієнтів окрім виразкового рубця спостерігалися ендоскопічні ознаки залишкових патологічних змін СОДПК у вигляді вогнищевої гіперемії, інші патологічні зміни СОШ або СОДПК зареєстровані не були.

До початку лікування відзначається суттєва різниця (р<0,05) в показниках кислотонейтралізуючої функції антрального відділу між пацієнтами з ерозіями і виразками шлунка в порівнянні з виразками цибулини ДПК. У хворих з ерозіями і виразками шлунка кислотонейтралізуюча функція знаходиться в межах норми (від 2,9 од. до 3,8 од.), а у пацієнтів з виразками ДПК спостерігається порушення кислотонейтралізації в антральному відділі шлунка, показник коливається від 1,1 од. до 2,9 од. Показник олужнюючої функції ДПК в середньому знаходиться в межах норми і коливається від 5,1 од. до 8,5 од. Рівень рН у групі пацієнтів з НПЗП-індукованими виразками ДПК свідчить про порушення олужнюючої функції і знаходиться в інтервалі від 1,7 од. до 6,0 од., що суттєво нижче, ніж при виразках шлунка (р<0,05). Через 2 і 4 тижні від початку лікування відзначається достовірна нормалізація показників кислотонейтралізуючої функції антрального відділу і олужнюючої функції ДПК у хворих з виразками цибулини ДПК (р<0,05). На відміну від монотерапії Де-Нолом, на тлі комбінованого використання інгібітору протонної помпи і препарату колоїдного субцитрату вісмуту відзначаються позитивні тенденції в динаміці показників кислотності як у пацієнтів з виразками шлунка, так і при виразках цибулини ДПК. Результати клінічного обстеження, а також дані ендоскопії і рН-метрії до лікування і через 14 днів від його початку, свідчать про достовірно вищу (р<0,05) ефективність комбінованого використання інгібітору протонної помпи і препарату колоїдного субцитрату вісмуту в порівнянні з монотерапією Де-Нолом у лікуванні НПЗП-асоційованих ерозій, виразок шлунка і ДПК (таблиця 2).

Таблиця 2

Loading...

 
 

Цікаве