WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Наукове обґрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров’я народу (автореферат) - Реферат

Наукове обґрунтування моделі впровадження в Україні Державних цільових програм покращання здоров’я народу (автореферат) - Реферат

Таким чином, очевидність необхідності радикальних державних заходах щодо зниження негативного впливу на зазначену ситуацію шляхом покращання організації і управління системою охорони психічного здоров'я населення також спонукає до пошуку найбільш оптимальної моделі вирішення проблеми.

Охорона й покращання здоров'я населення мають бути керованими на державному рівні. Необхідні відповідні програми, які б здійснювали профілактичні заходи щодо зменшення негативного впливу соціально-психологічних і еко-біологічних факторів як у побуті, так і на роботі, на його громадян протягом всього життя, від здорового народження до максимально віддаленого моменту смерті.

Встановлено, що однією з проблем, яка впливає на подовження середньої тривалості очікуваного життя, є також травматизм. Першочерговою спрямованістю такої постановки питання є необхідність істотного зниження смертності населення у працездатному віці, що лише за останніх 5 років зросла майже на 30 %, а серед чоловіків більш ніж на 40 %. Серед причин смерті істотними є нещасні випадки, травми і отруєння – 210,4, з них у чоловіків – 349,7 (ріст – 38,1 %). Виробничий травматизм залишається загальнодержавною проблемою тому, що будь-яка травма, зокрема й зі смертельним наслідком, тягне за собою величезні економічні збитки. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України дещо упорядкований облік економічних витрат на компенсацію за втрату працездатності від зазначених причин, разових виплат при реєстрації нещасного випадку або встановленні діагнозу профзахворювання, відшкодування збитків, нанесених здоров'ю, витрати на вироби медичного призначення та лікарські засоби, медичну та професійну реабілітацію. За даними вказаного Фонду, за 2002 рік на ці цілі було витрачено 1,6 млрд. грн., у 2003 р. – 2 млрд. грн., у 2004 – 2,35 млрд. грн.

Кількість травмованих на виробництві за останні 10 років дорівнює 601880 випадків, з них 18401 – зі смертельним наслідком. Хоча й відбувається деяке зниження травматизму, але його рівень ще залишається досить високим порівняно з іншими країнами: кожний 28-й загиблий на виробництві у світі – житель України.

Міжнародна організація праці констатує, що приблизно 170 тисяч робітників сільського господарства щорічно гинуть унаслідок нещасних випадків на виробництві. Крім того, мільйони людей із загальної чисельності (1,3 млрд.) працюючих у сільському господарстві у світі отримують серйозні пошкодження або отруєння пестицидами та хімікатами.

Такі ж проблеми є актуальними і для робітників сільського господарства України, вирішенню яких приділяється недостатньо уваги у зв'язку зі значними змінами форм власності на обладнання й засоби виробництва. У теперішній час в агропромисловому комплексі зайнято близько 8 млн. осіб працездатного віку, що складає близько 50 % усього сільського населення і які на 30% забезпечують добробут країни, але мають значні проблеми зі здоров'ям, пов'язані з незадовільними соціальними, гігієнічними виробничими умовами.

Встановлено також, що за період із 1991 по 2004 р. зареєстровано 2653 випадків професійних захворювань. За цей час динаміка показників характеризується суттєвим зниженням кількості постраждалих від 495 в 1991 р. до 34 у 2003 р. Серед осіб, що працюють в умовах підвищених параметрів шкідливих факторів, майже половина зазнає впливу шуму й вібрації, кожен третій – пилу та хімічних речовин, кожний п'ятий працює в умовах значної важкості та напруженості. У структурі профпатології за галузями промисловості сільське господарство займає п'яте-шосте місця, а його питома вага сягає щорічно від 2 до 8 % уперше виявлених випадків.

Разом з тим необхідно зазначити, що на тлі несприятливих умов праці "зниження" кількості професійних захворювань пов'язано насамперед з погіршенням медичного обслуговування сільського населення, що призвело до погіршення якості періодичних оглядів, низького виявлення професійної патології. Якщо порівняти кількість випадків профзахворювань у сільському господарстві України в останні роки, що значно знизились, із кількістю випадків травматизму та травматизму зі смертельними наслідками, число яких зростає і які неможливо приховати, то можна побачити невідповідність, що свідчить про приховування та недовиявлення професійних захворювань в агропромисловому комплексі. В останні роки в сільському господарстві щорічно в 90 % випадків ставиться діагноз про втрату працездатності, що свідчить про виявлення захворювання на пізніх стадіях, коли вже відбулись незворотні зміни в організмі, що також вказує на низьку якість періодичних медичних оглядів.

Наведені факти свідчать про недостатню обґрунтованість необхідності розробки Програм щодо покращання здоров'я населення, які повинні передбачати комплексні здоровоохороні заходи на тривалий період, оскільки за рік – два неможливо суттєво вплинути на рівень покращання здоров'я.

Отже, об'єктивна обґрунтована оцінка актуальності проблеми переовсім має бути вирішальною складовою розробки Програми на державному рівні, а управлінське рішення щодо прийняття повинно відповідати Концепції підготовки і затвердження Державних цільових програм із врахуванням усіх її складових (рис. 2).

Суб'єкт керуючий

Кабінет Міністрів України, МОЗ України

Блок наукового регулювання системи

- Конституція України;

- Закони України (стосовно галузі);

- Укази Президента;

- Постанови Кабінету Міністрів України;

- Накази МОЗ України;

- Рішення Колегії МОЗ України;

- Рішення Вченої Ради МОЗ України;

- Інформація з власних джерел (стан здоров'я, матеріальна база та інше стосовно напрямків програми);

- результати наукових досліджень.

Об'єкт керований

АМН України, науково-дослідні та навчальні заклади МОЗ України, органи управління охороною здоров'я на місцях, медичні заклади.

  • Особливість суб'єкту керуючого: складна ієрархічна, динамічна соціальна система, спрямована на досягнення єдиної мети стосовно напрямку програм.

  • Особливість об'єкту керованого: характеризується інтеграцією складових у напрямку досягнення мети.

  • Блок наукового регулювання представлений як директивною, так і науковою інформацією, а також інформацією з власних джерел.

Рис. 2. Система управління впровадженням Державних цільових програм у галузі охорони здоров'я.

Розробка Державної цільової програми, спрямованої на вирішення тієї чи іншої найбільш актуальної проблеми стану здоров'я населення, повинна базуватись, виходячи із комплексного аналізу рівня динаміки та тенденцій погіршення здоров'я, всебічного вивчення причин ситуації, дослідження

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Рис. 3. Схема Концепції розробки і моделі впровадження Державних цільових програм

негативних факторів впливу, регіональних особливостей та соціально-економічних наслідків (рис. 3).

Динамічний аналіз має носити порівняльний характер на регіональному та міждержавному рівні, враховувати статеві й вікові відмінності, специфіку сільської та міської території, а також темпи погіршення за відповідний термін часу. Вивчення причин ситуації повинно проводитись із використаннямепідеміологічних досліджень з метою розробки чітко спрямованих профілактичних державних заходів. Врахування впливу негативних факторів має бути комплексним. Необхідно враховувати природні умови (кліматично- екологічні) в аспекті їх негативного впливу на людський організм – рівень забруднення повітря, води тощо. Регіональні та соціально-економічні особливості умов проживання населення також відповідно впливають на формування рівня здоров'я на тій чи іншій території, оскільки наявні відмінності будуть істотно впливати на спосіб життя.

Таким чином, вказані складові повинні відображатись у відповідних конкретних заходах державної цільової програми, які не можуть бути однаковими на всій території України. Їх вивчення та врахування стало основою Концепції розробки і обґрунтування Державних цільових програм у цілому, адаптованих до специфіки регіону. Такий підхід забезпечить більш оптимальну дієвість, покращить ефективність, стане психологічно сприйнятливішим і для населення в цілому, і для медичних працівників, що також є істотно важливим у реальному впровадженні Програми.

Запропонована методологія апробована на прикладі невеликих за населенням і територією Європейських країн, у кожній із яких запроваджуються власні Програми, але при подібній спрямованості мають відповідні відмінності залежно від особливостей. Аналогічно Україна за кількістю населення і площею території відповідає 5-10 іншим країнам Європи, а її природні та історичні особливості в окремих регіонах такі, як і в окремих державах.

Отже, така методологія є науково обґрунтованою в розробці і впровадженні Державних цільових програм в Україні на прикладі Європейського досвіду, який забезпечив у багатьох країнах значно кращий рівень здоров'я населення та набагато більшу в них середню очікувану тривалість якісного життя (таб.1, 2).

Loading...

 
 

Цікаве