WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою (автореферат) - Реферат

Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою (автореферат) - Реферат

Рис. 6.Відділені наслідки консервативної міомектомії

Одним з основних критеріїв віддалених наслідків є клінічна симптоматика у динаміці наступних 2 років. У першу чергу, необхідно відмітити високу частоту всіх клінічних проявів до ендоскопічного лікування. Так, це наявність в анамнезі хронічних запальних захворювань матки та придатків; неплідності первинної та вторинної, що переважно виникала на тлі абортів, як штучних, так і самовільних; дисгормональний стан, зумовлений наявністю кіст, кістом та склерополікістозу яєчників; виражена клінічна симптоматика (больовий синдром, диспаревнія, альгодисменорея) (В.П. Сметник, 2002). Слід зазначити, що у пацієнток з фіброміомою матки переважають О(І) та А(ІІ) групи крові. На такому етапі досліджень (через 3 місяці) відбулося зниження всіх параметрів, у середньому, на 3,3-6,7% з аналогічною тенденцією протягом всього досліджуваного періоду. До заключного етапу (через 24 місяці) рівень дисменореї складав 20,0%, тазового болю – 36,7% і диспаревнії – 16,7% із незначним переважанням легких форм. Отримані результати, на нашу думку, свідчать про часткове зберігання клінічної симптоматики лейоміоми матки, незважаючи на проведене ендоскопічне лікування й загальноприйняті реабілітаційні заходи, що вказує на наявний резерв у даному питанні.

В зв'язку з наявністю ряду нейроендокринних проявів міоми матки було проведено динамічне спостереження їх зміни протягом досліджуваного періоду. Виходячи з наведених даних, можна зазначити на приблизно однаковий рівень до лапароскопічного лікування таких параметрів, як порушення сну (36,7%), дратівливість (33,3%), почуття тривоги, страху і плаксивість (по 30,0%). Через 3 місяці після проведеного ендоскопічного лікування було відмічено зменшення всіх показників, у середньому, на 3,3-6,7% з аналогічною тенденцією надалі. Через 24 місяці після лапароскопії частота таких параметрів, як дратівливість і порушення сну складала по 20,0%, плаксивості – 16,7% та почуття тривоги і страху – відповідно 10,0%. Збереження нейроендокринної симптоматики вказує, на наш погляд, на недостатню ефективність загальноприйнятих реабілітаційних заходів і необхідність їх удосконалення (А.Г. Коломійцева та співавт., 2005).

Сумарна частота рецидивів міоми матки складала 20,0% із такою динамікою: через 6 і 12 місяців – по 3,3% і через 24 місяці – 13,3% відповідно. Якщо порівняти отримані результати з динамікою зміни основних клінічних проявів, можна відмітити, що високий рівень останніх був зумовлений саме процесом рецидивування міоматозних вузлів через недостатню ефективність проведених реабілітаційних заходів (В.М. Запорожан, 2005).

Одним із найефективніших додаткових методів діагностики є ехографічне дослідження. Згідно з отриманими нами результатами збільшені розміри матки зберігались через 3 місяці у 43,3% пацієнток, через 6 місяців – у 36,7%, через12 місяців – у 33,3% та після 24 місяців – у 30,0% обстежених. Отримані ехографічні дані також підтверджують недостатню ефективність загальноприйнятих реабілітаційних заходів і вказують на необхідність їх удосконалення (П.Є.С. Пальмер, 2000).

Для більш глибокого розуміння всіх процесів, що відбуваються, необхідно проведення додаткових ендокринологічних та імунологічних досліджень.

Отримані імунологічні результати ідентичні протягом всього досліджуваного періоду: достовірне зниження числа СD3+ (до 47,12,2%; р<0,05), СD4+ (до 31,81,8%; р<0,05) на фоні одночасного збільшення числа СD8+ (до 32,82,2%; р<0,05). Розглядаючи динаміку змін імунорегуляторного індексу, необхідно відмітити достовірне зниження співвідношення хелперів і супресорів у всіх реакціях з однаковою закономірністю як до оперативного лікування, так і у віддаленому післяопераційному періоді (р<0,05) (А.А. Селіверстов, 1997).

За оцінки отриманих ендокринологічних показників відмічено достовірне збільшення вмісту Е (до 483,140,5 нмоль/л; р<0,05), ФСГ (до 72,13,4 ммоль /л; р<0,05) і ЛГ (до 91,46,1; р<0,05) при незміненому рівні П (р>0,05). Незважаючи на проведене ендоскопічне лікування характер ендокринних порушень залишався незміненим (р<0,05) аж до 24 місяців після операції. Прояви фолікулінової недостатності яєчників в обстежених жінок, як правило, відображають процеси порушення темпу розвитку домінантного фолікула з виходом в лютеїнову недостатність у 66,7%, а частота ановуляції, як більш тяжкого прояву гормональної недостатності яєчників, виявлялась відповідно в 33,3% спостережень. Отримані результати вказують на виражений характер ендокринних порушень у жінок із лейоміомою матки, що, на наш погляд, вказує на необхідність проведення спрямованої гормональної корекції з урахуванням отриманих результатів (В.П. Сметник, Л.Г. Тумилович, 2002).

3 етап – вагітність і пологи у жінок з рубцем на матці.

Середній вік пацієнток з рубцем на матці складав 27,51,5 року. Аналізуючи основні клінічні особливості між першим і повторним абдомінальними розродженнями, зазначимо, що середній інтервал між операціями в обох підгрупах складав 3,20,2 року. В даному аспекті особливий інтерес становлять результати вивчення варіанту настання повторної вагітності, на що також наголошено в сучасній літературі. Так, якщо в підгрупі 2.3 частота природного настання вагітності складала 82,5%, то в 1.3 – тільки 50,0%. Такі відмінності були зумовлені високою частотою порушень репродуктивної функції за використання загальноприйнятих лікувально-профілактичних заходів, що вимагало додаткового застосування протизапальної терапії (22,5%), гормональної корекції (15,0%) і навіть допоміжних репродуктивних технологій (12,5%) (В.І. Кулаков, 1995, 1997, 2001; Є.А.Чернуха, 1998).

Вагітність і пологи у жінок з рубцем на матці є предметом численних наукових досліджень. Як свідчать отримані дані, в І половині вагітності частота загрози переривання була незначно вищою, ніж в загальній популяції (до 17,5%). Порівняно з цим, в ІІ половині вагітності найчастішим ускладненням була анемія (50,0%), а прояви плацентарної недостатності у жінок з рубцем на матці мали місце достатньо часто: багатоводдя – 20,0%, маловоддя – 17,5% і ЗВУР плода – 20,0%.

Рис. 7. Вагітність у жінок з рубцем на матці

Ці клінічні особливості перебігу вагітності, особливо в ІІ її половині, свідчать про суттєвий ризик розвитку плацентарної недостатності у вагітних з рубцем на матці (В.І. Кулаков, Г.С. Шмаков, 2001).

Розглядаючи питання розродження обстежених жінок, необхідно відмітити той факт, що основну частину пацієнток було прооперовано за доношеної вагітності – 95,0%. Серед причин передчасного розродження можна виділити розрив плодових оболонок (2,5%) та неспроможність рубця на матці (2,5%) при недоношеній вагітності.

Серед супутніх показань до абдомінального розродження переважали хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода (70,0%) та передчасний розрив плодових оболонок (25,0%). Крім того, серед інших показань можна вказати на великий плід (55,0%) та тазове передлежання (35,0%). В поодиноких випадках мали місце поперечне і косе положення плода (7,5% і 2,5%), а також екстрагенітальна патологія (7,5%). Встановлені різниці серед основних показань до абдомінального розродження пов'язані, безумовно, з наявністю рубця на матці (П.М. Баскаков, 1997; Є.А. Чернуха, 1999; А.Г. Коломійцева, 2006).

Всі операції було виконано під ендотрахеальним наркозом з використанням міорелаксантів або під перидуральною анестезією. У разі повторного абдомінального розродження в 10,0% випадків мали місце технічні труднощі в зв'язку зі злуковим процесом і в 7,5% – перешкоди при витяганні плода. Дренування черевної порожнини проведено в 30,0% випадків. Кесарів розтин проводили за методикою Гусакова в 97,5% і лише в 2,5% – корпорально за неспроможності попереднього корпорального рубця. Операційна крововтрата складала 573,241,4 мл, а тривалість операції – 57,25,1 хв.

Частота післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці після перенесеного кесарева розтину становила 25% (рис.8).

Рис. 8. Питома вага післяопераційних ускладнень у жінок з рубцем на матці

Високий рівень ускладнень пояснюється тим фактом, що ризик розвитку післяопераційних ускладнень підвищується за кожного повторного оперативного втручання (В.І. Кулаков, 1998; Л.В. Адамян, 2000).

Loading...

 
 

Цікаве