WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

Пептична виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, не асоційована з helicobacter pylori: клініка, діагностика, лікування (автореферат) - Реферат

Практичне значення отриманих результатів. Доведена клінічна ефективність оригінального методу лікування хворих з Нр-негативною пептичною виразкою (НПЗП-індукованими виразками гастродуоденальної зони як найбільш частими варіантами) інгібітором протонної помпи і препаратом колоїдного субцитрату вісмуту, що полягає в їх поєднаному використанні.

Доведена клінічна ефективність монотерапії препаратом колоїдного субцитрату вісмуту для профілактики медикаментозних виразок при тривалому застосуванні НПЗП незалежно від селективності інгібіторів ЦОГ-2, що не поступається за ефективністю інгібітору протонної помпи.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати роботи використовуються в практиці Республіканської клінічної лікарні ім. М.А.Семашка (м. Сімферополь), міської клінічної лікарні № 7 (м. Сімферополь), кафедри терапії та сімейної медицини ФПО, кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Автором виконаний патентний пошук, результати якого висвітлені в розділі "Огляд літератури", що свідчить про відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою дисертації носять приоритетний характер. Авторські права дисертанта захищені двома патентами України. Автором самостійно проводився відбір хворих, їх комплексне обстеження, лікування і контроль над його ефективністю. Проведено також науковий аналіз отриманих результатів, їх математична обробка, сформульовані основні положення, висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації висвітлені та обговорені на науково-практичних конференціях Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь, 2004-2006 рр.); республіканській науково-практичній конференції молодих учених "Досягнення і перспективи розвитку терапії напередодні ХХI століття" (Харків, 2005 р.); V і VІ республіканських науково-практичних конференціях "Нове в клінічній фармакології і фармакотерапії захворювань внутрішніх органів" (Харків, 2004; 2006 рр.); республіканській науково-практичній конференції "Первинна та вторинна профілактика основних терапевтичних захворювань у поліпшенні якості життя" (Харків, 2004 р.); Х конференції гастроентерологів ВПС України (Вінниця, 2004 р.); республіканській науково-практичній конференції "Гастроентерологія XXI століття: теперішнє і майбутнє" (Харків, 2004); республіканській науково-практичній конференції "Дні гастроентерології в Криму" (Ялта, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць, зокрема 4 статті в зареєстрованих ВАК України виданнях. Отримано два патенти на винахід (№ 11425U, № 11426U).

Структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 197 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу власних спостережень, обговорення результатів дослідження, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 24 таблицями, 20 малюнками (об'єм - 28 стор.). Список використаних літературних джерел містить 202 роботи (21 стор.), з яких 101 робота кирилицею і 101 робота латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

    Матеріали та методи дослідження. Серед 189 пацієнтів, що мають виразки шлунка і цибулини ДПК, були відібрані 136 хворих з НПЗП-індукованими ураженнями СОШ і СОДПК. Вік обстежених пацієнтів коливався від 24 до 69 років і в середньому склав 55,84,9 років. З них 72 жінки і 64 чоловіки, дещо переважали жінки (52,9% проти 47,1%, відповідно). Стаж основного негастроентерологічного захворювання у пацієнтів з виразками коливався від 1 року до 18 років і в середньому склав 7,160,96 років. Стаж основного захворювання у пацієнтів з ерозіями коливався від 6 міс. до 5 років і в середньому склав 2,390,64 років.

    У зв'язку з поставленими завданнями, в науковій роботі використовувалися загальноприйняті методики дослідження. Хворим клінічної групи проводилося клініко-інструментальне дослідження, що включало: опитування хворих згідно з власно розробленою анкетою, ФГДС, рН-метрію, гістологічна оцінка матеріалу біопсії, а також швидкий уреазний тест або неінвазивний дихальний тест 13С-сечовинний для визначення хелікобактерного статусу. При стандартному опитуванні та клініко-лабораторному дослідженні виявлялися скарги, характерні для прояву побічних дій нестероїдних протизапальних засобів. Крім того, виділяли групу ризику з шлунково-кишкових ускладнень фармакотерапії НПЗП.

    Всім хворим клінічної групи обов'язково проводилося гістологічне дослідження біоптатів тіла (1) і антрального відділу (2) шлунка для морфологічної верифікації діагнозу. Хелікобактерний статус додатково оцінювався за допомогою швидкого уреазного тесту і гістологічного дослідження. Для виявлення Нр зрізи фарбувалися за методом Гімзе. Гістологічну діагностику ступеня активності гастриту оцінювали згідно з модифікованою Сіднейською системою класифікації і градації гастриту з урахуванням доповнень, сформульованих у Х'юстонській класифікації (1994). Контроль за ерадикацією Нр-інфекції проводився за допомогою неінвазивного методу - 13С-сечовинним дихальним тестом.

    Лікування пацієнтів з Нр-негативними виразками включало антисекреторну терапію і гастроцитопротекторну терапію, а також антихелікобактерну терапію за показаннями. Всі особи, які відповідали необхідним критеріям, були розділені на наступні групи:

    1 група – пацієнти з Нр-негативними пептичними виразками шлунка і дванадцятипалої кишки, які лікувались препаратом колоїдного субцитрату вісмуту – Де-Нол по 120 мг 4 рази на день.

    2 група – пацієнти з Нр-негативними пептичними виразками шлунка і дванадцятипалої кишки, які лікувались препаратом колоїдного субцитрату вісмуту – Де-Нол по 120 мг 4 рази на день у комбінації з інгібітором протонної помпи – парієт по 20 мг 2 рази на день.

    3 група – пацієнти з Нр-негативними пептичними виразками шлунка і дванадцятипалої кишки, які лікувались інгібітором протонної помпи – парієт по 20 мг 2 рази на день.

    4А група – пацієнти, що знаходяться на постійному лікуванні НПЗП, без виразково-ерозивних уражень СОШ та СОДПК, які приймали з метою профілактики препарат колоїдного субцитрату вісмуту – Де-Нол по 120 мг 4 рази на день.

    4Б група – пацієнти, що знаходяться на постійному лікуванні НПЗП, без виразково-ерозивних уражень СОШ та СОДПК, які приймали з метою профілактики інгібітор протонної помпи – парієт по 20 мг 2 рази на день.

Результати лікування оцінювалися при проведенні ендоскопічного контролю. При цьому терапія вважалася ефективною, якщо спостерігалася позитивна динаміка ендоскопічної картини, тобто рубцювання виразок і/або ерозій, реєструвалися нормальні показники кислотності при інтрагастральній ендоскопічній рН-метрії (через 2 тижні) і ерадикація Нр-інфекції.

    Результати дослідження та обговорення. Було обстежено 189 пацієнтів з виразково-ерозивними ураженнями слизової оболонки шлунка і ДПК, зафіксованими при ФГДС, які відповідали критеріям включення. Перше місце в структурі загальносоматичних патологічних процесів займають ревматологічні захворювання (136 хворих), що представлене на рисунку 1. Найбільшу кількість пацієнтів склали хворі на деформуючий остеоартроз (47,1 %), на другому місці був ревматоїдний артрит (45,6 %), на третьому - подагра (2,9 %), а також більш рідкісні системні захворювання – анкілозуючий спондилоартрит (2,9 %) і системна склеродермія (1,5 %). Патологія серцево-судинної системи хоча і поступається за частотою попередньому показнику, проте, також є однією з найбільш частих у структурі уражень слизової оболонки шлунка і ДПК (34 особи). У структурі захворювань серцево-судинної системи переважає ішемічна хвороба серця, яка була діагностована у 85,3 % хворих, на другому місці знаходиться гіпертонічна хвороба (8,8 %) і дилятаційна кардіоміопатія – у 5,9 % пацієнтів, ускладнена миготливою аритмією і декомпенсованою серцевою недостатністю. Наступними за частотою є захворювання органів дихання (11 осіб): бронхіальна астма (81,8%) та ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт (18,2 %).

Loading...

 
 

Цікаве