WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу та в-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпе - Реферат

Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу та в-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпе - Реферат

Таблиця 2

Показники іММЛШ, функції ендотелію судин і концентрації В-натрійуретичного пептиду в залежності від генотипу АТ1Р лл (Мm, %)

Групи

Генотип АТ1Р

іММЛШ,

г/м2

ЕЗВД

%

ВКР

%

ВНП,

пг/мл

І група

4. Носії АА (n=15)

130,973,57*

9,21,00#

0

42,935,7*

5. Носії АС (n=25)

156,056,89*

6,180,67*#

8

74,043,95*

6. Носії СС (n=12)

171,765,24*

2,721,44*#

42

77,164,41*

рАА-АС

рАА-СС

рАС-СС

<0,05

<0,05

>0,05

<0,05

<0,05

<0,05

-

-

<0,05

<0,05

<0,05

>0,05

ІІ група

7.Носії АА (n=5)

134,415,48*

3,612,37*

20

46,409,28*

8.Носії АС (n=13)

165,777,78*

0,551,05*

23

85,303,25*

9.Носії СС (n=7)

178,874,70*

-3,111,20*

71

91,753,24*

рАА-АС

рАА-СС

рАС-СС

<0,05

<0,05

>0,05

>0,05

<0,05

<0,05

>0,05

<0,05

<0,05

<0,05

<0,05

>0,05

ІІІ група

10.Носії АА (n=12)

128,902,30*

9,040,82°

0

41,258,47*

11.Носії АС (n=17)

153,573,80*

3,291,76*

18

69,233,91*

12.Носії СС (n=5)

174,0513,97*

1,331,26*

60

75,402,83*

рАА-АС

рАА-СС

рАС-СС

<0,05

<0,05

>0,05

<0,05

<0,05

>0,05

-

-

<0,05

<0,05

<0,05

>0,05

Примітки: різниця показників достовірна у порівнянні з такими у:

1.* –пацієнтів контрольної групи (р<0,05);

2. # хворих І та ІІ групи (р<0,05);

3.°– хворих ІІ та ІІІ групи (р<0,05).

Як відомо, В-натрійуретичний пептид чутливо реагує на структурно-функціональні зміни у серці, які відбуваються при розвитку ГХ та її ускладнень. В зв'язку з цим у всіх обстежених було визначено рівень В-натрійуретичного пептиду у плазмі крові.

Встановлено, що у практично здорових чоловіків віком від 40 до 60 років він дорівнював 24,492,17 пг/мл, що відповідає загальноприйнятим нормам (0,5- 30 пг/мл).

У хворих на ГХ ІІ стадії плазмова концентрація В-натрійуретичного пептиду дорівнює 65,783,35 пг/мл, що достовірно перевищує показник контрольної групи. Пацієнти, які перенесли мозковий інсульт за рівнем В-натрійуретичного пептиду практично не відрізнялися від хворих на неускладнену ГХ (61,173,58 пг/мл), у той час як у післяінфарктних хворих цей показник був значно вищим (79,284,23 пг/мл, р<0,05).

Зважаючи на те, що В-натрійуретичний пептид виробляється переважно міокардом шлуночків, ми проаналізували залежність змін його плазмової концентрації від стану серця (табл. 3). Встановлено, що рівень В-натрійуретичного пептиду корелює із діастолічною функцією міокарда. Однак, при наявності гіпертрофії ЛШ без діастолічних порушень рівень В-натрійуретичного пептиду не перевищував показник контрольної групи (30,504,16 пг/мл проти 24,492,17 пг/мл, р>0,05). У хворих з гіпертрофією лівого шлуночка та діастолічною дисфункцією він дорівнював 72,741,94 пг/мл, що достовірно вище, ніж у хворих в яких не виявлено діастолічних порушень.

Також показано залежність плазмової концентрації В-натрійуретичного пептиду від виразності структурних показників серця. Згідно з нашими даними, плазмовий рівень В-натрійуретичного пептиду асоціювався із вираженою гіпертрофією ЛШ (табл. 3).

Отримана залежність була покладена нами в основу розробки концентрації В-натрійуретичного пептиду як додаткового маркера гіпертрофії ЛШ. Наші розрахунки показали, що рівень пептиду 75 пг/мл і вище у 90 % випадків дозволяє діагностувати виражену гіпертрофію ЛШ з точністю 80 %.

Виходячи з того, що 93 % обстежених з ексцентричним характером гіпертрофії ЛШ за іММЛШ увійшли до групи хворих з вираженою гіпертрофією, проведено порівняльний аналіз рівня В-пептиду в залежності від геометричного ремоделювання міокарда. Так у хворих на гіпертонічну хворобу з вираженою ексцентричною гіпертрофією ЛШ відзначено вищу плазмову концентрацію В-натрійуретичного пептиду (табл. 3). На підставі цього розраховано, що рівень пептиду не нижчий 93 пг/мл дозволяє у 92 % випадків діагностувати виражену гіпертрофію ексцентричного характеру з точністю 77 %.

Проведений порівняльний аналіз рівня В-натрійуретичного пептиду у плазмі крові у хворих, які перенесли інфаркт міокарда, в залежності від стану систолічної функції ЛШ, показав зростання концентрації В-натрійуретичного пептиду у хворих із ФВ<50 % до 98,330,27 пг/мл проти 73,264,82 пг/мл у хворих із ФВ≥50 % (р<0,05). Потрібно відмітити, що всі пацієнти з ФВ<50 % є носіями генотипів АС та СС. Таким чином, успадкування алелі С можливо є предиктором подальшого зниження скоротливої здатності лівого шлуночка та розвитку в майбутньому клінічно значущої систолічної дисфункції міокарда.

Таблиця 3

Рівень В-натрійуретичного пептиду у плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу залежно від структурно-функціональних змін серця (Мm)

Групи

Рівень ВНП, пг/мл

Контрольна група (n=103)

24,492,17

ГЛШ без ДД (n=14)

30,504,16*

ГЛШ з наявністю ДД (n=97)

72,741,94*

р

<0,05

Помірна ГЛШ (n=80)

58,242,27*

Виражена ГЛШ (n=31)

91,002,01*

р

<0,05

ВГЛШ концентричного характеру (n=18)

87,173,04*

ВГЛШ ексцентричного характеру (n=13)

96,531,27*

р

<0,05

Примітка. *− різниця показників достовірна при порівнянні із контрольною групою.

Таким чином, структура гена рецептора до ангіотензину ІІ першого типу є одним із факторів, що визначають зміни у міокарді як у групі практично здорових осіб, так і у хворих на ГХ. Це дозволило очікувати у останніх певну залежність рівня В-натрійуретичного пептиду від носійства окремого варіанта генотипу (табл. 2). Встановлено, що серед чоловіків, які хворіють на ГХ, концентрація В-натрійуретичного пептиду у носіїв алелі С (генотипи АС та СС) порівняно з особами, які мають генотип АА є достовірно вищою і складає 76,791,89 пг/мл проти 48,813,58 пг/мл.

Loading...

 
 

Цікаве