WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування школи академіка (автореферат) - Реферат

Формування школи академіка (автореферат) - Реферат

Розділ перший"Історіографія та джерельна база дослідження" містить відомості про архівні, літературні та інші джерела, в яких описані творчі й наукові досягнення М.М. Амосова. Перші публікації про вченого, які зберігаються в архіві Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (НБУВ) НАН України, припадають на початок 60-х років ХХ ст. і присвячені застосуванню методу штучного кровообігу під час операцій на серці та легенях, а також нагородженню М.М. Амосова Ленінською премією, яку він отримав у 1961 році за розробку і впровадження в медичну практику оригінальних методів хірургічного лікування захворювань легень1. Короткі відомості подані в довідковій літературі2. Є численні інтерв'ю в газетах і журналах3.

Як відомо, М.М. Амосов писав і видавав чимало художньої та науково-популярної літератури. Серед авторів рецензій та передмов до його творів – журналісти, філософи, літератори. У післямові лікаря й письменника Ю.М. Щербака до другого видання повістей М.М. Амосова (які побачили світ у видавництві "Дніпро" 1984 р.) було зазначено, що автор є відомим у своїй країні та за її межами не тільки як лікар і науковий новатор в галузі біологічної, медичної та психологічної кібернетики, а й як талановитий сучасний письменник і публіцист. Ю.М. Щербак наголошував, що Амосов-письменник створив художню прозу, яка несе у собі велику життєву правду, і порівнював твори Миколи Михайловича з російською літературою ХІХ ст., а його письменницький стиль – з хірургічною технікою4.

В Європейському віртуальному комп'ютерному музеї, започаткованому наприкінці 1998 року, є сторінка, присвячена вченому: "Хірург, кібернетик, письменник", де створено Книгу пам'яті М.М. Амосова. Друзі, колеги, відомі постаті й пересічні громадяни колишнього СРСР, які нині живуть за кордоном, учні Миколи Михайловича та люди, які в силу обставин спілкувалися з ним, висловлюють свої думки й почуття, згадуючи цю видатну, непересічну, талановиту Людину5.

Дисертаційне дослідження підготовлене на джерельній базі, яка включає багато опублікованих раніше і залучених вперше до наукового обігу архівних матеріалів, зокрема, з постійного та поточного архіву Президії НАН України, архіву НБУВ НАН України, особистого архіву М.М. Амосова (створеного у 2006 р.), що зберігається в Інституті архівознавства НБУВ НАН України, архіву студії "1+1" тощо. Особистий фонд академіка М.М. Амосова складається з 1863 документів, які зібрані у 245 справ і 7 розділів. У першому містяться наукові та науково-популярні праці й робочі матеріали до них, художні твори. Документи датовані 1926 – 2003 рр., серед них – понад 250 газетних статей про вченого та текстів інтерв'ю з ним; більше 50 наукових праць, присвячених суто медичним проблемам; текстів статей, лекцій, монографій, що стосуються біологічної, медичної та психологічної кібернетики – 34, а також 10 неопублікованих праць.

Другий розділ дисертаційного дослідження "М.М. Амосов як людина, вчений та науковий лідер" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1подано коротку біографію та основні етапи становлення М.М. Амосова як лікаря та вченого. У 1952 році М. Амосов почав працювати в Інституті туберкульозу ім. Ф.Г. Яновського в Києві. З 1955 р. почав займатися хірургією серця, вперше зробивши того ж року операцію на серці. Вперше у світі він розробив і почав використовувати антитромботичні клапани. Під його керівництвом вперше в колишньому СРСР було розроблено стандартизовані історії хвороби з кардіохірургії і терапії, створено оригінальну класифікацію та номенклатуру хвороб і синдромів органів кровообігу, необхідну для вибору оптимального лікування та статистики в автоматизованій системі керування лікарнями, т. ін. Поєднання технічної та медичної освіт М.М. Амосова, особливості способу його мислення, пошук відповідей на питання щодо еволюції світу, людського розуму, виявлення аналогій між кібернетичними та живими системами змусили Амосова зайнятися кібернетикою і врешті привели до появи нових її напрямів – біологічної та медичної. Вчений писав, що ідеї щодо вивчення людини в усіх її аспектах, моделювання окремих систем та організму людини в цілому, а також розробка моделей суспільства з'явилися у нього ще в Череповці у 30-х рр. ХХ ст. Працюючи з 1962 р. в Інституті кібернетики, він отримав можливість реалізації цих ідей.

Основним важелем роботи М.М. Амосова з аспірантами та співробітниками був його дуже високий авторитет. Він дуже цінив самостійність своїх співробітників. Як науковий керівник, Микола Михайлович ставив задачу, задавав напрям роботи, декілька разів зустрічався з підлеглими для відпрацювання плану. Вчений мислив широко, бачив перспективу й оцінював роботу не лише за тим, що конкретно було зроблено, а й за закладеним у ній потенціалом.

У другому підрозділінаводяться результати анкетування та інтерв'ювання багатьох учнів М.М. Амосова щодо його людських якостей, методів наукового керівництва та наукового пошуку. Доступність, чітке й конструктивне мислення, надзвичайні чесність і порядність, ентузіазм приваблювали та полегшували роботу з ученим. Разом з тим, Амосов бував неврівноваженим, вкрай емоційним, іноді несправедливим, непередбачуваним. Усі, хто працював з Миколою Михайловичем, відзначали, що для нього характерною була широка ерудиція, простота у спілкуванні, незалежно від рангу співрозмовника, неймовірна працелюбність, щирість, незалежність і сміливість поглядів, оригінальність думок, інтелігентність, прагнення справедливості (в т.ч. у глобальних масштабах). Тому атмосфера в колективі була здоровою, пронизаною поважливим ставленням до керівника й один до одного. Вчений завжди надзвичайно відповідально та з повагою ставився до чужих наукових результатів, зокрема, до результатів наукових досліджень своїх учнів і підлеглих.

Головним у керівництві М.М. Амосовим колективом відділу біокібернетики були інтелектуальна складова, інтелектуальний пресинг, неперервне горіння. Особливостями методу наукового пошуку академіка М.М. Амосова були принцип нетипових рішень і швидкість мислення.

У підрозділі 3висвітлюється літературна творчість вченого, його публіцистична та лекторська діяльність, подано короткі відомості про сім'ю М.М. Амосова. Поєднуючи роботу на посаді директора Інституту серцево-судинної хірургії, який власноруч робив величезну кількість операцій, з роботою завідувача відділу біологічної кібернетики (пізніше – нейромережевих систем обробки інформації), Микола Михайлович багато займався літературною діяльністю. Він був постійним автором "Литературной газеты" і журналу "Наука и жизнь". Серед написаних ним книг – "Мысли и серце", "Записки из будущего", "ППГ-2266", "Книга о счастье и несчастьях", "Голоса времен", "Раздумья о здоровье", "Энциклопедия Амосова". Крім численних статей і книг, в яких піднімалися й вирішувалися проблеми грудної та серцевої хірургії, вченим було написано понад 20 монографій, що були присвячені як питанням біологічної та медичної кібернетики, так і проблемам здоров'я, психології, соціології тощо.

Розділ 3 "Формування школи М.М. Амосова та її внесок у біологічну та медичну кібернетику" складається з п'яти підрозділів. У першомуз них розглядається проблема вивчення наукових шкіл фахівцями з цього питання (Ю.О. Храмовим, Д.Д. Зербіно, О.З. Мірською та ін.) і надаються основні характеристики наукової школи, на основі яких можна визначити колектив, очолюваний М.М. Амосовим, як наукову школу.

Другий підрозділприсвячено передумовам створення й формування школи М.М. Амосова в галузі біологічної та медичної кібернетики. Розглянуто напрями діяльності школи, зокрема дослідження з фізіологічної кібернетики та їх результати. Протягом 1968-1975 рр. групою співробітників відділу біокібернетики під керівництвом М.М. Амосова були здійснені дослідження зі створення математичного опису та цифрових моделей низки найважливіших систем організму; застосування моделі для відтворення відносно спрощених патологічних ситуацій. Було здійснено моделювання системи кровообігу (В.О. Ліщук, Б.Л. Палець, Б.Т. Агапов, О.І. Ліссова та ін.), тканинного метаболізму (К.Г. Лябах), водно-сольового обміну (В.П. Соловйов), процесів терморегуляції (І.Й. Єрмакова) тощо. Після створення моделей окремих фізіологічних систем співробітники відділу біокібернетики під керівництвом М.М. Амосова створили математичну модель взаємопов'язаних фізіологічних систем – власне модель так званої внутрішньої сфери організму людини – та здійснили її дослідження.

Loading...

 
 

Цікаве