WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу та в-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпе - Реферат

Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу та в-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпе - Реферат

Реєстрація ЕКГ проводилася за загальноприйнятою методикою у 12 стандартних відведеннях. Вимірювання артеріального тиску здійснювали згідно з рекомендаціями експертів ВООЗ.

Математична обробка виконувалась на персональному компיютері з використанням стандартного статистичного пакета STATISTICA 5,0 з використанням t–критерію Стьюдента для вибірок з нормальним розподілом та U – критерієм Манна-Уітні для вибірок з ненормальним розподілом. Звיязок між перемінними встановлювався за допомогою параметричного (кореляція Пірсона) та непараметричного (кореляція Спірмена) кореляційного аналізу. Для номінальних змінних взаємозв'язок розраховувався за допомогою критерію І-Пірсона. Межовий рівень В-натрійуретичного пептиду визначався способом, запропонованим М.Ю. Антомоновим (Антомонов М.Ю., 2004). У ході проведення дискримінантного аналізу встановлювалася точність запропонованих методик. Під точністю методики розуміли частоту прийняття безпомилкових рішень: частоту віднесення істинно здорових до класу здорових та частоту віднесення істинно хворих до класу хворих (Юнкеров В.И. и соавт., 2002).

Результати дослідження та їх обговорення. Проведений аналіз розподілу генотипів АТ1Р у контрольній групі показав перевагу генотипу АА, що зустрічався у 63 чоловіків (61 %), генотип АС зареєстровано у 34 (33 %), генотип СС – у 6 осіб (6 %). Частота розподілу алелей склала: А – 78 %, С – 22 %. Тобто, у практично здорових чоловіків, мешканців м. Вінниці та Вінницької області, у віці від 40 до 60 років, частіше визначається генотип АА та алель А (табл. 1). Ці дані зіставляються з результатами, які отримані при генотипуванні здорових жителів Полтави, Москви, а також французів, датчан (Чистяков Д.А. и соавт., 2000; Lesage S. et.al., 1997; Osterоp A.P. et.al., 1998).

При аналізі розподілу генотипів та алелів гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу у хворих на гіпертонічну хворобу виявлено ряд особливостей (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл частоти генотипів та алелей гена АТ1Р в групах хворих на ГХ (%)

Групи

Генотип

Алель

АА

АС

СС

А

С

Контрольна група

(n=103)

61 % *

(n=63)

33 %

(n=34)

6 %

(n=6)

78 %*

(n=80)

22 %

(n=23)

І група (ГХ ІІ ст.) (n=52)

29 %

(n=15)

48 %*

(n=25)

23 %*

(n=12)

53 %

(n=28)

47 %*

(n=24)

ІІ група (ГХ ІІІ, ІМ) (n=25)

20 %

(n=5)

52 %*

(n=13)

28 %*

(n=7)

46 %

(n=11)

54 %*

(n=14)

ІІІ група (ГХ ІІІ, МІ) (n=34)

35 %

(n=12)

50 %*

(n=17)

15 %*

(n=5)

60 %

(n=15)

40 %*

(n=16)

Примітка: *– різниця показників достовірна при порівнянні із контрольною групою.

Так, у хворих на ГХ ІІ стадії при порівнянні з контрольною групою зростала частота генотипу АС (48 % проти 33 %) та майже в 4 рази переважали носії генотипу СС (23 % проти 6 %), а виявлення генотипу АА зменшувалося з 61 % до 29 %. Таким чином, успадкування алелі С серед практично здорових чоловіків, мешканців м. Вінниці та Вінницької області, може опосередковано свідчити про ймовірну схильність до розвитку в них у майбутньому ГХ. Наявність генотипів АС та СС в межах даного регіону асоціюється із захворюваністю на ГХ. Характер розподілу генотипів АТ1Р у осіб, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт, збігається з таким у хворих на неускладнену ГХ.

У практично здорових чоловіків показники стану серця залишались в межах загальноприйнятих норм. Однак була визначена певна особливість залежно від виявленого варіанту генотипу АТ1Р. Так, індекс маси міокарда лівого шлуночка (іММЛШ) у носіїв генотипу АС та СС дорівнює 95,523,73 г/м2 та 93,938,88 г/м2 і є достовірно більшим, ніж у носіїв генотипу АА (86,492,74 г/м2), р<0,05. Виявилося, що і судинорухова функція ендотелію пов'язана із структурною організацією гена АТ1Р: у носіїв генотипу АС зареєстровано значно гірший показник ендотелійзалежної дилятації порівняно з генотипом АА (9,740,57 % проти 11,870,42 %, р<0,05). Тобто, особи з різними генотипами АТ1Р мають генетично обумовлені особливості з боку структури серця та функції судин, що при розвитку ГХ може негативно позначитися на функціонуванні серцево-судинної системи.

Як і у практично здорових чоловіків, так і у хворих на гіпертонічну хворобу, спадковості за генами АТ1Р відповідають зміни іММЛШ і функції ендотелію судин.

Наші дані свідчать, що в межах досліджених груп, іММЛШ більший у носіїв алелі С (генотипи АС та СС), на відміну від гомозигот по алелі А, тобто зростання іММЛШ визначається саме варіантом успадкування генотипу АТ1Р (табл.2).

Рис. 1. Частота виявлення виражених (іММЛШ≥170 г/м2) та ексцентричних гіпертрофій лівого шлуночка у хворих на ГХ при різному варіанті генотипу АТ1Р.

Крім того, лише у осіб з наявністю в генотипі алелі С мала місце виражена та ексцентрична гіпертрофія ЛШ (рис. 1).

Потрібно відмітити, що серед осіб з вираженою гіпертрофією ЛШ 58 % мають концентричний, а 42 % ексцентричний характер гіпертрофії.

Виявилося, що і судинорухова функція ендотелію прямо пов'язана із структурною організацією гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу. Так, найгірші показники ендотелійзалежної вазодилятації (ЕЗВД) відзначались у носіїв алелі С і особливо генотипу СС: у хворих першої групи відсоток ендотелійзалежної вазодилятації дорівнював 2,721,44 %, другої – -3,111,20 %, третьої – 1,331,00 % (табл. 2). Необхідно відзначити, що найбільш негативні показники функціонування ендотелію встановлено у післяінфарктних хворих (-3,111,20 %), що вказує на збільшення випадків вазоконстрикторної реакції судин при проведенні проби з реактивною гіперемією і відбиває важкість ендотеліальної дисфункції в даній групі.

Аналіз зв'язку поліморфізму генотипу АТ1Р з частотою реєстрації вазоконстрикторних реакції у хворих на неускладнену ГХ встановив достовірне збільшення парадоксальних вазоконстрикторних реакцій у носіїв генотипу СС порівняно з носіями АС (42 % проти 8 %, р<0,05) (табл.2). Подібну асоціацію знайдено і у пацієнтів, які перенесли судинні ускладнення. Так, у хворих з інфарктом міокарда в анамнезі, кількість осіб з наявністю вазоконстрикторної реакції, які мають генотип СС, перевищує носіїв генотипу АС та АА (71 % проти 23 % та 20 %, р<0,05). У пацієнтів, які перенесли мозковий інсульт також знайдено зростання випадків ВКР у гомозигот по алелі С на відміну від носіїв гетерозиготного генотипу АС (60 % проти 18 %, р<0,05). Загалом встановлено, що частота реєстрації вазоконстрикторної реакції у хворих на гіпертонічну хворобу у носіїв генотипу СС складає 54 %, і є суттєво вищою, ніж у осіб з генотипом АС (15 %) і наявна у одного хворого, який є носієм генотипу АА (3 %).

Таким чином, успадкування алелі С (особливо генотипу СС) свідчить про більшу чутливість судинної стінки до вазоконстрикторних медіаторів, одним із яких є ангіотензин ІІ і відповідно до дії ренін-ангіотензін-альдостеронової системи на рівні ендотелію судин, а отже визначає виразність його впливу на міокард. На підставі цього було проведено аналіз показників стану міокарда в залежності від функції ендотелію, який виявив чітку пряму залежність між вазоконстрикторною реакцією і більш значними негативними змінами у м'язі серця: так, у 77 % хворих з вазоконстрикторною реакцією знайдено виражену гіпертрофію ЛШ (іММЛШ≥170 г/м2), що значно вище ніж при її відсутності (16 %), р<0,05. Встановлено зв'язок вазоконстрикторної реакції із погіршенням діастолічної (час ізоволюметричного розслаблення подовжується з 99,341,82 до 122,132,96 мс, р<0,05) та систолічної (фракція викиду зменшується з 58,020,57 % до 53,871,16 %, р<0,05) функції серця.

Виявлені особливості є важливим свідченням виняткової ролі алеля С не тільки як одного з факторів розвитку ГХ, але й пов'язаних з нею змін у міокарді та функції ендотелію судин.

Loading...

 
 

Цікаве