WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії (II половина ХIХ ст. - 1917 р.) (автореферат) - Реферат

Розвиток санітарно-профілактичного напряму земської медицини Катеринославської губернії (II половина ХIХ ст. - 1917 р.) (автореферат) - Реферат

Враховуючи, що практично всі реформації діяльності земств у розвитку санітарного напряму в медицині на Україні зумовлювались певними об'єктивними причинами, їх науковий аналіз вимагав дотримання адекватності, уникнення перебільшень або принижень минулого. Це ставало можливим лише при застосуванні конкретно-історичного методу дослідження, який передбачає врахування всіх особливостей буття тогочасної спільноти, визначення найбільш характерних ознак досліджуваного періоду, з'ясування всіх чинників певних змін у процесі розвитку і дає змогу найбільш об'єктивно оцінити актуальні проблеми того часу.

Застосування історико-типологічного методу при вивченні профілактичної спрямованості у діяльності Катеринославського міського самоврядування та губернського земства дозволило виділити ознаки цієї системи типологізації: санітарно-виконавчі комісії, губернські та повітові управи, земські збори, з'їзди лікарів, медичні кафедри, різні види профілактичної роботи.

Застосування конкретно-історичного та історично-типологічного методів створило підстави для історико-порівняльного методу, який дозволив розкрити сутність явищ, що вивчались, за схожістю або відмінністю притаманних їм ознак.

Співставлення змісту таких документів, як журнали земських зборів та звіти, що визначали коло актуальних питань діяльності земства з їх практичною реалізацією, дозволили стверджувати щодо прогресивного характеру заходів Катеринославського земства у напрямі розширення системи профілактичної та протиепідемічної допомоги населенню, а порівняння темпів та досягнень розвитку санітарних установ із загальними масштабами України – встановити їхні пріоритети та регіональну специфіку.

Опрацювання зібраного матеріалу та результатів власних досліджень виконане із застосуванням статистичних методів.

Застосування вказаних методів дослідження, як окремо, так і в сукупності, сприяло отриманню репрезентованих даних і дозволило ліквідувати окремі "білі плями" в історії санітарної служби України, встановити окремі пріоритети в діяльності санітарної організації Катеринославського міського самоврядування та губернського земства за 50 років земського періоду та визначити їх наукову новизну для того часу.

Санітарно-виконавча комісія Катеринославського міського самоврядування формувалась під час епідемій холери, в результаті чого під час чергового її "відвідування" в 1873-1874р.р. Катеринослав вже мав тимчасову санітарну комісію, яка здійснювала нагляд за бойнями, за очищенням дворів та каналів від сміття, за допомогою поліції знищувала непридатні до вживання харчові продукти та через мирового суддю карала осіб, винних у реалізації шкідливих продуктів, про що свідчать записи у журналах Катеринославської міської думи 1874 року.

Враховуючи досвід роботи тимчасової санітарної комісії 1873-1874р.р., гласний міської думи, лікар Адольф Адольфович Кнотте на черговому засіданні Думи в січні 1879 р. запропонував запровадити постійний санітарний нагляд за їстівними припасами та напоями, порушив питання щодо швидкого та систематичного повідомлення міського лікаря про всі випадки інфекційних захворювань з метою своєчасного упередження епідемії, а також вимогу до духовенства не хоронити померлих без довідки лікаря про причину смерті, підняв питання якості та порядку віспощеплення, проведення централізованої дезінфекції речей хворих шляхом їх прожарювання у спеціальних печах, необхідність устаткування громадських ретирад, про що свідчать матеріали засідання міської Думи в лютому 1879 року.

24 і 25 січня 1879р. Катеринославська міська Дума прийняла постанову щодо створення постійної санітарно-виконавчої комісії міста з наданням їй виконавчих функцій, та затвердила її правомірність, поставивши перед нею завдання: нагляд за санітарним станом міста та охороною здоров'я населення.

Виконуючи постанову Думи, Катеринославська міська управа обрала голову і членів постійної санітарно-виконавчої комісії, що складалась з 2 відділень – дорадчого і розпорядчого та виконавчого під головуванням Івана Миколайовича Філіп'єва, спеціаліста з санітарної та гігієнічної справи.

До здобутків санітарно-виконавчої комісії міського самоврядування слід віднести розробку та затвердження 7 спеціальних постанов по санітарній частині (1879), проведення безкоштовних віспощеплень населенню, лабораторних досліджень продуктів харчування, розробку та запровадження природоохоронних постанов.

Санітарно-виконавча комісія Катеринославського міського самоврядування створена практично одночасно з передовими губерніями Російської імперії – у 1872 року в Пермській (З.П.Соловйов), у 1873 – в Московській (Е.А.Осипов, 1899).

Земство Катеринославської губернії стало третім в Україні за часом запровадження земської медицини (1866) після Полтавської, Херсонської губерній (1865), отримавши у спадщину від Приказів громадської опіки високий рівень смертності населення (34%0), зокрема дитячої (152%0), а також складні санітарно-епідеміологічні умови та масові епідемії.

Саме санітарне неблагополуччя губернії стало одним з провідних чинників зародження санітарно-профілактичного напряму діяльності земства, що відноситься до 1867 року – початку впровадження профілактичних заходів в Олександрівському, Верхньодніпровському та Бахмутському повітах.

З метою організації медико-санітарної статистики губернії, у 1897 р. створено санітарне бюро губернського земства, що почало практичне втілення статистики в діяльність земських дільничних лікарів. В подальшому статистичні дані узагальнювались в губернському санітарному бюро у вигляді щомісячного бюлетеню епідемічних хвороб та додатку – карти губернії з позначенням місць виникнення епідемічних захворювань до щомісячного журналу "Лікарняно-санітарна хроніка". В санітарному бюро працює Костянтин Концевич (1897-1903) – перший його завідувач, зусиллями якого значною мірою відбулось становлення санітарно-епідеміологічної організації Катеринославської губернії та формування нормативно-правової бази, що регламентувала діяльність служби та санітарних лікарів.

На рис. 2 представлена структура санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування 1879 року.


Рис. 2. Структура санітарно-виконавчої комісії Катеринославського міського самоврядування (1879 р.)

Після декількох відхилень проектів організації санітарної служби губернії, у грудні 1901 року губернські земські збори одноголосно ухвалили заснування в губернії інституту санітарно-епідемічних лікарів і фельдшерів по одному на кожний повіт з окладом 2000 карбованців на рік для лікаря та 600 карбованців на рік фельдшеру, 100 карбованців – на канцелярські витрати.

Таким чином, губернське земство завершило десятирічний (1891-1901) процес створення санітарно-епідеміологічної організації в губернії, а також ознаменувало новий етап розвитку земства взагалі, який визначив пріоритет профілактичної спрямованості земської медицини. На той час подібні організації з усіх земських губерній функціонували лише в трьох українських: Херсонській, Харківській та Катеринославській.

Санітарно-епідеміологічна організація Катеринославського земства, як новий вид лікарської діяльності, отримала високу оцінку видатного гігієніста та прогресивного діяча земської медицини О.В.Корчака-Чепурківського. Будучи учасником VIII з їзду земських лікарів Катеринославщини в якості санітарного лікаря міста Києва, він відзначав, що за півтора роки Катеринославське земство змогло розмежувати профілактичну роботу від суто лікувальної, оскільки санітарний лікар звільнявся від обов'язків клініциста, дільнична медицина стала спроможною надавати дані для санітарно-статистичного аналізу; земством створено лікарняно-продовольчі пункти, єдині в Росії сільські літні ясла-притулки, епідемічні загони, що санітарному відділенню вдалось об'єднати діяльність всіх земських лікарів губернії та в цілому створити в губернії інститут санітарно-епідеміологічних лікарів.

На рис. 3 представлена структура санітарно-епідеміологічної організації Катеринославського губернського земства 1901 року.

Хронологічний аналіз здобутків земської медицини у формуванні санітарно-профілактичного напряму, дозволяє стверджувати, що у другій половині ХІХ ст. вони стали можливими завдяки самовідданій праці цілої плеяди земських лікарів Катеринославської губернії – організаторів системи збереження здоров'я населення.

Першим з них слід назвати старшого лікаря губернської земської лікарні Павла Никифоровича Бойченка, який доклав багато зусиль у боротьбі з епідемією холери, в організації контролю доброякісності харчових продуктів і напоїв. За 17 років до формування санітарно-виконавчої комісії, він виконав медико-топографічний та кліматичний опис міста, пов'язуючи з захворюваністю населення; навів перші гігієнічні нормативи та вимоги до лікарень, зокрема, площі, освітлення, мікроклімату, вентиляції, обладнання, розробив меню розкладку харчування хворих.

Loading...

 
 

Цікаве