WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Соціальна адаптація дітей-сиріт засобами фізичного виховання і спорту (автореферат) - Реферат

Соціальна адаптація дітей-сиріт засобами фізичного виховання і спорту (автореферат) - Реферат

а

б

дівчата; юнаки

Рис. 1. Зміна показників фізичного розвитку і кардіореспіраторного апарату

дітей, які виховуються в сім'ях (а) та дітей-сиріт (б) в період 12-13 і 15-16 років, %

1 – довжина тіла; 2 – маса тіла; 3 – окружність грудної клітки;

4 – життєва ємність легень; 5 – частота серцевих скорочень;

6 – систолічний артеріальний тиск; 7 – діастолічний артеріальний тиск

За всіма показниками фізичного розвитку і кардіореспіраторного апарату діти-сироти не мають вірогідного приросту (p>0,05) (рис. 2), на відміну від їх однолітків, які виховуються в сім'ях, це свідчить, що вони відстають у розвитку.

t

Рис. 2. Числові значення t-критерію і вірогідні рівні (p) змінення показників фізичного розвитку й кардіореспіраторного апарату в період 12-13 і 15-16 років (n=50)

Порівняльний аналіз розвитку рухових якостей дітей-сиріт та дітей, які виховуються в сім'ях підліткового періоду (12-13 років) свідчить, що за фізичним розвитком діти зі спеціалізованих закладів інтернатного типу, не відстають від своїх однолітків, які навчаються у загальноосвітніх школах.

Це пов'язано, перш за все, з тим, що діти цього віку менше потрапляють під вплив негативних звичок (паління, алкоголь тощо) і мають бажання займатися різними фізичними вправами.

Проведене нами дослідження виявило, що результати тестування стану фізичної підготовленості юнаків 15-16 років, які виховуються у закладах інтернатного типу, в більшості показників вірогідно нижчі, ніж у хлопців із загальноосвітніх шкіл. Так, значно нижчі результати у юнаків, які виховуються в спеціалізованих закладах інтернатного типу, в бігу на 60 м (p<0,05), бігу на витривалість (p<0,05), згинанні і розгинанні рук в упорі, лежачи на підлозі (p<0,01), човниковому бігу (p<0,01) та у стрибку в довжину з місця (p<0,001). Фізичні якості дівчат того ж віку з інтернату також нижчі, але вірогідність різниці їх з результатами дівчат із загальноосвітньої школи не була виявлена (p>0,05). Під час комплексного тестування на гнучкість як у хлопців, так і у дівчат, які виховуються в спеціалізованих закладах інтернатного типу, не була виявлена вірогідна різниця (p>0,05).

Перш за все, отримані результати свідчать про те що у дітей-сиріт недостатня рухова діяльність, оскільки школа-інтернат – це заклад закритого або напівзакритого типу, в якому сфера спілкування й діяльності вихованців обмежена, що гальмує процеси їх інтелектуального розвитку й соціалізації; тут має місце надмірна заорганізованість, яка негативно позначається на вихованні у школярів самостійності, відповідальності, активності тощо.

Проведені чотирирічні дослідження дівчат і юнаків середнього та старшого шкільного віку не однакового соціального положення мали різну динаміку зміни рухових якостей.

Так, результати повторного тестування дівчат з сімей віком 15-16 років, по відношенню до 12-13-річних, в більшості показників не мали вірогідних змін (p>0,05) (рис. 3), однак отримано більш високі результати в показниках згинання і розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі (p<0,001).

У юнаків, що виховуються в сім'ях, переважно від дівчат, покращилися результати тестування всіх рухових якостей (рис. 3). В той же час достовірно кращі результати показано юнаками в 15-16 років по відношенню до попереднього відрізку часу в човниковому бігу (p<0,05), згинанні та розгинанні рук в упорі, лежачи на підлозі (p<0,05) і стрибку в довжину з місця (p<0,001). Аналіз показує, що значне покращення результатів пов'язано з тим, що 26% юнаків з сімей займаються в різних спортивних секціях, а інші додатково використовують фізичні вправи під час ранкової зарядки та інших заходах в сім'ях (трудові процеси, прогулянки тощо).

Дівчата-сироти, на відміну від їх одноліток з сімей, при повторному тестуванні рухових якостей мають трохи інші показники (рис. 3). Не дивлячись на те, що покращилися результати швидкості, витривалості, гнучкості, спритності та швидкісно-силових якостей (p>0,05), достовірно покращилися лише показники згинання і розгинання рук в упорі, лежачи на підлозі (p<0,01). Показники тестування у юнаків-сиріт віком 15-16 років по відношенню до попереднього віку, залишились майже без змін (p>0,05): швидкість (t=0,54), витривалість (t=0,80), гнучкість (t=1,11), сила (t=0,46), спритність (t=1,12) та швидкісно-силові якості (t=1,10). На наш погляд незначні зміни в розвитку фізичних якостей юнаків-сиріт пов'язані з тим, що в цьому віці юнаки утрачають бажання займатися фізичними вправами, лише 7% з них займаються в спортивних секціях, більшість з них мають шкідливі звички й агресивні до свого соціального становища.

Рис. 3. Кількісні показники t-критерію і вірогідні рівні (p) зміни показників

фізичних якостей в період 12-13 і 15-16 років (n=50)

У відсотковому відношенні дівчата-сироти практично не відстають від своїх одноліток з сімей в прирості фізичних якостей (рис. 4а). Так, результати швидкості у дівчат-сиріт і дівчат з сімей відповідно покращилися на 15,4% і 14,5%, витривалості – на 9,9% і 9,6%, гнучкості – на 8,9% і 9,2%, сили – на 39,6% і 39%, спритності – на 1,8% і 1,9% та швидкісно-силових якостей – на 1,8% і 1,5% (p>0,05).

У юнаків відсоткова різниця вікового приросту показників фізичних якостей має значно більшу розбіжність, ніж у дівчат (рис. 4б), швидкість покращилась у юнаків з сімей на 8%, а у юнаків-сиріт всього на 3,7%, витривалість відповідно – на 10,4% і 1%, гнучкість – на 22,2% і 16%, сила – на 33,3% і 8%, спритність – на 8% і 2,9% та швидкісно-силові якості – на 10,4% і 3,5%.

а

б

діти-сироти; діти з сімей

Рис. 4. Зміна показників розвитку фізичних якостей дівчат (а) і юнаків (б) сиріт і які виховуються в сім'ях в період 12-13 і 15-16 років, %

1 – швидкісно-силові якості; 2 – швидкість; 3 – витривалість; 4 – гнучкість;

5 – сила; 6 – спритність

Проведені дослідження фізичної підготовленості юнаків і дівчат 12-13 і 15-16 років свідчать про те, що участь учнів тільки в шкільних уроках фізичної культури не зовсім сприяє розвитку рухових якостей і, перш за все, виконанню нормативів державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України.

Крім цього в старшому шкільному віці різко знижується мотиваційна основа занять фізичною культурою, особливо у дітей-сиріт, у яких також відсутнє стимулювання занять з боку батьків. Тому є очевидним необхідність додаткових занять у спортивних секціях, клубах тощо і, в першу чергу, дітей-сиріт.

Порівняння показників соціально-психологічної адаптації дітей, які виховуються в школах-інтернатах і звичайних сім'ях свідчить про те, що в більшості використаних тестів діти-сироти мають вірогідну різницю (p<0,001-0,05) результатів. Найчастіше це виявляється в підвищеній тривожності, емоційній напруженості, психічному стомленні, емоційному стресі, підвищеній чутливості до різного роду перешкод, неготовності долати труднощі, зниженні потреб у досягненнях успіху, підвищеній агресивності, недовірливості, запальності, нестриманості, надмірній імпульсній активності, емоційній холодності, відході в себе, порушенні емоційних контактів з оточуючими, наростанні пасивності, депресії тощо.

Реакції вихованців інтернату психологічно збіднені, мають самозахисний характер. Вони частіше звертаються до дорікань, звинувачень, погроз, тобто до реакцій самозахисного типу, що свідчить про недостатній розвиток особистості, про постійне прагнення перекласти відповідальність за ситуацію на інших. Це непродуктивний шлях переживання критичних ситуацій. За допомогою аналізу індексів визначення самостійності й агресивності ми дійшли висновку, що самостійність дітей з інтернату нижча, ніж у їх однолітків із звичайних шкіл. Водночас агресивність частіше спрямована на інших, на відміну від дітей, які виховуються в сім'ях.

У цілому, спираючись на дані, отримані після аналізу результатів опитувань можна відмітити, що показники самооцінки у дітей-сиріт дуже низькі. Це є фактичним підтвердженням низького рівня "Я-концепції", самовідношення, на основі якого у дітей, які залишились без батьків будуються дезадаптивні взаємовідносини з оточуючими.

Усвідомлення своєї індивідуальності узгоджується з інтересом до себе, з прагненням до самопізнання. Вивчення анкет підлітків, які виховуються в різних умовах, показує, що підлітки з інтернату мають розмите уявлення про своє "Я".

Кореляційний аналіз кількісних даних стосовно впливу "Я-концепції" на соціально-психологічну адаптацію у дівчат з сімей 15-16 років виявив тісний взаємозв'язок неприйняття себе і відходу від рішення проблем (r=0,64) та емоційного комфорту (r=0,63), що свідчить про перекладання рішення своїх проблем на батьків. Також досить висока кореляційна залежність між неприйняттям себе в залежності від зовнішнього вигляду (r=0,61).

Loading...

 
 

Цікаве