WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація лікувально-діагностичної тактики при хронічному гнійному сальпінгоофориті у жінок фертильного віку (автореферат) - Реферат

Оптимізація лікувально-діагностичної тактики при хронічному гнійному сальпінгоофориті у жінок фертильного віку (автореферат) - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Донецький національний медичний університет ім. М. ГОРЬКОГО

Науково-дослідний інститут медичних проблем сім'ї

Ферсі Ханен

УДК 618.2-002.3-036.12-07-08-056.2

Оптимізація лікувально-діагностичної тактики при хронічному гнійному сальпінгоофориті у жінок фертильного віку

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Чайка Володимир Кирилович,

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології

факультету інтернатури та післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Сімрок Василь Васильович,

Луганський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства, гінекології та дерматовенерології медичного факультету

доктор медичних наук, професор

Грищенко Ольга Валентинівна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри перинатології та гінекології

Захист відбудеться 17 січня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті медичних проблем сім'ї Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, просп. Ілліча, 16).

Автореферат розісланий 15 грудня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент О.М. Долгошапко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Запальні захворювання статевих органів у жінок в структурі гінекологічної захворюваності складають до 65 % (Б.М. Венцківський, Г.Д. Гордеева, 2004; В.И. Краснопольский и соавт., 2006; В.І. Пирогова та співавт., 2006; L. Dayan, 2006; L.C. Kuan, 2006). Частота запальних захворювань придатків матки у жінок дітородного віку в останні роки збільшилася на 13–28 %, а за даними зарубіжних авторів — в 3 рази та має тенденцію до збільшення (Л.І. Іванюта та співавт., 2003; J. Ross, 2005; J.C. Thomson 2005). Наслідки запальних захворювань органів малого тазу являють собою серйозну загрозу здоров'ю та життю жінок, оскільки проявляються тривалим больовим синдромом, безплідністю, ектопічною вагітністю, формуванням гнійних утворень і пухлин, розвитком сепсису (В.П. Сметник, Л.Г. Тумилович, 2003; С.Н. Бакшеев, 2004; І.Б. Вовк та співавт., 2006).

В структурі запальних захворювань геніталій в 65–80 % домінують хронічні форми, що спричиняють тривалу втрату працездатності жінок репродуктивного віку, оскільки 20–30 % пацієнток з такою патологією підлягають стаціонарному лікуванню (П. Уилсон, 2002; В.В. Сімрок, Єрьоменко М.О., 2006; А.М. Громова та співавт., 2006; В.Ф. Струк та співавт., 2007).

Традиційні методи консервативного лікування хронічних запальних захворювань придатків матки не завжди дозволяють досягнути повної реабілітації хворих і попередити рецидиви запального процесу. Це обумовлено відсутністю клініко-лабораторних критеріїв, що дозволяють встановити фазу перебігу запального процесу, визначити головну патогенетичну ланку, на яку необхідно спрямувати медикаментозну корекцію (Е.А. Соловьева и соавт., J. Espinoza et al., 2006).

В останній час доведено, що перебіг хронічних запальних захворювань і реакція на проведену терапію значно залежать від загальної реактивності організму, яка визначається сенситивністю глюкокортикоїдних рецепторів (ГК Р) і продукцією кортизолу в організмі, що не враховується під час лікування та може бути однією з причин його низької ефективності (Е.Ф. Баринов та співавт., 1999). Можна припустити, що індивідуальні особливості чутливості стероїдних рецепторів моноцитів здатні визначити перебіг хронічного запалення в придатках матки та можуть бути інформативними критеріями прогнозу наслідків захворювання.

Доведено, що крім хірургічного лікування, в основі успішної терапії жінок з гнійними запальними захворюваннями придатків матки важливе значення має медикаментозне лікування, що проводиться до та після хірургічного втручання. Патогенетично обґрунтованим після відміни антибіотиків вважається застосування інгібіторів запалення — стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів, які мають протизапальну, анальгетичну і антиагрегаційну дію (В.В. Абрамченко, А.П. Прошян, 2005; О.В. Грищенко та співавт., 2007; С.Б. Ходаківський, Н.О. Захаренко, 2007; M. Stoeck et al., 2004). Однак дані про принципи їх призначення при лікуванні хронічних сальпінгоофоритів є надто обмеженими. Це вказує на необхідність дослідження спектру показань та термінів призначення стероїдних і нестероїдних протизапальних препаратів з метою оптимізації лікувального алгоритму у пацієнток з хронічними гнійними запальними захворюваннями придатків матки.

Таким чином, вибір індивідуальної лікувальної тактики хронічного запалення органів жіночої статевої системи в кожному конкретному випадку на підставі оцінки реактивності про- та протизапальних систем організму є важливою і перспективною проблемою сучасної гінекології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФІПО Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України "Розробити способи відновлення репродуктивного здоров'я у жінок із захворюваннями придатків матки, що потребують хірургічної корекції" (№ державної реєстрації: 0103U007892; МК 04.06.01).

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування хворих з хронічним гнійним сальпінгоофоритом шляхом розробки диференційного підходу до комплексної терапії з урахуванням адренореактивності організму.

Завдання дослідження
  1. Вивчити особливості клінічного перебігу хронічних гнійних запальних захворювань придатків матки у жінок фертильного віку з урахуванням сенситивності стероїдних рецепторів і рівня кортизолу.

  2. Визначити стан прозапальних факторів (продукція лейкотрієну, простагландину) у пацієнток з хронічним гнійним сальпінгоофоритом з урахуванням різної адренореактивності організму.

  1. Оцінити вплив традиційного консервативного лікування на клініко-лабораторні показники пацієнток з хронічним гнійним сальпінгоофоритом при різній чутливості стероїдних рецепторів і рівня кортизолу.

  2. Розробити і впровадити комплексне патогенетично обґрунтоване лікування для пацієнток з хронічним гнійним сальпінгоофоритом з урахуванням сенситивності ГК Р і рівня кортизолу та оцінити його ефективність.

Об'єкт дослідження: хронічний гнійний сальпінгоофорит у жінок фертильного віку.

Предмет дослідження: клінічний перебіг хронічного гнійного сальпінгоофориту, сенситивність глюкокортикоїдних рецепторів, гормональний стан, імунний статус, особливості секреції ейкозаноїдів.

Методи дослідження: клінічні (оцінка стану хворих), морфологічні (оцінка сенситивності ГК Р), гормональні (визначення продукції кортизолу), біохімічні (визначення рівня простагландину Е2 та лейкотрієну В4), імунологічні (визначення вмісту інтерлейкіну 4, Т хелперів, Т супресорів), ехографічний, інструментальні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше встановлено, що у жінок з хронічними запальними захворюваннями придатків матки спостерігаються чотири типи адренореактивності організму, які характеризуються нормальною сенситивністю ГК Р і рівнем кортизолу, зниженою сенситивністю ГК Р і підвищеним рівнем кортизолу, підвищеною сенситивністю ГК Р і низьким рівнем кортизолу і, нарешті, зниженими сенситивністю ГК Р і рівнем кортизолу. Доведено взаємозв'язок між типом адренореактивності та особливостями клінічного перебігу захворювання.

Вперше науково обґрунтовано необхідність оперативного лікування у хворих з хронічними гнійними захворюваннями придатків матки на фоні зміненої адренореактивності організму.

Доповнені дані відносно патогенезу хронічних запальних захворювань придатків матки. Вперше показано, що у хворих з хронічним гнійним сальпінгоофоритом зниження сенситивності ГК Р та високий рівень кортизолу супроводжуються зниженням рівня інтерлейкину 4 і зростанням продукції простагландину Е2, а підвищення чутливості ГК Р і низький рівень кортизолу — значним підвищенням інтерлейкіну 4 і лейкотрієну В4. Поєднання низької сенситивності ГК Р і зниженого рівня кортизолу спричиняє гіперпродукцію цитокіну і ейкозаноїдів та є несприятливою ознакою перебігу запального процесу.

Вперше при хронічному гнійному сальпінгоофориті науково обґрунтована необхідність диференційного підходу до призначення глюкокортикоїдів і нестероїдних протизапальних препаратів в післяопераційному періоді з урахуванням адренореактивності організму та доведена їх ефективність.

Loading...

 
 

Цікаве