WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вивчення імунобіологічних властивостей збудника та розробка інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

Вивчення імунобіологічних властивостей збудника та розробка інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

У телят, двічі щеплених препаратом з ГОА, титр антитіл (АТ) через 14 діб після другого введення становив 4,00,3 lоg2 (Р ≤ 0,05), що на 2,2 lоg2 вище, ніж вихідний титр. У телят, яким було інокульовано вакцину з КЕ 10-01, титр антитіл до вірусу діареї підвищився до 6,00,3 lоg2 (Р ≤ 0,05) – на 4 lоg2 вище у порівнянні з титром до застосування вакцини, а у групі, в якій було використано ад'ювант маркол, антитіла виявляли в титрах 5,20,6 lоg2(Р ≤ 0,05), тобто вищих на 3,2 lоg2. У тварин контрольної групи сероконверсії до вірусу діареї не спостерігали протягом всього досліду. Отже, більш активну імунну відповідь стимулював зразок препарату з ад'ювантом КЕ 10-01.

Для отримання максимального рівня противірусних антитіл при застосуванні інактивованої вакцини виникла необхідність визначити оптимальне співвідношення антигену та ад'юванту. Були виготовлені зразки, які вміщували 10, 20, 40, 60 та 80 % ад'юванту. Кожен зразок вводили дворазово з інтервалом 14 діб окремій групі з 5 морських свинок масою 300–400 г. Контролем були інтактні тварини-аналоги. Від тварин відбирали кров через 14, 21, 28, 35 та 42 доби після останнього введення препарату та отримували сироватку, в якій визначали титр противірусних антитіл. Результати дослідження наведені на рис. 2.

Рис. 2 Результати визначення залежності титру противірусних антитіл у тварин від співвідношення ад'юванту та антигену в складі вакцини

Швидке падіння титрів противірусних антитіл у групах тварин, яким застосовували вакцину з 10 та 20 % ад'юванту, вказувало на недостатнє утворення депо препарату в місці введення або на швидке його розсмоктування. Застосування 40, 60 та 80 % ад'юванту в складі вакцини сприяло утворенню стабільного рівня противірусних антитіл в організмі тварин, який по групах суттєво відрізнявся, що, на нашу думку, було пов'язано зі зниженням вмісту антигену в складі вакцини.

За результатами вивчення біологічних властивостей вірусу, режимів культивування та інактивації вірусу діареї, підбору ад'юванту для виготовлення вакцини було відібрано штам ВК–1, інактивований формаліном при кінцевій концентрації 0,1 % з 40 % кремнійвміщуючого ад'юванту КЕ 10-01.

Вивчення імунобіологічних властивостей вакцини інактивованої проти вірусної діареї великої рогатої худоби. З метою вивчення властивостей вакцинного препарату нами визначено оптимальну імунізуючу дозу, біохімічні показники крові щеплених тварин, антигенні та імуногенні властивості вакцини при застосуванні на великій рогатій худобі різних вікових груп та фізіологічного стану у виробничих умовах.

Щеплення тварин у дозі 5 та 10 см3 викликало утворення високого рівня противірусних специфічних антитіл у тварин, але суттєвої різниці в напруженості імунітету між цими дослідними групами нами не було виявлено (рисунок 3), тому ми вважаємо дозу щеплення 10 см3 економічно не доцільною.

Рис. 3 Динаміка приросту специфічних антитіл у сироватці крові корів щеплених проти вірусної діареї

У проведеному досліді встановлено, що найвищий рівень антитіл спостерігали в крові та молозиві щеплених проти вірусної діареї великої рогатої худоби тварин у день отелення (рис 3,4), який зберігався в крові щеплених тварин на рівні – 4,60,18 log2 протягом 6 місяців (термін спостереження). У молоці рівень специфічних антитіл до вірусу діареї поступово знижувався і практично зникав на 21-шу добу після отелення (рис. 4).

Рис. 4 Титри специфічних до вірусу діареї антитіл у молозиві та молоці щеплених корів

При біохімічному дослідженні сироватки крові щеплених проти вірусної діареї корів було встановлено, що динаміка змін вмісту загального білка корелювала зі змінами рівня імуноглобулінів, про що свідчила кореляція з титром специфічних антитіл. При цьому концентрація альбумінів у сироватці крові щеплених тварин протягом експерименту вірогідно не відрізнялась від відповідних показників у контрольній групі та коливалась у межах42,5– 49,0 г/дм3.

Отримані дані свідчили про активацію гуморальної ланки імунної системи у відповідь на дворазове введення вакцини інактивованої проти вірусної діареї, що супроводжувалось як підвищенням кількості загального білка та глобулінів, так і утворенням циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) середньої молекулярної маси в сироватці крові щеплених тварин. Починаючи з 14 доби, відмічали поступове зростання цього показника, яке тривало протягом всього експерименту, включно до 6 місяців після другого введення препарату. Отже, достовірне підвищення концентрації ЦІК через 14 діб після першого введення та 7, 14, 21-ну доби після другого введення складало 8,16; 18,40; 76,45; 43,00 та 27,73 %, відповідно.

Одним з важливих показників якості імунізуючого препарату є відсутність його імуносупресивного впливу на організм тварини. Одержані результати вказували на вірогідне зниження вмісту серомукоїдів у щеплених тварин відносно значень показника в контрольній групі вже на 7-у добу після першого введення препарату, а саме 10,610,67 мкг/см3 проти12,680,60 мкг/см3. В подальшому рівень серомукоїдів у щеплених корів коливався у межах 9,69–14,06 мкг/см3, що було нижче контрольних значень в середньому на 8,52–26,43 %. Останнє дозволяло нам стверджувати, що введення вакцини не викликало збільшення кількості серомукоїдів у крові і свідчило про відсутність імуносупресивного впливу даного вакцинного препарату на організм щеплених тварин.

Удосконалення методу титрування вірусу діареї та реакції нейтралізації для визначення антитіл до вірусної діареї. Реакція нейтралізації є універсальним, високоспецифічним і чутливим тестом, та служить еталоном для оцінки інших реакцій у вірусології. З іншого боку вона трудомістка та потребує значних витрат матеріалів. За нашими спостереженнями проведення досліджень мікрометодом у порівнянні з класичною методикою постановки РН дозволяло скоротити витрати компонентів реакції у 5 разів та час на проведення досліджень у 8 разів.

За цих обставин було відпрацьовано й оптимізовано режими та умови вирощування клітин КСТ та ТрТ у мікропланшетах, техніку та облік результатів титрування вірусу, техніку постановки РН за мікрометодом для визначення титрів специфічних до ВД антитіл. Визначено оптимальну посівну концентрацію при вирощувані у мікропланшетах для клітин ТрТ та КСТ, яка склала 3 х 105 клітин/см3 поживного середовища. Вона забезпечувала формування рівномірного моношару клітин на 90–100 % впродовж 242 годин. Зниження посівної концентрації суттєво збільшувало строк формування моношару в лунках мікропланшет, а підвищення посівної концентрації до 4х105–5х105, хоча і скорочувало термін формування, але знижувала якість отриманого моношару.

При порівнянні результатів титрування мікрометодом та макрометодом нами було проведено визначення титрів 6-ти зразків вірусу діареї в культурі клітин КСТ за обома методами. Титр вірусу визначений за обома методами відрізнявся лише на 0,02 – 0,07 lg ТЦД50/см3. Статистичний аналіз отриманих даних підтвердив відсутність вірогідної різниці між титрами вірусу, які визначали за мікро- та макрометодами (Р>0.05).

Таким чином, нами було встановлено, що мікрометод титрування вірусу діареї є вірогідним і може бути використаний як базовий для проведення подальших дослідів.

Дослідженням 18-ти імунних сироваток великої рогатої худоби у реакції нейтралізації за мікро- та макрометодами не виявлено вірогідної різниці в результатах досліджень за цими методами (Р>0.05).

Вивчення терміну зберігання вакцини інактивованої проти вірусної діареї великої рогатої худоби. Під час зберігання вакцини термін її придатності вивчали за такими показниками: стерильність, нешкідливість, імуногенність, залишкова кількість формальдегіду, повнота інактивації вірусу та стабільність.

Аналіз отриманих результатів показав, що:

  • вакцина залишалась стерильною за весь термін зберігання затемператури 4,0–8,0 С;

  • була нешкідливою для лабораторних тварин – усі піддослідні миші вижили;

  • результати дослідження рівня імунної відповіді, яку індукувала вакцина, свідчили про її високу активність, яка дорівнювала 5,0 log2 , та зберігалась протягом 12-ти місяців (термін спостереження);

  • при дослідженні повноти інактивації вірусу в складі вакцини, (протягом трьох послідовних пасажів у перещеплюваній культурі клітин) цитопатогенної дії вірусу не виявлено, що свідчило про повну його інактивацію і відповідало вимогам ТУ У;

Loading...

 
 

Цікаве