WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вивчення імунобіологічних властивостей збудника та розробка інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

Вивчення імунобіологічних властивостей збудника та розробка інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби (автореферат) - Реферат

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені та обговорені на засіданнях Вченої ради ННЦ "ІЕКВМ" 2000–2006 рр., засіданнях методичної ради ННЦ "ІЕКВМ" та на міжнародних науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва", м. Феодосія, АР Крим,26 травня – 2 червня 2003 р.; "Сучасні проблеми діагностики інфекційних хвороб тварин", м. Харків, 2–3 грудня 2003 р.; "Ветеринарна медицина–2004: сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів", АР Крим, м Феодосія (24–31 травня 2004 р.); "Ветеринарна медицина–2005: сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва", присвяченої 90 річчю від дня народження академіка Івана Микитовича Гладенка, АР Крим, м Ялта (30 травня–4 червня 2005 р.). Міжлабораторні та виробничі комісійні випробування вакцини інактивованої проти вірусної діареї великої рогатої худоби проведено у 2005-2006 роках.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 5 наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; методичних вказівках, отримано деклараційний патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Основний зміст дисертації викладено на 131 сторінці друкованого тексту і складається з таких розділів: вступ, огляд літератури, матеріали та методи досліджень, результати власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновки, список використаної літератури, додатки. Роботу ілюстровано 13 рисунками та 19 таблицями. Список використаних літературних джерел включає 260 найменувань, в тому числі 152 зарубіжних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Наукові дослідження виконувалися протягом 1997–2006 рр. у лабораторії вірусології та лабораторії епізоотології ННЦ "ІЕКВМ". Міжлабораторні та міжвідомчі комісійні випробування вакцини проводили у неблагополучних щодо вірусної діареї господарствах Харківської та Полтавської областей.

Епізоотичну ситуацію щодо вірусної діареї в світі вивчали за офіційними звітними даними Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ).

В лабораторних дослідах використовували;

– перещеплювані культури клітин трахеї теляти (ТрТ), нирки вівці (НВ), коронарних судин теляти (КСТ) та нирки теляти (НТ);

– штами вірусу діареї: Oregon C24V – еталонний з вихідним інфекційним титром 5,5 lg ТЦД50/см3 і епізоотичні 25 з вихідним інфекційним титром 5,0 lg ТЦД50/см3 та ВК- 1 з вихідним інфекційним титром 5,75 lg ТЦД50/см3;

– 279 проб сироватки крові, які отримували від лабораторних тварин та великої рогатої худоби з неблагополучних щодо вірусної діареї господарств Харківської та Полтавської областей.

Досліди проведено на 160 білих мишах вагою 20–25 г, 42 кролях масою від 2,0 до 4,0 кг, 48 телятах 3–4- місячного віку та 60 коровах. Вакцина випробувана в комісійних дослідах на 4357 головах великої рогатої худоби різних вікових груп.

Дослідження проводили, керуючись принципами гуманного відношення до тварин у відповідності з Міжнародними рекомендаціями, з дотриманням біоетичних норм і вимог Міжнародного комітету по науці та вимог статті 26 закону України про захист тварин від жорстокого поводження (правила поводження з тваринами, що використовуються в наукових експериментах, тестуванні, навчальному процессі та виробництві біопрепаратів).

Інфекційну активність різних штамів вірусу діареї визначали їх титруванням у культурі клітин за макро- та мікрометодами. Титр вірусу розраховували за методикою Ріда та Менча, який виражали в тканинних цитопатогенних дозах (ТЦД50/см3) (Перадзе Т. В., 1985). Специфічність цитопатогенної дії вірусу діареї підтверджували за допомогою реакції імунофлуоресценції з використанням комерційного набору для діагностики вірусної діареї – хвороби слизових великої рогатої худоби в реакції імунофлуоресценції виробництва ДП "Ветеринарна медицина" (Україна).

З метою підбору клітинної системи для культивування і накопичення вірусу діареї інфікували моношар клітин НТ, НВ, ТрТ, КСТ штамами Oregon C24V, 25 та ВК- 1 в дозі 0,02 – 0,05 ТЦД50/кл. Проведено дев'ять послідовних пасажів на кожній культурі клітин із визначенням інфекційної активності штамів вірусу на рівні 3-го, 6-го та 9-го пасажів.

Належність штамів, що досліджувались, до вірусу діареї та відсутність контамінації вірусом діареї культури клітин, яку використовували для репродукції, визначали за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з використанням комерційного набору для виявлення РНК вірусу діареї виробництва НВО "Нарвак" (Москва, Російська Федерація).

Постановку реакції нейтралізації (РН) проводили макрометодом у пробірках та мікрометодом у культуральних планшетах з постійною дозою вірусу 1000 ТЦД50/см3 та дворазовими розведеннями досліджуваних сироваток крові. За титр антитіл досліджуваної сироватки приймали останнє розведення, яке стримувало розвиток цитопатогенної дії вірусу у 50 % пробірок з інфікованою культурою клітин.

Антигенну спорідненість штамів вірусу діареї визначали за методичними рекомендаціями з визначення антигенної споріденості, відмінностей та домінування вірусів у серологічних реакціях (Прискока В.А., Собко А.И., Манний К.В. 1987).

Контроль вакцини здійснювали за такими показниками якості: стерильність, нешкідливість, повнота інактивації вірусу, антигенна та імуногенна активність.

Стерильність визначали за ДСТУ 4483:2005 "Препарати ветеринарні імунобіологічні. Методи виявлення контамінації бактеріальною та грибковою мікрофлорою". Нешкідливість зразків та дослідних серій вакцини перевіряли за ГСТУ 46.024-2002 "Препарати ветеринарні. Методи визначення нешкідливості". Повноту інактивації вірусу визначали на культурі клітин КСТ за відсутністю цитопатогенної дії вірусу у трьох послідовних пасажах. Антигенну активність вакцини визначали за наявністю специфічних антитіл до вірусу діареї у сироватці крові щеплених тварин у реакції нейтралізації. Імуногенну активність зразків вакцини оцінювали в реакції нейтралізації за приростом антитіл до вірусу діареї у сироватках крові, за приростом маси тіла та рівнем загибелі молодняку щеплених тварин.

Реактогенні та антигенні властивості зразків інактивованої вакцини проти вірусної діареї великої рогатої худоби визначали на кролях, яким вводили вакцину у дозі 0,5 см3 внутрішньом'язово з інтервалом 14 діб. На 7-му, 14-ту, 21-шу та 28-у доби відбирали проби крові для серологічних та гематологічних досліджень.

Оцінку стану клітинного імунітету за показниками фагоцитарної активності, фагоцитарного числа, кількості лейкоцитів та лейкоцитарної формули проводили за методом В. Н. Чеботкевича, С. І. Латинського (1998).

Вміст загального білка в сироватці крові визначали за допомогою набору реактивів виробництва НВП "Реагент" (Україна).

Визначення рівня серомукоїдів у пробах сироватки крові проводили за методом Веймера та Мошина (Чеботкевич В.Н., 1998), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) – за методом Ю. А. Гриневича шляхом преципітації 3,5 % розчином поліетиленгликолю (ПЕГ-тест), ОЩ 280 (Меньшиков В. В., 1987).

Участь гормонів системи гіпофіз–щитовидна залоза (тиреотропіну, тироксину та трийодтироніну) та глюкокортикоїдної функції кори надниркової залози (кортизолу) в процесі формування поствакцинального імунітету до інактивованого вірусу діареї досліджували у лабораторних умовах на кролях.

Концентрацію гормонів визначали у сироватці крові за допомогою стандартних наборів реактивів для радіоімунологічного аналізу виробництва Інституту біоорганічної хімії АН (Республіка Білорусь). Зразки крові відбирали з крайової вушної вени, зранку, до годівлі.

Антигенну активність вакцини вивчали на глибокотільних коровах: тваринам трьох груп вводили вакцину у дозі 3, 5 та 10 см3 відповідно. Для визначення динаміки накопичення вірусонейтралізуючих антитіл у тварин відбирали кров через 14, 21-ну та 28-м діб після введення вакцини, у день отелення та через 7 діб, через 3 та 6 місяців після вакцинації. Від усіх тварин відбирали проби молозива та молока за схемою: у день отелення, на 2-гу, 3-тю, 7-му, 14-ту та 21-шу доби після отелення. Проби досліджували за допомогою реакції нейтралізації.

Loading...

 
 

Цікаве