WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Кріоконсервування фрагментів органів ссавців і біологічна дія одержаних з них водно-сольових екстрактів (автореферат) - Реферат

Кріоконсервування фрагментів органів ссавців і біологічна дія одержаних з них водно-сольових екстрактів (автореферат) - Реферат

Отже, максимальний вихід речовин пептидної природи спостерігається у випадку, коли екстракт одержується із фрагментів, кріоконсервованих в присутності ПЕО–1500. В подальших дослідженнях використовувались саме такі екстракти.

Аналізуючи хроматограми екстракту печінки свиней і екстракту печінки поросят, можна відмітити, що поліпептидний склад цих екстрактів відрізняється як якісно, так і кількісно (рис. 1).

Встановлено, по-перше - екстракт кріоконсервованих фрагментів печінки поросят має меншу кількість фракцій, по-друге – в ньому значно менша кількість пептидів з м.м., яка перевищує 10000 (пік 1). На хроматограмі екстракту печінки свиней ця фракція становить 42,6%, а на хроматограмі екстракту печінки поросят – 3,7%. Другою за величиною в екстракті печінки свиней є фракція з м.м. 1270, питома площа якої становить 21,6% (пік 8), а на хроматограмі екстракту печінки поросят вона відсутня. В цьому екстракті найбільшу фракцію становлять поліпептиди з м. м. 1100 (пік 6). Інші фракції значно менші. В екстракті печінки поросят також відсутні поліпептиди з м.м. меншою 800, які в екстракті печінки свиней виявляються (піки 11 та 12).

Екстракт підшлункової залози свиней відрізняється від екстракту підшлункової залози поросят незначною кількістю пептидів з м.м. більшою за 10000 (питома площа фракції – 3,4%) і доволі значною кількістю пептидів з м.м. 500 (13,4%).

Також виявляється досить значна кількість пептидів з м.м. 1080 та 800. Звертаючи увагу на фракції, які містять велику кількість пептидів, слід враховувати незначну кількість пептидів інших фракцій. Відомо, що біологічна дія регуляторних пептидів і деяких інших речовин in vitro та in vivo виявляється при незначних концентраціях їх концентраціях (Е.И. Григорьев и др., 2003).

Хроматограма екстракту селезінки свиней має чотири піки. Піки практично однакові по питомій площі, відповідають пептидам з м.м. більшою за 10000 (23,1%) та 1306 (22,5%). Максимальний по площі пік пептидів з м.м. 820 (46,2%), а мінімальний – 1087 (8,1%).

Рис. 1. Хроматограми екстрактів кріоконсервованих фрагментів печінки свиней (а) та печінки новонароджених поросят (б).

Отже, молекулярно-масовий розподіл пептидів у водно-сольових екстрактах кріоконсервованих фрагментів ксеноорганів залежить від органу, з якого одержані екстракти, та віку тварин. Отримані дані треба враховувати при дослідженні механізмів дії таких екстрактів.

Дослідження взаємодії екстрактів з альбуміном сироватки крові. Ми дослідили зв'язування біологічно активних речовин, що входять до складу екстрактів, з розчиненим ліофілізованим сироватковим альбуміном людини і альбуміном сироватки крові донорів методом спектрофлуориметрії з використанням власної флуоресценції білків. Флуоресценція тканинних екстрактів знаходиться в області 290–450 нм. При збудженні світлом з довжиною хвилі 280 нм максимум спектрів флуоресценції знаходиться у області 340–354 нм, що може свідчити про наявність в екстрактах залишків триптофану доступних розчиннику. Додавання досліджуваних екстрактів до сироватки крові приводить до зниження її власної флуоресценції та зміни форми і положення спектрів.

Додавання екстрактів до розчину альбуміну суттєво впливало на спектральні характеристики білка. Спостерігалося до гасіння власної флуоресценції (збудж = 280 нм) і зміна стану триптофанових залишків білка (збудж = 296 нм), що є доказом взаємодії компонентів даних екстрактів з білками сироватки крові.

Ми також дослідили вплив екстрактів на зв'язуючу здатність розчину альбуміну і альбуміну сироватки крові донорів методом спектрофлуориметрії з використанням флуоресцентного зонда К-35, який в сироватці крові зв'язується з альбуміном на 95%.

Як видно з рис. 2, титрування сироватки крові досліджуваними екстрактами приводить до зниження інтенсивності флуоресценції зв'язаного з сироватковим альбуміном зонда К-35.

Рис. 2. Вплив екстрактів підшлункової залози (1), печінки (2) і селезінки (3) свиней на нормовану інтенсивність флуоресценції зонда К-35 (2,5 мкмоль/л), зв'язаного з альбуміном сироватки крові.

Наведені дані свідчать про конкуренцію складових екстрактів з молекулами К-35 за центри зв'язування на макромолекулі альбуміну.

При дослідженні впливу екстрактів на процес термоденатурації альбуміну встановлено, що профіль термоденатурації сироваткового альбуміну досить широкий за температурою і має 3 максимуми теплопоглинання: перший – при 68єС, другий – 81єС і третій, найбільш розмитий, близько 97єС. З отриманих термограм екстрактів можна бачити, що їх склад досить гетерогенний. Про це свідчать широкі і розмиті піки, які починаються в області 23-25єС і завершуються при температурах більше 118-120єС. Доведено, що всі досліджені екстракти характерно впливають на параметри термоденатурації альбуміну. Аналіз термоденатурації альбуміну у присутності екстрактів показав, що на всіх графіках зареєстровано збільшення інтенсивності та зсув до високотемпературної області на 2,5–6єС (залежно від виду екстракту) основного піка теплопоглинання білка. Термоденатурація в області 97оС у присутності екстракту підшлункової залози та печінки свиней також протікає на 3-5єС вище, ніж це спостерігається для чистого альбуміну. Таким чином, методом диференціальної скануючої калориметрії встановлено, що пептиди екстрактів кріоконсервованих фрагментів органів свиней зв'язуються з альбуміном і впливають на його конформаційний стан. Встановлено, що пептиди екстрактів підвищують загальну кооперативність плавлення молекули альбуміну, але вплив екстрактів печінки та підшлункової залози на молекулу альбуміну відрізняється від впливу екстракту селезінки.

Вплив фрагментів підшлункової залози поросят та екстракту кріоконсервованих фрагментів підшлункової залози свиней на динаміку метаболічних порушень при експериментальному цукровому діабеті. У тварин, хворих на діабет, які не отримували лікування, рівень глюкози в крові натще на 7-му добу перевищував норму в 2,2 рази, а на 15-ту добу - в 3,6. На 30-ту добу спостереження рівень глюкози в крові дещо зменшувався, але залишався значно вище норми (табл. 5).

Таблиця 5

Рівень глюкози (ммоль/л) в сироватці крові щурів в залежності від умов експерименту та строку спостереження

Умови експерименту

Строк спостереження, доба

7

15

30

Контроль

4,80,9

Цукровий діабет

13,11,5

20,21,2

16,12.1

Цукровий діабет+фрагменти

14.30,8

13,2,01,12

8,50,82

Цукровий діабет+екстракт

13,51,6

9,20,92,3

6,81,21,2

Примітки: 1 – відмінності статистично недостовірні в порівнянні з контролем, р>0,05; 2 – відмінності статистично достовірні в порівнянні з цукровим діабетом, р<0,05; 3 – відмінності статистично достовірні в порівнянні з цукровим діабетом+фрагменти підшлункової залози, р<0,05.

У тварин, яким були введені фрагменти підшлункової залози, цей показник до 15-ї доби залишався незмінним і зменшився тільки на 30-ту, а при введенні екстракту він зменшився на 15-ту добу, і ще більше на 30-ту добу спостереження, і в цей строк перевищував норму всього в 1,3 рази. Коли тварини, хворі на цукровий діабет не одержували лікування, максимальна концентрація ТБКАП в плазмі спостерігалась на 15-ту добу експерименту, а деяке їх зниження спостерігалося на 30-ту добу. Максимум концентрації на 15-ту добу відмічено і при лікуванні тварин з допомогою фрагментів, але при цьому концентрація ТБКАП на 30-ту добу достовірно менша, ніж у тварин, що не отримували лікування. При лікуванні екстрактом підшлункової залози свиней спостерігається зменшення концентрації кінцевих продуктів перекисного окислення на 15-ту добу спостереження, і на 30-ту добу кількість ТБКАП в плазмі крові статистично достовірно не відрізняється (р<0,05) від значень, характерних для контрольних тварин, і достовірно менше, ніж у тварин, яким уводили фрагменти підшлункової залози. Підвищений рівень перекисного окислення ліпідів характерний не тільки для плазми крові, але і для печінки. При лікуванні тварин за допомогою фрагментів або екстракту показники перекисного окислення ліпідів в печінці на 30-ту добу статистично достовірно менші, ніж у тварин, що не отримували лікування.

Органоспецифічний вплив екстрактів при дифузних захворюваннях печінки. Проблема лікування гострої печінкової недостатності, викликаної токсичним ураженням печінки, залишається актуальною (В.Е. Рябинин, 2002), а пошук чинників, здатних позитивно скорегувати структурно-функціональний стан цього органу після токсичного впливу, триває. Тому ми дослідили вплив екстрактів кріоконсервованих фрагментів печінки свиней та поросят на перебіг гострого токсичного гепатиту.

Loading...

 
 

Цікаве