WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Підготовка майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки (автореферат) - Реферат

Підготовка майбутніх учителів природничого циклу до навчання школярів основ безпечної поведінки (автореферат) - Реферат

Високий рівень готовності вчителя навчати школярів безпечної поведінки виявляється у: вичерпній, логічній упорядкованості знань щодо теоретичних основ безпечної поведінки, способів поведінки в повсякденних і надзвичайних умовах, методики організації навчального процесу; повному об'ємі варіативних умінь і навичок з безпечної поведінки в довкіллі, побутовому, виробничому середовищі, вмінні приймати адекватні рішення під час небезпеки та забезпечувати безпеку оточення; усталеній самостійній ініціативі, активності в систематичному пошуку нових методів з навчання школярів основ безпечної поведінки й удосконалення власної професійної діяльності.

Достатній рівень готовності майбутнього вчителя характеризується недостатньо повним, але логічно упорядкованим об'ємом знань щодо теоретичних основ безпечної поведінки, способів поведінки в повсякденних і надзвичайних умовах, методики організації навчального процесу; достатнім об'ємом варіативних умінь і навичок з безпечної поведінки в довкіллі, побутовому, виробничому середовищі, вміннями забезпечувати безпеку оточення; вмінням приймати рішення щодо навчання школярів безпечної поведінки; самостійною ініціативою, активним, але не систематичним пошуком нових методів щодо навчання школярів основ безпечної поведінки й удосконалення власної професійної діяльності.

Середній рівень означеної готовності характеризується неповним, неупорядкованим об'ємом знань щодо теоретичних основ безпечної поведінки, способів поведінки в повсякденних і надзвичайних умовах, методики організації навчального процесу; одноманітними вміннями і навичками з безпечної поведінки в довкіллі, побутовому, виробничому середовищі, відсутністю навичок забезпечення й прийняття відповідних рішень щодо безпеки оточуючих людей; відсутністю самостійності, ініціативи й систематичності щодо пошуку нових методів навчання школярів основ безпечної поведінки й удосконалення власної професійної діяльності.

Низький рівень готовності вчителя до навчання школярів основ безпечної поведінки характеризується відсутністю упорядкованих знань теоретичних основ безпечної поведінки, способів поведінки в повсякденних і надзвичайних умовах, методики організації навчального процесу; відсутністю вмінь і навичок з безпечної поведінки в довкіллі, побутовому, виробничому середовищі, нездатністю забезпечити безпеку оточуючих; неадекватними рішеннями щодо безпечної поведінки; відсутністю інтересу відносно нових методів навчання школярів основ безпечної поведінки й удосконалення власної професійної діяльності.

На формувальному етапі дослідження реалізовувалися педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки. Так, наявність професійно-педагогічної компетентності в майбутніх учителів щодо навчання школярів основ безпечної поведінки, як перша педагогічна умова, забезпечувалась упродовж вивчення курсу „Безпека життєдіяльності". Під професійно-педагогічною компетентністю щодо навчання школярів основ безпечної поведінки ми розуміли феномен, який відображає єдність теоретичної і практичної підготовки вчителя до навчання школярів основ безпечної поведінки в загальноосвітніх закладах.

Для реалізації теоретичної підготовки до професійно-педагогічної діяльності з навчання школярів основ безпечної поведінки у змісті курсу було відображено сучасні аспекти безпечної життєдіяльності; подано визначення основних понять; висвітлено небезпечні фактори (СНІД та венеричні захворювання, пожежі, наркотичні речовини, терористичні акти, стихійні лиха, куріння, алкоголізм, відпочинок на воді та інші); проаналізовано різноманітні сфери існування людини, безпечні умови перебування дитини і дорослого в побуті, природному та виробничому середовищі; акцентовано увагу на психологічні аспекти безпеки життєдіяльності й поведінку дитини в повсякденні та під час надзвичайних ситуацій; подано характеристику фізіологічних можливостей людини, особливостей її захисних систем; визначено основні форми подання інформації школярам загальноосвітніх шкіл з основ безпечної поведінки.

Формування у студентів готовності щодо навчання школярів основ безпечної поведінки через наявність їхньої компетентності базувалося на фактичних і теоретичних знаннях і систематизувалося за такими блоками: інформаційно-пізнавальний (що повинен знати вчитель, що повинні знати школярі); оперативно - діяльнісний (що повинен уміти вчитель, що повинні вміти діти для забезпечення безпечної поведінки); методичний (як можна діяти вчителю в організації навчання школярів з безпечної поведінки).

На практичних заняттях відпрацьовувались уміння і навички, набуті впродовж лекційних занять. Зокрема, студенти вчилися визначати природні механізми сприймання людиною небезпеки, набували навички безпечної поведінки в довкіллі, побутовому, техногенному середовищі, моделювали небезпечні події в житті людини та оцінювали рівень ризику, надавали першу медичну допомогу при невідкладних станах, розробляли плани уроків з предмета „Основи безпеки життєдіяльності" для учнів 6 (7, 8 класів) загальноосвітньої школи" тощо.

Наступна педагогічна умова - використання інтерактивних форм навчання, що забезпечують набуття й усвідомлення майбутніми педагогами особистого досвіду безпечної поведінки, була реалізована шляхом використання в навчальному процесі дискусій, рольових та імітаційних ігор, мозкового штурму, ситуаційного навчання. Обов'язковими вимогами інтерактивних форм навчання були активність і співпраця студентів у навчальному процесі, звернення до їхнього життєвого досвіду, взаємодопомога і конструктивна критика. Студенти і викладач були рівноправними суб'єктами і знаходились у постійній взаємодії. Проведення занять базувалося на обговоренні запитань типу: Що трапилось? (Оцінювання небезпечності обстановки й можливостей рятування); Що робити, якщо...? (Пропонування варіантів дій, поведінки на ситуації); Як слід діяти під час...? (Вибір варіанту безпечної поведінки під час небезпечної ситуації); Як реагувати на...? (Психологічна настанова на реагування в певній ситуації); Як захистити себе і своє оточення від ...? (Алгоритм дій допомоги людям при небезпеці в побуті, довкіллі, виробничому середовищі); Як навчити учня ...? (Визначення методики навчання школярів основ безпечної поведінки в конкретних життєвих ситуаціях).

Під час дискусії відбувалось усвідомлення знань, розвиток мислення студентів через обмін думками і спілкування у процесі обговорення питань з безпечної поведінки; учасники мозкового штурму генерували ідеї щодо шляхів і засобів розв'язання проблем безпечного існування людини з їх подальшим аналізом, формулюванням висновків; метод кейсів використовувався для накопичення і систематизації інформації щодо питань особистої, побутової безпеки, правил безпечної поведінки, методики навчання безпечної поведінки учнів; рольова гра сприяла визначенню ставлення студентів до конкретної життєвої ситуації, набуттю навичок і досвіду безпечної поведінки в ситуаціях, що можуть виникнути під час навчання школярів основ безпечної поведінки; імітаційні ігри ілюстрували певні явища і події, активізували пошук практичних рішень для найбільш ефективної демонстрації школярам умінь і навичок безпечної поведінки.

Для контролю знань і вмінь студентів використовувався спеціально розроблений комплекс тестових, ситуаційних, графічних завдань щодо безпеки життєдіяльності людини і, зокрема дитини. Він містив „вхідний" та „вихідний" (підсумковий тест), графічні завдання з конструювання плану евакуації у разі землетрусу, пожежі, ситуаційні завдання – „Дитина вдома", „Школяр на відпочинку", „Учень на спортивному майданчику", розрахункові задачі на визначення рівнів ризику, хімічного забруднення приміщень та інші.

Педагогічна умова – створення навчальних ситуацій, що спрямовані на освоєння студентами методики навчання школярів основ безпечної поведінки – реалізовувалася при обговоренні і критичному аналізі планів уроків студентів з "Основ безпеки життєдіяльності"; розробці студентами індивідуальних проектів за темами цього курсу; узагальненні колективної думки студентів з питання "Як навчити учня...?", які обговорювалися на практичних заняттях і у процесі проведення рольових ігор. Результати цих обговорень фіксувались у педагогічних кейсах майбутніх учителів. Студентами були розроблені проекти до таких ситуацій: „Мої дії під час пожежі в багатоповерхневому будинку", „Природні надзвичайні ситуації і наша поведінка", „Радіація у нашому житті" і т. ін. Осмислення методики відбувалося за такою структурою: мотивування учнів до дії (внутрішній стимул до діяльності); усвідомлення мети пізнання, планування пошуку і переробки поточної інформації, створення оперативного образу дії, алгоритм прийняття рішення, здійснення практичних дій, перевірка й оцінювання здобутих результатів, корекція дій.

Прикінцевим етапом у формуванні готовності майбутніх учителів щодо навчання школярів основ безпечної поведінки була педагогічна практика, у процесі якої студенти реалізовували свої знання і вміння з навчання школярів основ безпечної поведінки. Після проходження педагогічної практики за матеріалами аналізу і звітів підводилися підсумки щодо сформованості у студентів професійно-педагогічної готовності до навчання школярів основ безпечної поведінки.

Loading...

 
 

Цікаве