WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Діагностика та прогноз перебігу плоскоклітинних раків гортані: імуноморфологічні аспекти (автореферат) - Реферат

Діагностика та прогноз перебігу плоскоклітинних раків гортані: імуноморфологічні аспекти (автореферат) - Реферат

Мікроскопію проводили за допомогою світлового мікроскопу Leіca DMLS, мікрофотографування виконувалось за допомогою цифрової фотокамери Canon EOS D30.

Результати, отримані під час імуногістохімічного дослідження, піддавалися статистичній обробці з використанням варіаційних статистичних методів. Визначення достовірності відмінностей ознак проводили за допомогою параметричних методів (t-критерій Стьюдента). Зв'язок між ознаками визначали за допомогою коефіцієнта кореляції. У випадку, коли розподілення не відповідало нормальному закону, оцінку відмінностей між вибірками оцінювали за допомогою непараметричних критеріїв: Х-критерію Ван-дер-Вардена і U-критерію Уілкоксона (Манна-Уітні).

Результати дослідження та їх обговорення.

У нашому дослідженні експресія високомолекулярних цитокератинів (СК34вЕ12) виявлена у всіх випадках плоскоклітинних раків гортані (ПРГ), при цьому інтенсивність реакції коливалася від вираженої у всій пухлинній паренхімі, до слабкої в окремих клітинах. У більшості випадків (59%) відзначалося виражене фарбування практично всіх клітин раку. Інтенсивність реакції в деяких випадках варіювала в різних зонах пухлини. Як правило, виразність фарбування була меншою в периферичних відділах ракових осередків, збільшуючись до їй центральних зон. Особливо помітним цей феномен був у плоскоклітинних зроговілих раках, у яких реакція була сильнішою не тільки в центральних ділянках, але й, у значній мірі, в зроговілих клітинах ракових перлин. У частині ПРГ відзначалося зниження інтенсивності фарбування в зонах глибокого інвазивного росту в порівнянні з поверхневими ділянками. Кількість випадків з вираженою експресією СК34вЕ12 зменшувалася відповідно до зниження ступеня диференціювання з відповідним ростом частки пухлин з низькою й помірною реакцією. Визначено зворотну залежність ступеня диференціювання й експресії СК34вЕ12, що дозволило зробити висновок про можливість використовування даного маркеру для уточнення ступеня диференціювання ПРГ (рис. 1).

Характер реакцій з СК34вЕ12 в клітинах метастазів в лімфовузли, як правило, відповідав такому в первинній пухлині. У ряді випадків були виявлені невеликі відмінності, що проявлялось в меншій гетерогенності й інтенсивності фарбування в тканині метастазів. Імуногістохімічна реакція з СК34вЕ12 дозволяла чітко ідентифікувати пухлинні клітини серед лімфоїдної тканини, що в сумнівних випадках сприяло точній діагностиці мікрометастазів.

У дослідженні був проведений аналіз експресії високомолекулярного цитокератину СК34вЕ12 в ПРГ з наявністю метастазів у лімфатичні вузли та без них. В метастатичних раках в порівнянні з пухлинами з відсутнім метастатичним ураженням лімфатичних вузлів інтенсивна реакція спостерігалась на 3,7% частіше, помірна – на 4,8% рідше, а слабка – на 0,7% частіше. Співвідношення реакцій різної інтенсивності в раках з метастазами складало – 1:2,1:4,9, а в раках без метастазів – 1:2,6:4,8. Виявлені відмінності не мали статистичної значущості.

Експресія СК34вЕ12 з вираженою інтенсивністю фарбування в ПРГ з розвитком рецидивів протягом першого року спостерігалась на 8,6% рідше ніж в пухлинах без рецидивів, помірної інтенсивності – на 0,9%, слабкої - на 5,0% частіше. Співвідношення реакцій слабкої, помірної та вираженої інтенсивності в групі ПРГ з рецидивами склало – 1:1,7:3,4, а в групі без рецидивів – 1:2,6:5,8. При статистичній обробці зазначенні відмінності не були значущими, та не виявили кореляційного зв'язку з розвитком рецидивів в ПРГ.

Рис. 1. Розподіл експресії фракцій цитокератинів в ПРГ в залежності від ступеня диференціювання.

Позитивний статус ІГХ реакцій з цитокератином 19 (СК19) спостерігався в 41,5% всіх ПРГ, при цьому в більшості з них реакція була слабкої інтенсивності й тільки в чотирьох випадках - високої. На відміну від цитокератинів плоских епітеліїв експресія СК19 відрізнялася відносною однорідністю як в окремих ракових осередках, так і у всій пухлинній паренхімі взагалі. У більшості випадків з позитивною експресією відзначено рівномірне фарбування клітин раку. Тільки в 8 випадках відзначалося переважне фарбування центральних відділів ракових осередків, а в 3 - периферичних. При порівнянні експресії СК19 у первинних пухлинах і їх метастазах істотних відмінностей не виявлено. Рівень і інтенсивність експресії СК 19 збільшувалася відповідно до зниження ступеня диференціювання (р<0,05). Нами було проведено порівняння рівня експресії СК19 в ПРГ з рецидивами та без рецидивів. В першій групі реакція з СК19 зустрічалась на 5,6% частіше ніж в другій. Співвідношення реакцій різної інтенсивності в цих групах відповідно складало 1:0,40:0,37:0,06 та 1:0,40:0,24:0,02. Не визначено значущих відмінностей та зв'язку цих параметрів з розвитком рецидивів в ПРГ.

Проведено аналіз проліферативної активності ПРГ за допомогою моноклонального антитіла Кi-67 та визначення індексу проліферації (ІП). Проліферативна активність оцінювалася як низька при ІП у діапазоні 0-20%, помірна при 21-30% і висока більш ніж в 30%. У ПРГ інтрануклеарну реакцію давали в основному клітини периферійних відділів пухлинних осередків. У плоскоклітинних зроговілих раках у клітинах з ознаками зроговіння реакція, як правило, не виявлялася, кількість клітин з реакцією була меншою, ніж у групі незроговілих раків. При порівнянні ІП в більшості випадків відзначена неоднорідність показника в різних зонах пухлини. Так, спостерігалася тенденція до збільшення частки проліферуючих клітин в зонах інвазивного росту в порівнянні з поверхневими відділами пухлини, в окремих випадках ІП в різних зонах пухлини відрізнявся на 15-20%. При порівнянні проліферативної активності первинної пухлини і її метастазів у лімфатичні вузли відзначені відповідні відмінності. Більш високі значення ІП визначені в клітинах метастазів, їх показники відповідали у більшості випадків показникам первинної пухлини у ділянках з вираженим інвазивним ростом. ІП у ПРГ коливався від 6 до 74% і, в середньому, складав 32,72,57%. Частка пухлин з високою проліферативною активністю вірогідно збільшувалась відповідно до зниження ступеня гістологічного диференціювання. Так, відносна кількість активно проліферуючих раків у групі низькодиференційованих пухлин була в 1,3 рази більше, ніж у групі помірнодиференційованих, в 1,8 рази - високодиференційованих.

При аналізі ІП в пухлинах з різним клінічним перебігом було визначено істотні розходження. В групі ПРГ з наявністю метастазів проліферативна активність була значно вищою ніж у пухлинах без метастазів (середні показники склали 38,12,52% і 26,32,91%) (рис. 2).

Рис. 2. Розподіл експресії ІГХ маркерів в ПРГ з різним клінічним перебігом.

Кількість випадків активно проліферуючих пухлин серед ПРГ з метастазами була переважаючою, в порівнянні з пухлинами без метастазів їх було в 1,6 разів більше. Серед пухлин з помірною проліферативною активністю значних розходжень між групами не відзначено. Ймовірність розвитку метастазів в ПРГ з високою проліферативною активністю була в 1,5 рази вищою, ніж у пухлинах з ІП менше 30%, а у порівнянні з низькою та помірною проліферативною активністю ризик розвитку метастазів в цій групі збільшувався в 1,8 та 1,3 рази відповідно. При проведенні порівняльного аналізу рівня експресії Кi-67 в ПРГ, в яких протягом першого року розвинулись рецидиви, й пухлинах з безрецидивним перебігом середні значення ІП у цих групах склали 40,44,23% і 29,22,41% відповідно. Новоутворення з епізодом рецидивування характеризувалися більш високим ІП, більшою часткою пухлин з показниками експресії Кi-67 більше 30%, на 10,2% більше ніж серед усіх пухлин і на 14,8% більше ніж серед раків без рецидивів (рис. 2). Згідно з нашими даними ймовірність виникнення рецидивів серед ПРГ з високою проліферативною активністю була в 1,9 рази вище ніж серед раків з низькою проліферативною активністю, та в 1,2 рази – ніж з помірною.

В роботі проаналізована проліферативна активність ПРГ залежно від проведеного лікування у вигляді курсу передопераційної терапії й досягнутого їм ефекту (рис. 3). ІП пухлин, які відповіли на хіміотерапію склав 30,43,73%, серед резистентних до неї - 34,94,22%, ПРГ з високим ефектом від променевого впливу - 44,16,15%, радіорезистентних - 26,33,51%. Серед пухлин, з приводу яких була проведена хіміотерапія, частка з високою проліферативною активністю, як у групі з високим ефектом на терапію, так і в групі з неефективним лікуванням незначно відрізнялася від середніх показників.

Рис. 3. Розподіл експресії ІГХ маркерів в ПРГ з різним ефектом від проведеної терапії.

Кількість випадків ПРГ з високою експресією Кi-67 була вище серед пухлин, які не відповіли на хіміотерапію на 7,0%, що не показало достовірних відмінностей. У той же час, між групами з різним ефектом від проведеної променевої терапії визначені певні відмінності. Відносне число ПРГ з високим ІП було значно більшим (в 1,6 рази) серед пухлин чутливих до променевої терапії, ніж серед не чутливих, і на 13,6% більше, ніж серед всіх ПРГ. Згідно з отриманими даними вірогідність достатнього ефекту від променевої терапії в ПРГ з високою проліферативною активністю в 1,8 раз вище ніж серед решти пухлин, в 2,7 та 1,2 рази ніж в раках з низькою та помірною експресією Кi-67. Отримані дані свідчать про відсутність розходжень експресії Кi-67 у пухлинах з різним ефектом від проведеної хіміотерапії. У той же час значні розходження показників ІП між групами радіочутливих і радіорезистентних ПРГ дозволяють використовувати цей параметр, як передбачувальний.

Loading...

 
 

Цікаве