WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою (автореферат) - Реферат

Патологія репродуктивної системи у жінок з оперованою маткою (автореферат) - Реферат

4) розробка нової прогностичної методики на підставі нейромережного комп'ютерного моделювання.

Для проведення аналізу досліджень було розроблено спеціальну карту, до якої вносили всі клінічні, функціональні й лабораторні методи обстеження. Надалі всі отримані результати було оброблено на комп'ютері за допомогою стандартних і спеціально розроблених програм.

Обстеження пацієнток після абдомінального розродження.

Клініко-лабораторне обстеження проводилося поетапно впродовж 2 років з інтервалом кожні 6 місяців:

І етап (первинне обстеження за умов жіночої консультації або поліклініки):

  1. Клінічний анамнез.

  2. Загальний та гінекологічний огляд.

  3. Лабораторне обстеження: загальний аналіз крові, сечі, коагулограма, печінкові проби, холестерин та цукор крові.

  4. Оцінка стану мікробіоценозу статевих шляхів за загальноприйнятими методиками (B. Larsen, 1993).

  5. Тести функціональної діагностики: базальна температура, кольпоцитологія, симптоми "зіниці" та "кристалізації" (В.П. Сметник, 2002).

  6. Рентгенографія черепа в двох проекціях.

  7. Дослідження очного дна та полів зору.

  8. Дослідження гормонів у сироватці крові: естрадіолу, прогестерону, тестостерону, ФСГ, ЛГ, пролактину, кортизолу та альдостерону за допомогою імуноферментного аналізу (Е.М. Вихляева, 1997; В.П. Сметник, Л.Г. Тумилович, 2002).

  9. Вивчення основних параметрів системного імунітету: СD4+; СD8+; СD16+; СD20+ і СD23+ з використанням моноклональних антитіл(А.А. Селиверстов, 1997).

  10. Консультації суміжних фахівців: невропатолога, ендокринолога, кардіолога і терапевта.

  11. Кольпоскопія (Є.В. Коханевич, 2004; Г. Бауер, 2004).

  12. Ультразвукове дослідження органів малого таза (П.Е.С. Пальмер, 2000; W. Callen Peter et al., 1996).

ІІ етап (додаткове обстеження за умов стаціонару):

  1. Функціональні гормональні проби.

  2. Діагностична гістеро- і лапароскопія.

Лапароскопію та гістероскопію проводили за допомогою апаратури фірми "КARL STORZ", Німеччина, за загальноприйнятою методикою (В.Н. Запорожан, І.З. Гладчук, 2000).

Автор висловлює глибоку вдячність професору А.П. Мінцеру – завідувачу кафедрою медичної інформатики НМАПО ім. П.Л. Шупика за допомогу в проведенні статистичних досліджень.

Результати досліджень та їх обговорення

Результати проведених досліджень ми вважали за доцільне навести поетапно, з урахуванням поставлених мети і завдань.

І етап – віддалені наслідки кесарева розтину.

Середній вік жінок після кесарева розтину складав 24,22,6 року. Згідно з даними сучасної літератури клінічний перебіг післяопераційного періоду багато в чому залежить від показань до абдомінального розродження. Основним показанням до кесарева розтину серед обстежених жінок був рубець на матці (70,0%). В решті спостережень ми відмічали аномалії пологової діяльності на тлі передчасного розриву оболонок (13,3%); тяжкі форми прееклампсії (10,0%). В поодиноких випадках мали місце такі показники, як передлежання плаценти, її передчасне відшарування і загроза розриву матки (3,3-6,7%). Істотних різниць серед показань щодо операції кесарева розтину між підгрупами ми не відмічали. Виходячи з отриманих даних, можна сказати, що рубець на матці є основним показанням до кесарева розтину в сучасному акушерстві (П.М. Баскаков, 1997; Є.А. Чернуха, 1999; А.Г. Коломійцева, 2005).

Встановлено, що на першому місці серед ускладнень у пацієнток основних підгруп був ендометрит, діагноз якого часто замінювали субінволюцією матки в поєднанні з транзиторною лихоманкою. Лікування даної патології проводили за загальноприйнятою методикою з використанням антибактеріальної терапії, внутрішньоматкового діалізу, імунокоригуючої і протизапальної терапії (Л.Б. Маркін, 2003; Ю.П. Вдовиченко, 2005).

За оцінки віддалених наслідків кесарева розтину проводили динамічний аналіз основних клінічних симптомів: больовий синдром, порушення менструального циклу, диспаревнія, патологія сексуальної функції, порушення мікробіоценозу статевих шляхів і нейроендокринна симптоматика (рис.1).

Рис. 1. Основні клінічні симптоми патології репродуктивної системи у жінок після кесарева розтину

Згідно з одержаними нами результатами частота больового синдрому постійно зростала в динаміці досліджень – з 33,3% через 3 місяці до 70,0% – після2 років. Інтенсивність больового синдрому, в основному, була пов'язана з фазами менструального циклу – посилення напередодні менструації та зниження після. Порівняно з цим, рівень різних порушень менструального циклу був дещо нижчим через 3 місяці після розродження (13,3%), проте через 24 місяці цей показник складав вже 30,0%.

Як уже зазначалося, до основних клінічних симптомів ми відносили болючий статевий акт і порушення сексуальної функції у вигляді зниження лібідо (О.В. Ромащенко, 2005). Одержані дані свідчать, що частота диспаревнії підвищилась за досліджуваний період з 20,0% через 3 місяці до 33,3% – через2 роки. Зміни сексуальної функції носили дещо інший характер – з 10,0% через3 місяці до 30,0% – через 2 роки.

Дуже важливим аспектом проблеми, що вивчається, є порушення мікробіоценозу статевих шляхів, як правило, у вигляді бактеріального вагінозу (Ю.П. Вдовиченко, 2001; С.І. Жук, 2006). Згідно з одержаними нами результатами у обстежених пацієнток рівень цих порушень збільшувався впродовж 2 років з 13,3 до 36,7% відповідно. Крім того, визначалася наявність різної нейроендокринної симптоматики. Так, якщо на початковому етапі цей показник складав 6,7%, то через 24 місяці – вже 26,7%. За більш детального аналізу конкретної нейроендокринної симптоматики можна зазначити, що частіше за інші зустрічалися такі симптоми, як дратівливість і плаксивість (І.Б. Вовк, 2004).

Ми вважали за доцільне вивчити середню частоту основних клінічних симптомів на одну пацієнтку. При цьому відмічено зростання частоти основних клінічних проявів впродовж 2-х років після розродження (рис.2).

Рис. 2. Динаміка зростання частоти основних клінічних проявів у жінок впродовж 2-х років після кесарева розтину

Хотілося б наголосити на тому факті, що наростання клінічної симптоматики відбувалося на тлі загальноприйнятих лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, що проводяться.

Підсумовуючи результати проведених клінічних досліджень, необхідно відмітити, що за період, що вивчався, у 16,7% пацієнток була гіперполіменорея і у 13,3% – метрорагії. Після проведених додаткових досліджень (діагностичне вишкрібання, гістероскопія і лапароскопія) у 10,0% було встановлено діагноз аденоміозу і у 6,7% – гіперпластичних процесів ендометрія. Крім того, хронічний ендометрит було діагностовано у 13,3%, аднексит – у 10,0% і метроендометрит – відповідно у 6,7% пацієнток, причому в одному випадку було проведено оперативне лікування в обсязі гістеректомії. Ці дані узгоджуються з думкою багатьох авторів про високий ризик розвитку патології репродуктивної системи після кесарева розтину, а деякі з них пропонують використовувати термін "хвороба оперованої матки" (Л.В. Тимошенко, 1992; Є.А. Чернуха, 1997; Ю.П. Вдовиченко, 2004).

У зв'язку з високою частотою нейроендокринної симптоматики ми вважали за доцільне провести додаткове вивчення ендокринного статусу. Так, за оцінки основних змін ендокринного статусу ми використовували такий же методологічний підхід, як і при аналізі клінічної симптоматики (В.П. Сметник, Л.Г. Тумилович, 2002).

Враховуючи відмінності в одержаних результатах залежно від фази менструального циклу, ми вважали за доцільне навести дані по першій фазі менструального циклу.

Згідно з одержаними даними через 3 місяці після абдомінального розродження достовірні відмінності мали місце лише з боку двох параметрів: збільшення вмісту Е (до 421,517,2 нмоль/л; р<0,05) і ЛГ (до 91,34,1 нмоль/л; р<0,05), що корелює з характером порушень менструального циклу. На наступному етапі досліджень – після 6 місяців додатково до вищеописаних змін можна констатувати достовірне збільшення рівня ФСГ (до 108,75,1 нмоль/л; р<0,05), найбільш виражене у пацієнток з гіперполіменореєю. Через 12 місяців взазначені зміни повністю збереглися та додатково визначилося достовірне збільшення вмісту К (до 421,713,6 нмоль/л; р<0,05). На завершальному етапі – через 2 роки дисгормональні порушення носили найбільш виражений характер у вигляді гіперестрогенії (до 619,317,3 нмоль/л; р<0,01).

Отже, проведені ендокринологічні дослідження підтверджують високу частоту порушень менструального циклу з розвитком аденоміозу і гіперпластичних процесів. Крім того, у зв'язку з високим рівнем запальних процесів геніталій ми вважали за доцільне провести оцінку основних показників системного імунітету та мікробіоценозу статевих шляхів, що дозволить відобразити основні особливості етіопатогенезу патології репродуктивної системи.

Loading...

 
 

Цікаве