WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація фармацевтичної допомоги хворим на цукровий діабет 2 типу (модель діяльності клінічного провізора) (автореферат) - Реферат

Оптимізація фармацевтичної допомоги хворим на цукровий діабет 2 типу (модель діяльності клінічного провізора) (автореферат) - Реферат

Ошибка: источник перекрестной ссылки не найден

Рис. 3 Програма ідентифікації лікозалежних проблем у моделі діяльності клінічного провізора на амбулаторному рівні надання медичної допомоги

За дизайном це було проспективне контрольоване дослідження із залученням 100 респондентів, розподілених методом випадкової вибірки на дві рівноцінні за кількістю групи: група А (n = 50) та група В (n = 50). Основна відмінність між ними полягала у способі збору інформації (усно чи письмово) за попередньо опрацьованим опитувальником, запитання якого слугували алгоритмом отримання необхідної інформації. Характеристика контингенту пацієнтів наведена у табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл учасників дослідження за демографічними параметрами

та тривалістю захворювання

Параметр

Група А

Група В

Вік, роки (n=50)

середнє значення

64,38

61,54

95% CI1

61,84 до 66,92

59,01 до 64,07

мінімальний

37

45

максимальний

81

78

Тривалість ЦД2Т, роки2

середнє значення

8,05

5,35

95% CI

5,89 до 10,21

3,76 до 6,95

мінімальна

1

1

максимальна

25

26

Стать, (%)

чоловіки

10 (20,0)

18 (36,0)

жінки

40 (80,0)

32 (64,0)

Примітки: 1. Сonfidence interval (CI) – довірчий інтервал;

2. Кількість хворих із тривалістю захворювання понад 1 рік (n=48)

Встановлено, що основними факторами, які зумовлювали виникнення ЛЗП у амбулаторних пацієнтів були:

  • недостатні знання хворих про ЦД2Т (у 2/3 опитаних);

  • недотримання немедикаментозних заходів корекції захворювання: дієти (понад 20% пацієнтів), дозованих фізичних навантажень (86% та 54%, відповідно у двох групах);

  • несистематичне проведення особистого моніторингу пацієнтами: визначення рівня глікемії (понад 20% випадків); контроль маси тіла (близько 50% у двох групах); щоденний огляд стоп (30% та 80% хворих, відповідно у двох групах); вимірювання артеріального тиску (близько 50% хворих);

  • нераціональне застосування цукрознижуючих засобів пацієнтами: недостатні знання про ЛЗ (близько 60% випадків), понад 10% респондентів не знали назви застосовуваних ліків або, які з них призначені саме для ФТ ЦД2Т, близько половини опитаних застосовували призначені ЛЗ некоректно;

  • незадовільний комплаєнс: близько ⅓ хворих пропускали приймання ліків.

Аналіз виявлених випадків нон-комплаєнсу засвідчив, що пропуск приймання ліків залежить від виду цукрознижуючого засобу. Зокрема, на відміну від хворих, які застосовували пероральні ЛЗ, пацієнти, які контролювали рівень глікемії препаратами інсуліну, ніколи не пропускали їх введення, що пояснюється відповідальним ставленням до лікування (Р<0,01; за ч2-розподілом). У групі пацієнтів, які пропускали приймання пероральних ліків визначено залежність між назвою діючої речовини та частотою випадків нон-комплаєнсу (Р<0,01; за ч2-розподілом). Усі зазначені фактори дозволили ідентифікувати вид та визначити кількість ЛЗП у двох групах. Розроблена нами методика їх аналізу передбачала врахування лише даних щодо цукрознижуючих засобів без збору детальної інформації про інші ліки, які пацієнт міг застосовувати на момент опитування.

Наступний етап дослідження передбачав залучення лише пацієнтів, які отримували цукрознижуючу ФТ, оскільки 11 хворих регулювали рівень глікемії немедикаментозними методами, відтак, кількість осіб в групах проведення ідентифікації ЛЗП становила відповідно n = 41 і n = 48 (табл. 3).

Таблиця 3

Результати аналізу ідентифікованих лікозалежних проблем у хворих,

які увійшли в дослідження

Назва ЛЗП

Група А (n = 41)

Група В (n = 48)

загальна кількість

існуючі ЛЗП

потенційні ЛЗП

загальна кількість

існуючі ЛЗП

потенційні ЛЗП

нелікований стан

8

0

8

-

-

-

перевищене дозування ЛЗ

-

-

-

1

1

0

побічна дія ЛЗ

6

1

5

34

8

26

неправильне застосування ЛЗ

33

29

4

36

30

6

нон-комплаєнс

13

13

0

39

39

0

моніторинг дії ЛЗ

19

1

18

19

5

14

середня кількість ЛЗП на 1 пацієнта

1,93

1,07

0,85

2,69

1,73

0,96

Всього

79

44

35

129

83

46

Встановлено, що лише у 8 аналізованих хворих не було ЛЗП, пов'язаних з цукрознижуючою терапією: 6 у групі А та 2 – у групі В.

Подальший етап дослідження полягав у розподілі виявлених ЛЗП за часовою характеристикою та джерелом виникнення. Диференціація у цей спосіб необхідна КП для визначення пріоритетності вирішення ЛЗП та цільової групи ФО, тобто контингенту її першочергового спрямування (пацієнт і/або його близькі, лікар, інший медичний персонал). Результати дослідження засвідчили, що більшість ЛЗП стосуються теперішнього часу, тобто мають існуючий характер за прийнятою класифікацією (44 випадки або 56% і 83 випадки або 64%, відповідно) та безпосередньо пов'язані з хворими (70 випадків або 88,6% та 120 випадків або 93%, відповідно), що зумовлено їх недостатніми знаннями щодо захворювання і методів його лікування. Встановлене підтверджує необхідність та важливість ФО саме для цієї категорії пацієнтів, яка потребує пожиттєвої ФТ.

На основі застосування класифікації Французького товариства клінічних фармацевтів (SFPC) нами було ідентифіковано ЛЗП, що дозволило сформувати 208 фахових втручань КП, які включали рекомендації: застосування додаткового ЛЗ, продовження застосування ЛЗ, вилучення ЛЗ з призначення, фармакотерапевтичний моніторинг та оптимізація способу введення ЛЗ. Особливості вітчизняної системи охорони здоров'я та необхідність адаптації до її умов потребували модифікації французької системи з акцентом на ФО саме на амбулаторному рівні. Зокрема, додатково внесено рекомендацію "звертання до лікаря", що обумовлено характером нозології та наслідками, які можуть спричинити подальші потенційні ЛЗП. З іншого боку, правдоподібно, що на відміну від стаціонарних хворих, пацієнти, які лікуються амбулаторно рідше контактують з лікарем і потенційно можуть мати більше ЛЗП. На підставі аналізу 208 ідентифікованих ЛЗП нами опрацьовано уніфікований план ФО. Як засвідчили результати дослідження, ФО в першу чергу повинна бути скерована на пацієнта, оскільки в обох групах респондентів характер ЛЗП вказує на їх недосконалі знання про ЛЗ та недостатнє бажання виконувати рекомендації лікарів і провізорів, а відтак, засвідчує важливість ФО в цьому ракурсі.

Завершальною складовою формування моделі діяльності КП на амбулаторному рівні надання медичної допомоги стало документування процесу ФО, яке вимагало створення відповідної фахової документації. Вона передбачає письмове фіксування переліку ідентифікованих ЛЗП, відповідних втручань КП, плану ФО, а також оцінки ступеня погодження лікаря з втручанням КП: прийнято, відхилено або залишено без уваги.

Моделювання діяльності КП в умовах стаціонару ґрунтувалось на експертній оцінці якості ФТ. Реалізація поставленого завдання стала можливою через опрацювання спеціальної методики експертизи якості лікарських призначень в умовах типової практики, на прикладі неврологічного відділення. Вибір профілю хворих пояснювався тим, що одним із частих і небезпечних ускладнень ЦД2Т є інфаркт мозку (ішемічний інсульт). Наукова гіпотеза цього етапу дослідження передбачала якісно новий вплив опрацьованої моделі на прийняття управлінських рішень щодо оптимізації ФТ у відділеннях лікувально-профілактичного закладу. Базою для розробки уніфікованого алгоритму експертної оцінки листків лікарських призначень (ЛЛП) стала експертиза 343 призначень у 68 ЛЛП неврологічного профілю. Запропонована експертна оцінка, як одна із складових діяльності КП, включає 5 етапів:

Loading...

 
 

Цікаве