WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

    Рис. 1. Причини ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки гастродуоденальної зони

    Патологія органів травлення займає передостаннє місце (5 осіб). Всі захворювання, які входять у цю структуру, мають однакову питому вагу (цироз печінки – 20 %, хронічний алкогольний гепатит – 20%, неспецифічний виразковий коліт – 20 %, хвороба Крона – 20 % та целіакія – 20 %). До рідкісних причин (3 хворих) були віднесені захворювання ендокринної системи (цукровий діабет 2 типу), нирок (хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом) і СНІД, які мали однакову питому вагу по 33,3 %. Таким чином, у загальній структурі захворювань, що призводять до ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки гастродуоденальної зони, найчастішою патологією є деформуючий остеоартроз, на другому місці - ревматоїдний артрит, а на третьому – ішемічна хвороба серця.

    З 189 обстежених пацієнтів 167 (88,4 %) приймали препарати, які можуть призводити до патологічних змін СОШ і ДПК. НПЗП приймали 136 пацієнтів (81,4 %), глюкокортикостероїди приймали 12 осіб (7,2 %), причому, в основному з приводу бронхіальної астми та ідіопатичного фіброзуючого альвеоліту. Комбінацію ГКС з цитостатиками приймали 3 хворих: з нефротичним синдромом на тлі хронічного гломерулонефриту (з антиагрегантами і антикоагулянтами), пацієнти з неспецифічним виразковим колітом і з хворобою Крона. У групу пацієнтів, що не приймали ульцерогенні препарати, входили хворі із загальносоматичною патологією, що мала важкий перебіг: цироз печінки, токсичний гепатит, целіакія, цукровий діабет, СНІД, гіпертонічна хвороба і 8 хворих з ішемічною хворобою серця.

    Серед 78 хворих, що приймали селективні інгібітори ЦОГ (мелоксикам, німесулід і целекоксиб), частота виразкових уражень СОШ і СОДПК склала 50 % (39 осіб), тоді як при використанні неселективних НПЗП цей показник був вищий і склав 83,8 % (48 осіб). У решти пацієнтів зареєстровані ерозії СОШ і СОДПК. Розвиток уражень на тлі прийому антикоагулянтів, антиагрегантів, монотерапії ГКС, а також їхні комбінації з цитостатиками спостерігалося більш ніж у половині випадків: у 17 з 31 пацієнта (54,8 %).

    Оцінка поширеності хелікобактерної інфекції проводилася неінвазивним 13С-сечовинним дихальним тестом. Серед 189 обстежених пацієнтів у 51 була виявлена хелікобактерна інфекція, серед хворих з НПЗП-індукованими гастропатіями переважали Нр-негативні пацієнти – 104 особи. Серед 53 пацієнтів з ураженнями СОШ і СОДПК, пов'язаних з іншими причинами, кількість Нр-позитивних пацієнтів склала 19 осіб (35,9 %).

    У більш детальне дослідження включені матеріали обстеження 136 пацієнтів з НПЗП-гастропатіями, які перебували як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні. Вік обстежених пацієнтів коливався від 24 до 69 років і в середньому склав 55,84,9 років. З них 73 жінки і 63 чоловіки, трохи переважали жінки (54,3% проти 45,7%, відповідно). Середній вік жінок склав 59,7 3,6 років і був несуттєво вищим, ніж середній вік чоловіків, який склав 52,3 7,1 роки (табл. 1). При загальній оцінці середнього віку у пацієнтів з ерозивно-виразковими ураженнями СОШ і СОДПК визначається, що у віці старше 45 років достовірно частіше реєструються виразкові ураження СОШ і СОДПК. Стаж основного негастроентерологічного захворювання у пацієнтів з виразками коливався від 1 року до 18 років і в середньому склав 7,160,96 років. Стаж основного захворювання у пацієнтів з ерозіями коливався від 6 міс. до 5 років і в середньому склав 2,390,64 років, що було істотно менше, ніж у попередній групі хворих (р<0,05).

Таблиця 1

Розподіл обстежених пацієнтів за статтю і за віком

Стать і вік

Захворювання

Всього

Виразки

Ерозії

Абс.

%

Чоловіки

35

28

63

45,7

Жінки

52

21

73

54,3

Всього

87

49

136

100

24-34 роки

12

9

21

15,4

35-44 роки

25

14

39

28,7

45 і старше

50

26

76

55,9

Середній вік у роках, М  m

65,9  5,4

47,6  3,2

55,8  4,9

    У всіх пацієнтів з НПЗП-індукованими ерозивно-виразковими ураженнями слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки існували загальновідомі чинники ризику (рис. 2): паління, вживання алкоголю, вік старше 60 років, використання декількох НПЗП або їх комбінація з іншими препаратами, що мають ульцерогенну дію, а також наявність супутньої хронічної патології і хелікобактерної інфекції.

Рис. 2. Питома вага комбінованих чинників ризику при ерозивно-виразкових ураженнях слизової оболонки гастродуоденальної зони

Примітка. * - р<0,05, достовірна різниця між аналогічними показниками

    У групі хворих з НПЗП-індукованими виразками спостерігається достовірно більша кількість пацієнтів віком старше 60 років, які вживали декілька НПЗП або їх комбінацію з іншими препаратами, що мають ульцерогенну дію, а також мають супутню хронічну патологію і хелікобактерну інфекцію (р<0,05). У 40,4 % обстежених мала місце спадкова обтяженість із захворювань гастродуоденальної зони.

    Детальний аналіз за нозологічними групами показав, що у хворих з виразками цей показник зустрічався у 52 з 87 осіб (59,8%), тобто більше ніж у половини обстежених пацієнтів цієї групи. У групі хворих з ерозіями СОШ і СОДПК цей чинник був незначним і спостерігався тільки у 3 з 49 хворих (6,1%). У структурі всієї клінічної групи з НПЗП-індукованими ерозивно-виразковими ураженнями обтяжена спадковість спостерігалася більше ніж у третини пацієнтів і склала 38,2%. Відсоток уражень СОШ і СОДПК практично співпадає в групах хворих, що мають найменший і найбільший стаж прийому НПЗП і не залежить від показників кислотоутворюючої функції шлунка. В той же час у групі із стажем прийому НПЗП більше 10 років, не дивлячись на найбільший відсоток хворих з показниками слабкокислого шлунка, спостерігається найвищий відсоток ерозивно-виразкових уражень. Цей факт свідчить про те, що в патогенезі виникнення ерозивно-виразкових уражень СОШ, індукованих прийомом НПЗП, чіткої залежності від функціонального стану кислотоутворення в тілі шлунка немає. Пусковим механізмом у виникненні ерозивно-виразкових уражень слизової оболонки шлунка і ДПК є токсичний вплив медикаментів і тривалість їх прийому (Feldman M., Alexander T., 2000; Graham D.Y., 2002).

    Результати аналізу ендоскопічних даних у пацієнтів з НПЗП-гастропатіями свідчать про те, що у 100% (136 осіб) обстежених хворих за відсутності виражених скарг реєструвалися ті або інші ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки гастродуоденальної зони. Ерозії антрального відділу шлунка виявлені у 89 пацієнтів (65,4%), виразки – у 62 осіб (38,2%). Ерозії цибулини ДПК виявлені у 43 досліджуваних пацієнтів (31,6%), виразки – у 25 (11,0%). Причому встановлено, що виразково-ерозивні ураження СОШ і СОДПК, індуковані прийомом НПЗП, виникають достовірно частіше (р<0,05) у хворих віком старше 45 років: із 136 осіб до цієї вікової групи увійшли 53 пацієнти (39,0 % випадків).

    При морфологічному дослідженні основна частина гістологічних змін розцінювалася як неспецифічні маркери хімічного гастриту. За відсутності характерних для хелікобактерного гастриту морфологічних маркерів і на тлі мінімальних запальних змін реєструвалися наступні зміни: гладком'язові клітини у власній пластинці, фовеолярна гіперплазія, високі папіломатозні шлункові вали, в 50% випадків деформовані, з невеликими потовщеннями і "злуками", іноді у вигляді ворсинок, ямки звиті, штопороподібні. Найбільш характерна ознака гастриту типу С – різко потовщений базофільний епітелій, що не містить слизу і нагадує епітелій країв виразки. Таким чином, наявність морфологічних ознак хімічного гастриту була зареєстрована у 104 (76,5%) обстежених хворих. Як принципову особливість стану СОШ у Нр-позитивних пацієнтів, окрім присутності хелікобактерної інфекції, необхідно відзначити інтенсивну інфільтрацію власної пластинки СОШ нейтрофілами у 100% хворих, наявність крипт-абсцесів у 87,5% (28 осіб), велика кількість лімфоїдних фолікулів з активними гермінативними центрами у 100% хворих. Крім того, у 62,5% обстежених виявлялася атрофія шлункового епітелію і у 3 хворих – метаплазія за тонкокишковим типом.

Loading...

 
 

Цікаве