WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Регуляція фібринолізу некаталітичними ділянками молекул плазміногену/плазміну (автореферат) - Реферат

Регуляція фібринолізу некаталітичними ділянками молекул плазміногену/плазміну (автореферат) - Реферат

Вперше визначено доменну локалізацію та відповідність центрів комплексоутворення молекул плазміногену/плазміну та фібриногену/ фібрину.

Вперше обгрунтовано та доведено, що швидкість гідролізу фібрину плазміном визначається послідовністю взаємодій молекул ферменту та субстрату за участі комплементарних центрів. Ключовими етапами гідролізу є полімеризація фібрину, що забезпечує ініціацію процесу, та початкові стадії, на яких відбувається підвищення швидкості гідролізу.

Під час полімеризації в D доменах молекул фібрину експонуються центри взаємодії з кринглом 5 плазміногену. Глу-плазміноген, зв'язуючись з ними, переходить у частково відкриту конформацію, що обумовлює його активацію тканинним активатором і початок гідролізу.

На стадії розщеплення С-доменів фібрину на них утворюються нові центри взаємодії з кринглом 4. Глу-плазміноген, зв'язуючись з ними, переходить у повністю відкриту конформацію, що забезпечує його взаємодію кринглом 1-3 з відповідними центрами молекул фібрину тієї самої або суміжних протофібрил. При цьому новоутворені центри вивільняються для наступних молекул. В такий спосіб в місцях первинного зв'язування плазміногену на фібрині за утворення обмеженої кількості нових центрів відбувається підвищення локальної концентрації плазміногену, що приводить до збільшення швидкості його активації та швидкості гідролізу фібрину.

Сформульовано положення, що взаємодія ділянок зв'язування різної спорідненості молекул плазміну з відповідними центрами молекул субстрату забезпечує переміщення ферменту по DDE-тріадам протофібрил та орієнтацію активного центра на гідроліз неупорядкованих ділянок в суперспіралізованій міждоменній частині молекул фібрину, внаслідок чого розщеплення протофібрил є строго спрямованим процесом.

Вперше показано існування неферментативного шляху активації Глу-плазміногену Е-фрагментом фібриногену. Плазмін в комплексі з Е-фрагментом інгібується б2-антиплазміном, тому наслідком активації може бути зменшення локальної концентрації потенційно активного плазміногену в кров'яному згустку.

Установлено багатоцентрову взаємодію б2-антиплазміну з лізин-зв'язувальними ділянками кринглових доменів та протеїназним доменом плазміну, що забезпечує ефективність дії інгібітора. Вперше доведено, що б2-антиплазмін є регулятором фібринолітичного процесу, він контролює швидкість гідролізу полімерного фібрину на стадії активації плазміногену тканинним активатором.

Вперше показано, що лізин-зв'язувальні ділянки кринглових доменів плазміногену приймають участь у всіх етапах активації плазміногену стрептокіназою: утворенні еквімолярного комплексу, формуванні активного центра, взаємодії активаторного комплексу з субстратним плазміногеном.

Обґрунтовано, що в основі регуляції функціональної активності плазміногену/плазміну за участі ліганд-зв'язувальних ділянок кринглових доменів лежать тонкі структурні відмінності між окремими центрами зв'язування, багатоцентровість взаємодій, злагоджена одночасна дія декількох центрів зв'язування, конформаційна мінливість молекули та можливість переключення внутрішньомолекулярних взаємодій на міжмолекулярні.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати щодо конкретизації ділянок молекул плазміногену та фібрину, які мають провідне значення для активації фібринолітичної системи та руйнування згустків фібрину, є передумовою пошуку нових підходів для регуляції процесу фібринолізу та інших процесів, пов'язаних з перетворенням плазміногену на плазмін.

Виявлені особливості низькомолекулярної стрептокінази, а саме: ефективність активації асоційованого з фібрином плазміногену, низька активаторна активність у розчині та відсутність протекторної дії за інгібування плазміну 2-антиплазіном, що поясняють фібрин-селективну дію низькомолекулярної стрептокінази, можуть бути теоретичним обґрунтуванням для розробки нового ефективного тромболітичного препарату направленої дії на основі стрептокінази.

Запропоновано способи кількісного визначення в плазмі крові основних компонентів фібринолітичної системи: плазміногену, тканинного активатора плазміногену, б2-антиплазміну, а також антистрептокіназних антитіл, що базуються на використанні фізіологічного субстрату плазміну – фібрину і можуть бути використані в медичній практиці для характеристики загального фібринолітичного потенціалу, контролю за ефективністю тромболітичної терапії, визначення функціонально активних білків та виявлення низькомолекулярних похідних плазміногену/плазміну.

Запропоновано афіннохроматографічний метод виділення б2-антиплазміну, який запатентовано.

Отримані автором результати досліджень використано в курсі лекцій з дисципліни „Функціональні властивості білків" навчальної програми кафедри біохімії, філіал – біотехнологія біологічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота – завершене дослідження, виконане автором відповідно до програми експериментальних досліджень, спланованих, проведених і узагальнених протягом 1983-2007 рр. Дисертантом особисто обгрунтовано основну проблему та завдання роботи, розроблено методологію експериментальних досліджень, проведено пошук та аналіз даних літератури. Самостійно синтезовано афінні сорбенти, одержано всі необхідні для дослідження білки та їх фрагменти. Більшість досліджень, результати яких представлено в експериментальній частині роботи, виконані автором особисто. Дослідження взаємодії плазміногену з фрагментами фібриногену проведено за співучасті з інж. В.Г. Третяченко. Вивчення швидкості гідролізу фібриногену плазміном та фібрину плазміногеном, активованим тканинним активатором, виконано разом з інж. Е.М. Золотарьовою та пров. інж. О.В. Скоморовською. Вивчення впливу б2-антиплазміну на активацію плазміногену тканинним активатором та взаємодію інгібітора з фрагментами фібриногену проведено за співпраці з м.н.с. М.Б. Задорожньою. Кінетику активації плазміногену та його похідних стрептокіназою досліджено за співучасті з м.н.с. Л.І. Соколовською. Дослідження протекторної дії стрептокінази та розробку способу визначення антистрептокіназних антитіл в плазмі крові проведено у співпраці з н.с. О.І. Юсовою. Основні теоретичні положення, що виносяться на захист, висунуто та обгрунтовано дисертантом особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертації були представлені на науковому семінарі Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України (2005 р.), V Українському біохімічному з'їзді (Івано-Франківськ, 1987 р.), VІ Українському біохімічному з'їзді (Київ, 1992 р.), VІІІ Українському біохімічному з'їзді (Чернівці, 2002 р.), ІХ Українському біохімічному з'їзді (Харків, 2006 р.), ІV Всесоюзному симпозіумі „Инженерная энзимология" (Київ, 1983 р.), ІІІ симпозіумі „Химия протеолитических ферментов" (Москва, 1993 р.), IV симпозіумі СРСР-Італія „Макромолекулы в функционирующей клетке" (Київ, 1984 р.), XVth Congress of the International Society on Thrombosis and Haemostasis (Єрусалим, Ізраїль, 1995 р.), XVth International Congress on Fibrinolysis and Proteolysis (Хамамацу, Японія, 2000 р.), міжнародному симпозіумі „Гемостаз – проблеми та перспективи" (Київ, 2002 р.), second Product biotechnology meeting (Курасао, Антильські острови, Нідерланди, 2003 р.), першій Українській конференції „Тромбози в клінічній практиці: профілактика, діагностика, лікування" (Київ, 2004), науково-практичній конференції „Сучасні проблеми медичної та клінічної біохімії" (Чернівці, 2005 р.), 18th International Congress on Fibrinolysis and Proteolysis (Сан-Дієго, США, 2006 р.), XXIst Congress of the International Society on Thrombosis and Haemostasis (Женева, Швейцарія, 2007 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи опубліковано 45 друкованих праць, в тому числі 31 стаття, з яких 26 у наукових фахових виданнях, 1 патент та 13 тез у збірках наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, основної частини, що включає огляд літератури, експериментальну частину (2 розділи), заключення, висновків, списку використаних літературних джерел (508 найменувань). Роботу викладено на 307 сторінках друкованого тексту, проілюстровано 94 рисунками, 14 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Огляд літератури. В огляді літератури висвітлено сучасні дані про структурну організацію та функціональні властивості основних компонентів фібринолітичної системи, а саме: плазміногену, плазміну; ендогенних та екзогенних активаторів – тканинного активатора, урокінази та стрептокінази; інгібітора плазміну – б2-антиплазміну. Особливої уваги приділено структурі, специфічності та функціональній ролі ліганд-зв'язувальних ділянок кринглових доменів плазміногену, конформаційним перебудовам молекули проферменту. Узагальнено дані про роль фібрину у фібринолітичному процесі, білок-білкові взаємодії в механізмах ініціації та регуляції фібринолізу.


 
 

Цікаве

Загрузка...