WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лучні степи київського плато: флора, рослинність, популяції рідкісних видів та охорона (автореферат) - Реферат

Лучні степи київського плато: флора, рослинність, популяції рідкісних видів та охорона (автореферат) - Реферат

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 23 наукові праці, у тому числі монографія у співавторстві, навчальний посібник у співавторстві, 11 статей (з них 9 у фахових виданнях), 10 тез у матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 9 розділів, висновків, списку цитованих літературних джерел – 394. Дисертація викладена на 358 сторінках машинописного тексту, з них 167 сторінок основного тексту, містить 23 рисунки, 10 таблиць та 5 додатків, обсягом 137 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

ПРИРОДНІ УМОВИ КИЇВСЬКОГО ПЛАТО

Київське плато являє собою підняття на Правобережжі р. Дніпра в північній частині Лісостепової зони. Природні межі фізико-географічної області Київського плато на півночі співпадають з південною межею Лісостепу. На сході область обмежена долиною р. Дніпра. Західна та південна межі проходять східною окраїною Українського кристалічного щита, уздовж виходів кристалічних порід, по лінії: м. Фастів (східніше) – м. Біла Церква – м. Рокитне – м. Корсунь-Шевченківський – по лівобережжю р. Рось до р. Дніпро.

Київське плато є самостійною морфоструктурою одиницею в межах Придніпровської височини, його сучасна морфоструктурна позиція визначається розміщенням у зоні зчленування Українського кристалічного щита та Дніпровсько-Донецької западини з одного боку, а з іншого диференційованою неотектонічною активністю розломно-балкових структур у межах північно-східного схилу Придніпровської височини (Багмет, Палієнко, 2006).

У розділі наведено характеристику геолого-геоморфологічної структури, клімату, гідрографії, ґрунтів, рослинного покриву.

ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ТА ОХОРОНИ ЛУЧНИХ СТЕПІВ КИЇВСЬКОГО ПЛАТО

Перші відомості про місцезнаходження видів рослин, що зростають на лучно-степових ділянках Київського плато, з'явились у літературі в другій половині ХІХ ст. і наведені у роботах А.С. Роговича (1869), В.В. Монтрезора (1886-1891), И.Ф. Шмальгаузена (1886), K. Lapczynsky (1889). У першій половині ХХ сторіччя дані про флору та рослинність лучних степів Київського плато наводять Ю.М. Семенкевич (1925, 1926), В.У. Дирдовський (1931), М.К. Гродзинський (1928, 1929), Д.Ю. Клеопов (1935) та ін., у другій половині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. – М.М. Бортняк (1975, 1984), М.М. Бортняк, В.М. Любченко (Бортняк, Любченко, 1987; Бортняк, Войтюк, Любченко та ін., 1993; Любченко, Бортняк, 1986; Любченко, Латишенко, Бортняк, 1985), Ю.Р. Шеляг-Сосонко (Шеляг-Сосонко, Дідух, Кузьмичев та ін., 1984), В.І. Чопик (Чопик, Краснова, Кузьмичев, 1986; Чопик, Погребенник, Нечитайло та ін., 1984), В.П. Погребенник, Л.Ф. Кучерява, В.А. Нечитайло та ін. (1987; Погребенник, Нечитайло, Кучерява та ін., 1989), В.Л. Шевчик (Шевчик, Соломаха, Войтюк, 1996; Шевчик, Куземко, Чорна, 2006), В.І. Чопик, М.М. Бортняк, Ю.В. Войтюк та ін. (1998), В.І. Мельник (2001), А.А. Куземко (2000, 2002) та ін.

Т.В. Фіцайло (1999, 2000 а, б, 2002) займалась структурно-порівняльною оцінкою диференціації ценофлор Київського плато: було визначено флористичний склад регіону, у складі рослинного покриву виділено 16 ценофлор та встановлено закономірності їх екологічної диференціації. Однак, до флористичного складу Київського плато (Фіцайло, 2000 б) не потрапило більше 20 видів, які зростають на лучно-степових ділянках (наприклад, Amygdalusnana L., Linum hirsutum L., Galatellavillosa (L.) Rchb.f., Muscarineglectum Guss. ex Ten., Phlomispungens Willd. та ін.),а також, ймовірно, зниклі види лучних степів регіону. Степова рослинність Київського плато на засадах флористичної класифікації охарактеризована І.А. Коротченко, Т.В. Фіцайло (2003).

Аналіз літератури показав, що лучні степи Київського плато вивчені недостатньо: дані про флору потребують доповнення, відомості про поширення лучних степів у регіоні, хорологію рідкісних видів рослин, стан і структуру їх популяцій – фрагментарні, потребують систематизації, доповнення та узагальнення. Деякі цінні у фітосозологічному відношенні лучно-степові ділянки у ботанічній літературі не описані, що є перешкодою в справі організації їх охорони. Відсутні відомості про охорону флористичного різноманіття та популяцій рідкісних видів лучних степів на Київському плато ex situ.

ОБ'ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Об'єкти досліджень. Об'єктами досліджень були рослинний покрив лучних степів Київського плато, рідкісні види флори, природні популяції 7 рідкісних видів (відділу Magnoliophyta), занесених до Червоної книги України (1996), та інтродукційні популяції 10 видів флори лучних степів.

Методика досліджень. Дослідження на території Київського плато проводились з 2002 по 2007 рр. з використанням маршрутно-експедиійних та напівстаціонарних методів. Здійснено 7 експедиційних виїздів та 25 короткотривалих поїздок, з яких більшість проведені самостійно, частина – спільно зі співробітниками відділу природної флори НБС ім. М.М. Гришка НАН України або з ботаніками інших наукових установ. Виявлено 68 нових місцезнаходжень 36 рідкісних видів флори лучних степів Київського плато та 3 нові місцезнаходження 3-х рідкісних рослинних угруповань. Підтверджено 70 місцезнаходжень 27 рідкісних видів, відомих за літературними та гербарними даними. Опрацьовано гербарні фонди Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW), Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України (KWHA), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (KWU). Номенклатура таксонів вищих судинних рослин подана за S.L. Mosyakin, M.M. Fedoronchuk (1999). Поширення лучно-степових ділянок на Київському плато та хорологія рідкісних видів рослин у регіоні вивчались за літературними та гербарними даними, результатами експедиційних досліджень та за матеріалами, наданими Державною службою заповідної справи Міністерства екології і природних ресурсів України та Державними управліннями Міністерства екології та природних ресурсів у Київській та Черкаській обл. Аналіз флори проводився за методиками О.І. Толмачова (1959, 1970, 1974, 1986), Б.А. Юрцева (1987, 1991), Л.І. Малишева (1972), біоморфологічний аналіз – за лінійною схемою життєвих форм В.М. Голубєва (1972) та класифікацією біологічних типів К. Раункієра (1907, 1934), еколого-ценотичний аналіз – за класифікаційною схемою флороценотипів Р.В. Камеліна (1973, 1987), географічний аналіз – за класифікацією типів геоелементів Ю.Д. Клеопова (1938, 1990), розробленою для флори Східної Європи. Фітоценотичні описи проводились на домінантній основі, методика викладена в роботах Т.А. Работнова (1978, 1992). Використання еколого-фітоценотичної класифікації рослинності дало можливість порівняти сучасний стан рослинності лучно-степових ділянок з літературними даними минулих десятиріч. Популяційні дослідження проводились за методиками, викладеними у працях Т.О. Работнова (1964, 1992) та школи О.О. Уранова (Уранов, 1960, 1973; Уранов, Смирнова, 1969; Ценопопуляции..., 1976, 1977, 1988). Наукові обґрунтування на створення нових природно-заповідних територій розроблені за методикою А.В. Подобайло (2001) та "Положення..." (2004). Дослідження інтродукційного процесу проводили з урахуванням рекомендацій, викладених у працях М.І. Котова, С.С. Харкевича (1956), В.Г. Собка, М.Б. Гапоненка (1996), В.І. Мельника (2000 а), П.Є. Булаха (1999 а, б, в, 2001, 2007). Статистичний аналіз ценотчних відносин видів виконано за О.О. Урановим (1968). Ступінь успішності інтродукції рослин оцінювали за шкалою Вульфа-Базилевскої (Базилевская, 1964). Гербаризація рослин проводилась за методикою А.К. Скворцова (1977). Обробку результатів виконано з використанням стандартного набору комп'ютерних програм.

Loading...

 
 

Цікаве