WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Удосконалення заходів боротьби з сифункулятозами та бовікольозом великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

Удосконалення заходів боротьби з сифункулятозами та бовікольозом великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

Група №1. Телятам першої дослідної групи одноразово підшкірно ввели бровермектину 1% із розрахунку 1 мл/50 кг м. т. Цю дозу застосовано за настановою виробника.

Група №2. Внаслідок того, що гранулят містить лише 0,35% ДР (а розчин – 1%) та при застосуванні його внутрішньо кількість бар'єрів збільшується, бровермектину брали у 9 разів більше, а саме – 9 г/50 кг м. т. Індивідуально визначену дозу для кожного теляти змішували з 0,5 кг комбікорму й ставили у відрах одночасно всім тваринам дослідної групи.

Група №3. Аналогічно, але доза збільшена на 25%, що становило 11,25г/50 кг.

Група №4. Аналогічно, але доза збільшена на 50%, що становило 13,5 г/50 кг.

Група №5. Контрольна − телят лікувальними препаратами не обробляли.

Перед і протягом 3-х діб після дачі препарату здійснювали контроль.

Від тварин кожної групи: до і через 6; 12, 24; 36 і 48 годин після введення препарату відбирали по 10 паразитів кожного виду (в т.ч. 50% їх личинок) в ентомологічні пробірки, визначали кількість живих із них та встановлювали їх здатність виживати поза тілом тварини при температурі довкілля +23єС.

Після встановлення мінімальної терапевтичної дози в проведеному досліді (вона виявилася рівною 11,25 г / 50 кг м.т.) нами проведено додатковий дослід, в якому визначили клінічну ефективність даної лікарської форми бровермектину-грануляту та терміни захисної дії при різних способах згодовування дачі препарату. Для цього було сформовано 4 групи телят (n=6). Після визначення інтенсивності інвазування тваринам згодовували суміш бровермектина-грануляту з комбікормом за схемами:

Група №1 – згодовування препаратом за один прийом у дозі 11,25 г/50 кг.

Телятам групи №2 дозу змішали з 1,5 кг комбікорму, розділили на 3 рівні долі і згодовували ним протягом 3-х діб.

Телятам групи №3 дозу змішували з 2,5 кг комбікорму, ділили на 5 частин і згодовували ним протягом 5-ти діб. З 6-ої доби від початку лікування, через кожні три дні, протягом наступних 40 діб проводили паразитологічне обстеження тварин усіх дослідних груп для встановлення терміну початку реінвазії. Із дослідної групи було виділено три підгрупи по 5 дійних корів, від яких до лікування, на 7 і 14 добу після нього, відбирали проби крові для гематологічних та біохімічних досліджень. Для дослідження терміну елімінації діючої речовини Байофлай Пур-он з молоком корів після його застосування від цих же корів протягом 7 діб відбирали проби молока.

Із морфологічних показників крові за загальноприйнятими методиками визначали кількість еритроцитів, лейкоцитів, еозинофілів та інших формених елементів.

Залишкову кількість івермектину в крові телят визначали методом високоефективної рідинної хроматографії на колонці з оберненою фазою і застосуванням флюоресцентного детектора з використанням хроматографічної системи "Стайер".

Метод визначення утримання івермектину в молоці застосовано аналогічно методу визначення утримання його в крові, за виключенням того, що антикоагулянт не застосовувався і проби молока не центрифугували (СанПиН 42-123-4540-87).

Біологічну цінність молока та його нешкідливість вивчали мікробіологічним методом з використанням тест – організму Tetrahimena piriformis (лабораторний штам WH – 14) відповідно до методики ВАСГНІЛ. Залишки лікарських речовин у молоці визначали за методичними вказівками щодо визначення антибіотиків у харчових продуктах, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини України від 18 березня 1999 року та з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії (Phenomenex, Sphereclone ODS2, 100 x 3.2 mM, Cheshire, Англія ) (СанПиН 42-123-4540-87).

Економічну ефективність застосування хіміотерапевтичних препаратів за рахунок підвищення середньодобових приростів молодняку та зростання надою молока в корів визначали за загально прийнятими методиками.

У процесі виконання роботи математично-статистичну обробку результатів проводили на персональному комп'ютері з використанням пакету програм Microsoft Excel for Windows-XP. Оцінку вірогідності (Р) визначали за показниками Т-критеріїв Стьюдента і вважали вірогідними при: * - р<0,05; ** - р<0,01; *** - р<0,001.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Фауна ектопаразитів (воші і волосоїди) і вивчення їх морфологічних ознак. За результатами обстежень великої рогатої худоби господарств Сумської, Харківської та Донецької областей установлено, що в даному регіоні у великої рогатої худоби різних вікових груп паразитують воші двох видів − Наеmatopinus eurysternus та Linognathus vituli, які спричинять сифункулятози, та волосоїди виду Bovicola bovis, що спричиняють бовікольоз.

Епізоотологія сифункулятозів і бовікольозу великої рогатої худоби. Екстенсивність інвазії (ЕІ) як при сифункулятозах, так і при бовікольозі, суттєво коливалася в залежності від пори року (літо-зима): у корів від 31% до 86,8%, у телиць − від 34,6% до 95,5% і в молодняку взимку − 100%. При цьому інвазування (ІІ) коливалося в межах: у корів від 0-95 до 2-417екз., у телиць від 0-276 до 0-292 екз. та в молодняку 0 − 257 екз.

Таким чином, в цілому ІІ в даному господарстві виявилася високою протягом року, чому сприяв незадовільний санітарно-гігієнічний стан у приміщеннях, де утримувалися тварини. Пік ЕІ і ІІ припав на стійловий період (листопад – лютий). Його зниження відмічено в березні. Далі, у квітні, кількість вошей та волосоїдів зменшувалася більш активно. Влітку ЕІ сифункулятами та бовіколами коливалася від 31% до 48,3% при паралельному зниженні інтенсивності інвазування від 0 до 95 екз.

На екстенсивність і інтенсивність інвазування худоби виявленими ектопаразитами мали вплив температура навколишнього середовища, інтенсивність світла і вологість повітря.

При встановленні первинних термінів зараження телят двома видами паразитів − Linognathus vituli і Bovicola bovis реєстрували перші випадки їх інвазування вошами, що знайдені в тварин у віці 25-38 діб. Але ІІ була незначною. Поодинокі екземпляри їх були виявлені на шкірі підгруддя. Волосоїдів вперше виявили у телят 1,5 міс. віку і також у поодиноких випадках. Вони локалізувалися в основному на холці й дорсальній поверхні прикореневої частини хвоста.

Локалізація їх змінювалася в залежності від пори року й віку тварини. Основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів і телиць парувального віку в зимову пору року (грудень-лютий) були: вуха, голова (потилиця та тім'я) й верхня ділянка шиї; у молодняку 3-10 міс.: ділянка шиї, лопатка, прианальна западина та круп. У той час волосоїди локалізувалися в області голови, лопаток, плечей, боків, крупу у корів, нетелів і телиць парувального віку, а у молодняку 3-10 міс.: у верхній ділянці шиї, лопаток, спини, боків, крупу.

Основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів та телиць парувального віку у весняний період року (березень-квітень)були: голова, вуха, приголова ділянка шиї, але із зменшенням кількості в порівнянні до зимового періоду в ділянці голови та переміною ділянок на голові (біля основи рогів); на тілі молодняку 3-10 міс.: шкіра шиї, спини, крупа та прианальної западини. Волосоїдів на тілі корів, нетелів та телиць парувального віку знаходили в області голови, шиї, лопаток та кореня хвоста, а на молодняку 3-10 міс. − у верхній ділянці шиї, в області лопаток, спини, боків, крупа.

Влітку (травень-серпень), коли тварини випасалися на пасовищах протягом 7-8 годин і довше, а після весняної линьки волосяний покрив був низьким, і сонячні промені інтенсивно проникали до шкіри тіла тварин, значно підвищувалася температура поверхні шкірного покриву тварин, тому воші й волосоїди залишали відкриті ділянки та переміщувалися до більш закритих місць − вони скупчувалися в основи ріг, вух, у пахах, з внутрішньої поверхні кінцівок та в залопаткових ділянках тіла худоби.

В осінній період (вересень-жовтень) основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів і телиць парувального віку були: вуха, голова (прирогова зона, потилиця) та шия; у телят і молодняку: ділянка шиї, голова, прианальна западина та частково з'являлися на боках тулуба. При цьому волосоїдів частіше виявляли в області голови, верхньої ділянки шиї, лопаток, плечей, боків, крупу у корів, нетелів та телиць парувального віку, а на молодняку 3-10 міс. − у верхній ділянці шиї, лопаток, спини, боків, крупа.

Loading...

 
 

Цікаве