WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Артропластика в комплексному лікуванні уражень ліктьового суглоба при ревматоїдному артриті (автореферат) - Реферат

Артропластика в комплексному лікуванні уражень ліктьового суглоба при ревматоїдному артриті (автореферат) - Реферат

Основний зміст роботи.

Робота базується на комплексному обстеженні та лікуванні 68 хворих з ураженнями ліктьового суглоба при РА на III стадії патологічного процесу за класифікацією Скляренко Є. Т. та Стецули В. І.

Ураження ліктьового суглоба майже в однаковій мірі зустрічається як у жінок, так і чоловіків – відповідно 51% і 49%. Не відмічається особливої різниці за стороною ураження: лівий ліктьовий суглоб був уражений у 52% випадках, правий – у 48%. Розподіл пацієнтів за віком представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Розподіл пацієнтів за віком

ВІК (роки)

Кількість пацієнтів

%

До 19

20 – 29

30 – 39

40 – 49

50 – 59

60 і більше

15

31

7

8

5

2

22

46

10

12

7

3

ВСЬОГО

68

100

Клінічні дані свідчать, що тяжкі ураження (анкілозування) ліктьового суглоба при РА частіше зустрічаються у пацієнтів молодого віку – до 29 років, що складає 68 % випадків та вказує на соціальну значимість проблеми.

На початку захворювання типовим є ураженням суглобів кисті, колінних, гомілковоступневих, а потім плечових. Втягування в патологічний процес ліктьових суглобів в більшості випадків відбувається в третю чергу. Лише у 8 пацієнтів (11,8%) відмічалось первинне ураження ліктьових суглобів. За поширенністю ураження у хворих був поліартрит, який спостерігався у 92,5% випадків (63 пацієнта).

Давність захворювання, розвиток контрактур та анкілозів представлено в таблиці 2. Таблиця 2.

Давність захворювання та терміни виникнення контрактур і анкілозів.

Тривалість

захворювання

(роки)

Термін виникнення контрактур та

анкілозів (роки)

Кількість

хворих

%

1 – 3

3 - 5

6 - 10

2 – 5

6 – 10

11 – 20

21 – 30

більше 30

4

6

6

1

-

2

10

15

4

2

-

1

14

3

-

6

17

35

8

2

9,3

25,0

51,3

11,7

2,7

ВСЬОГО

17

33

18

68

100

У 53 хворих (76,3%) термін захворювання був від 6 до 20 років. Початок захворювання у 34 (50%) хворих було гострим, у 26 (38%) – підгострим, у 8 (12%) – первинно хронічним.

Кісткові анкілози були у 42 (62%) хворих, фіброзні – у 26 (38%).

При гострому початку, захворювання починалось бурхливо, з високою температурою, лихоманкою, загальною слабкістю, інтенсивною біллю в уражених суглобах. Уражені ліктьові суглоби були дефігуровані, шкіра над ними мала нормальне забарвлення, при пальпації визначалась підвищена температура та болючість, позитивний симптом балотації, різке обмеження функції. Типовим є положення: напів згинання в ліктьовому суглобі та пронація передпліччя.

При підгострому початку температура не перевищувала 38° С, уражений суглоб був помірно дефігурований, визначалось підвищення місцевої температури, слабко виражений симптом флюктуації, болючість та помірне обмеження рухів. Передпліччя знаходилось в положені пронації та сгинання в ліктьовому суглобі, амплідута рухів від 90° до 128-130°. Хворі також скаржились на загальну слабкість, порушення сну та відсутність апетиту.

При хронічному перебігу процес в ліктьовому суглобі починався поступово, больовий синдром мав тенденцію до наростання з одночасним обмеженням максимальної і робочої амплітуди рухів. Симптом флюктуації не визначався, дефігурація сустава формувалась повільно з розвитком проліферативних змін в суглобі.

Всі хворі скаржились на парестезії верхніх кінцівок. Визначалась м'язева гіпотрофія, вираженість якої відповідала терміну захворювання, тоб то, чим більше часу проходило від початку захворювання та збільшувалось обмеження рухів в ліктьовому суглобі, тим більшою була гіпотрофія м'язів та значне зменшення їх сили.

З боку лабораторних показників відмічався лейкоцитоз до 12000-14000, підвищення ШОЕ до 50-60 мм/год, гіпохромна анемія, СРБ +++, ++++, збільшення рівня γ- та зменшення α-глобулінів. При підгострому початку захворювання:лабораторні зміни були менш виражені: лейкоцитоз до 10000-12000, підвищення ШОЕ до 30-40 мм/год, помірна гіпохромна анемія, СРБ ++, +++, помірний дисбаланс рівнів γ- та α-глобулінів. При хронічному початку захворювання при лабораторних дослідженнях визначали незначний лейкоцитоз до 70000-10000, підвищення ШОЕ (до 30 мм/год), гіпохромна анемія, СРБ +, ++, помірний дисбаланс, або нормальний рівень γ- та α-глобулінів.

РА є системне захворювання сполучної тканини, при якому, ураження АРО поєднуються з патологією внутрішніх органів та систем. В 32 випадках (47%) виявлено розширення меж серця, приглушення тонів, систолічний шум на верхівці. При електроміографічних дослідженнях була установлена різна ступінь дистрофічних змін міокарду, а у 6 (8,8%) хворих діагностована вада серця. У 6 хворих (8,8%) була діагностована інтерстиціальна пневмонія, яка проявлялась наявністю невеликої кількості стійких хрипів в нижніх відділах легень, субфібрильною температурою при нормальній кількості лейкоцитів та відсутності скарг, а рентгенологічно – посиленням легеневого малюнку. У 22 (32,4%) хворих був виявлений хронічний бронхіт.

Порушення функціонального стану печінки спостерігали у 15 (32,4%) хворих. У 42 хворих (61,8%) антитоксична функція печінки була в межах норми, а у 18 (26,5%) - пригнічена. У 17 пацієнтів (25%) виявили хронічні захворювання жовчного міхура.

Захворювання нирок, в вигляді хронічного нефриту, амілоідозу без значного порушення їх функції відмічалось у 8 хворих (11,8%).

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту діагностовано у 30 хворих (44%).

Ураження очей (кератит, іридоцикліт) встановлено у 6 хворих (8,8%).

В усіх хворих визначались порушення з боку центральної нервової системи в вигляді емоціональної лабільності, депресії, плаксивості. Постійні зміни відмічались з боку вегетативної нервової системи – порушення трофіки шкіри, нігтів, волосся, гіпотрофії м'язів, остеопороз і т.п. Ступінь цих змін знаходився в прямій залежності від тяжкості та терміну захворювання.

З метою вивчення особливостей напружено-деформуючого стану (НДС) суглобових кінців на моделях ліктьового суглобу в нормі та при артропластиці, а також обгрунтування використання апаратів зовнішньої фіксації при реабілітації були проведені біомеханічні дослідження.

Максимальна величина інтенсивності напруження по задній поверхні ліктьового суглоба досягала рівня 12,7 МПа. Найбільше навантаження визначається на задній частині плечової та внутрішній поверхні променевої кістки, однак рівень напруження на цих ділянках був нижчим і досягав 7 МПа для плечової кістки та 8,4 МПа для променевої.

Для передньої частини ліктьового суглоба найбільш навантаженою ділянкою є верхня частина склепіння вінцевої ямки, де показник інтенсивності досягає 8,4 МПа.

Задня частина ліктьового суглоба знаходиться в стані більшого напруження, чим передня. Навантаження на передній частині внутрішньої поверхні склепіння променевої ямки досягала 8,4 МПа, в той час як на зовнішній - 12,7 МПа.

Був проведений аналіз НДС ліктьового суглоба після хірургічного втручання, яке полягало в вилученні голівки променевої кістки, формуванні котушкоподібного вирізу на дистальному епіметафізі плечової кістки та резекції верхньої частини ліктьового виростку. Так як, променева кістка після хірургічного втручання не мала контакту з плечовою, вона була виключена з розрахункової моделі.

Як і для моделі в нормі, найбільш навантаженими є область вінцевої і ліктьової ямок, приблизно в тричі підвищилось навантаження на ліктьову кістку, що пояснюється відсутністю контакту променевої кістки з плечовою.

Найбільше навантаження припадає на склепіння вінцевої ямки, де його рівень досягав 27.9 МПа (8.4 МПа для моделі в нормі). Характер розподілу НДС змінювався, він ставав більш симетричним, а навантаження на склепіння вінцевої ямки зменшувалось пропорційно відстані. Підвищувався рівень навантаження в місті контакту ліктьової і плечової кістки (18.6 МПа), що є наслідком передачі навантаження тільки через ліктьову кістку, а також за рахунок зменшення площі контакту цих кісток.

Таким чином, максимальні навантаження в нормі в ліктьовому суглобі припадають на задню частину плечової і променевої кісток. Найбільше навантаження визначається в ділянці вінцевої ямки. При резекції голівки променевої кістки основне навантаження припадає на ліктьову кістку, однак її рівень не перевищує критичного, що є об'єктивним обґрунтуванням використанням біологічних артропластик в комплексному лікуванні патології ліктьового суглобу.

З метою вдосконалення способів лікування було проведене біомеханічне дослідження загальної жорсткості та динамічних можливостей зовнішніх конструкцій при лікуванні уражень ліктьового суглобу при РА, яке проводилось на універсальній машині TIRATEST-2151.

В процесі дослідження загальної жорсткості зв'язкового апарату і фіксуючих елементів була отримана загальна діаграма.

З діаграми видно, що загальна жорсткість зв'язкового апарату ліктьового суглоба та фіксуючих елементів (с*) рівняється 38,1 0,15 Н/м.

На основі розрахунків була побудована епюра згинальних моментів зв'язкового апарату.

Loading...

 
 

Цікаве