WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичні особливості дисциркуляторних енцефалопатій з визначенням критеріїв експертної оцінки здоров’я військовослужбовців (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичні особливості дисциркуляторних енцефалопатій з визначенням критеріїв експертної оцінки здоров’я військовослужбовців (автореферат) - Реферат

гемодинамічних розладів у співставленні зі змінами на очному дні. Це дає можливість більш чітко об'єктивізувати стадії страждання, а з урахуванням ще й суб'єктивних проявів патології визначати ступінь зниження якості життя;

встановлені високоінформативні критерії експертної оцінки стадій та якості життя при ДЕ, що вивчаються, як визначальні для проведення військово-лікарського освідчення військовослужбовців.

Реалізацією виконаного дослідження є впровадження його результатів у практичну діяльність неврологічного і ангіоневрологічного відділень Головного військового клінічного госпіталю МО України, Центральної військово-лікарської комісії МО України, неврологічних відділень Київської центральної басейнової клінічної лікарні МОЗ України, Харківського базового військового госпіталю, Центральної міської лікарні м. Рівне, Бугринської дільничної лікарні, а також в учбовий процес курсу військової неврології Української військово-медичної академії, кафедри неврології Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Опубліковані методичні рекомендації: Піневич Б.М., Гребенюк О.П. Діагностика та лікування дисциркуляторних атеросклеротичних та гіпертонічних енцефалопатій // Метод. рекомендації МО Укр., ГВМУ. – К., 1999. – 28 с. (Дисертантом проведено літературний огляд, здійснена практична участь в складанні методичних рекомендацій); Піневич Б.М., Гребенюк О.П. Діагностика та лікування гострих порушень мозкового кровообігу// Метод. рекомендації МО Укр.., ГВМУ. – К., 1999. – 46 с. (Практична участь в складанні методичних рекомендацій).

Особистий внесок здобувача. Дисертант проаналізував літературу за темою дисертації, визначив актуальні напрямки досліджень, сформулював мету і завдання наукової роботи; спільно з керівником розробив програму дослідження та визначив методичне забезпечення реалізації кожного із завдань; особисто провів відбір тематичних хворих та безпосередньо брав участь в їх обстеженні та лікуванні. Експертна оцінка якості діагностики патології, що вивчається, проводилася за участю і під керівництвом наукового керівника. Дисертант самостійно провів математичну і статистичну обробку даних, а також здійснив аналіз отриманих результатів. Всі розділи дисертації написані дисертантом особисто, а також ним забезпечено їх впровадження в клінічну практику, а результати досліджень відтворено в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на ІІІ Національному конгресі неврологів, психіатрів та наркологів України "Профілактика та реабілітація в неврології, психіатрії та наркології" (Харків, 2007), Науково-практичній конференції з міжнародною участю "Когнітивні порушення при старінні" (Київ, 2007), І Національному конгресі "Інсульт та судинно-мозкові захворювання" (Київ, 2006), ІІ Українському симпозіумі з міжнародною участю "Екстрапірамідні захворювання та вік" (Київ, 2004), Науково-практичній конференції "Українській військово-медичній академії – 10 років" (Київ, 2002), ІІІ Національному конгресі геронтологів і геріатрів (Київ, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, в яких відображається зміст дисертації. Із них статей у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, – 4, тез в збірниках праць конференцій і конгресів – 9; методичних рекомендацій – 2.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 202 сторінках друкованого тексту і містить вступ, огляд літератури, матеріали та методи дослідження, 5 розділів результатів власних досліджень, обговорення отри-маних результатів, висновки і практичні рекомендації. Текст ілюстрований 6 малюнками та 22 таблицями. Перелік літератури містить 201 найменування, в тому числі 46 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Робота основана на результатах обстеження 233 хворих на ДЕ, з яких 144 (61,8 %) складали пацієнти з хронічною гіпертонічною енцефалопатією (далі – ХГЕ), а решта – 89 (38,2 %) – з атеросклеротичною дисциркуляторною енцефалопатією (далі – АДЕ). Вік хворих з ХГЕ коливався від 30 до 60 років, а з АДЕ – від 40 до 60. Контрольну групу склали 30 здорових осіб відповідного віку без ознак ДЕ. За статтю пацієнти поділялися наступним чином: хворих на ХГЕ чоловіків було 96 (41,2 %), жінок – 48 (20,6 %), а на АДЕ – чоловіки і жінки відповідно складали 56 (24,0 %) і 33 (14,2 %), що свідчить про більшу схильність до обох різновидів ДЕ у чоловіків, особливо з ГХ. У гурті пацієнтів середнього віку енцефалопатії, що вивчалися, як серед чоловіків (33; 34,4 % з ХГЕ і 21; 37,5 % з АДЕ), так і жінок (14; 29,2 % з ХГЕ і 10; 30,3 % з АДЕ), зустрічалися приблизно однаково часто, чого не можна сказати про старші вікові категорії, де частота АДЕ майже в 1,5–2 рази перевищувала відповідні значення при ХГЕ, що вказувало на більшу вікову залежність першої. За цього і у чоловіків, і у жінок переважали І-а та ІІ-а стадії, менше ІІІ-я у чоловіків (26; 27,1 % проти 18; 32,1 %), значення якої у жінок були практично рівнозначними (9; 18,8 % проти 6; 18,2 %), що, як вважає автор, є наслідком більш виразного прогредієнтного розвитку енцефалопатичних змін при атеросклерозі та їх форму-вання на тлі ХГЕ передусім у осіб чоловічої статті. В свою чергу, при АДЕ серед жінок в порівнянні з чоловіками переважали І-а і ІІ-а стадії (13; 34,4 % і 14; 42,4 % проти 15; 26,8 % і 20; 35,7 % відповідно), а ІІІ-я – значно переважала у чоловіків (21; 37,5 % проти 6; 18,2 %). Подібна, але менш виразна тенденція спостерігалася і при ХГЕ. Причому у гурті хворих віком 40– 49 років при АДЕ (І-а і ІІ-а стадії), як серед чоловіків (по 9; 16,1 %), так і серед жінок (6; 18,2 % і 4; 12,1 % відповідно) особливої різниці відмічено не було. У старшій віковій категорії у двох перших стадіях явно передували жінки (7; 21,2 % і 10; 30,3 % відповідно), в порівнянні з чоловіками (6; 10,7 % і 11; 19,6 % відповідно), а в ІІІ-ій навпаки – чоловіки (18; 32,1 % проти 6; 18,2 відповідно), що, можливо, є наслідком значного функційного зниження впливу ендокринної системи на заключному етапі, інволюційних перебудов у жінок на перебіг метаболічних процесів в цілому і, зокрема, ліпідів (холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів низької та високої щільності), з якими пов'язують розвиток атеросклерозу.

Поділ хворих за давністю розвитку ДЕ дозволив виявити, що частіше зустрічалася ХГЕ зі стажем 5–10 років, в порівнянні з АДЕ (68; 19,2 % проти 43; 18,5 %). Окрім цього, кількість випадків ХГЕ, які мали строк більше 10 років, також перевищувала відповідне значення при АДЕ (57; 24,5 % проти 20; 8,6 %), а частота зустрічаємості випадків АДЕ з давністю до 5 років переважала ХГЕ (26; 11,2 % проти 19; 8,2 %). Переважання частоти випадків тривалого терміну формування ХГЕ як у чоловіків, так і у жінок пояснюємо достатнім ступенем компенсації ауторегуляції кровопостачання головного мозку за розладів іннерваційної здатності судинних стінок при ГХ. А переважання частоти випадків АДЕ малої та середньої давності, на відміну від ХГЕ, незалежно від віку та статі пацієнтів, є наслідком порушення кровотоку за рахунок звуження просвіту судин, що призводить до зниження дебіту кровоплину, а відтак зростаючої хронічної ішемії головного мозку.

Проводилося ретельне клініко-неврологічне обстеження, в тому числі із врахуванням стабільного підвищення значення артеріального тиску залежно від меж вікової норми, а також оцінкою якості життя за допомогою адаптованого до контингенту обстежуваних опитувальника "Зміна якості життя у зв'язку із захворюванням".

МРТ-дослідження здійснювалися на апараті "Vectra" фірми "General Electric" з напругою магнітного поля 0,5Т з отриманням Т1 і Т2 – зважених зображень в сагітальній, фронтальній і поперекових площинах при використанні імпульсних послідовностей. За результатами аналізу МРТ визначали наступні показники: розміри лікворовміщуючих просторів з математичною обробкою отриманих значень, структурні і осередково-органічні зміни паренхіми мозку, їх локалізацію та поширеність.

Реоенцефалографічні (РЕГ) дослідження проводилися за допомогою діагностичного комплексу "CARDIO.2" ТУ У 331-14330333.001, який при роботі з УСРГ-01 має два географічних канали; амплітуда вимірюваного струму – не більше 2 мА, діапазон базових опорів від 20 до 200 Ом, з межами дозволеної похибки при їх вимірюванні - +/- 5(5+0,05R) Ом; діапазон вимірювання амплітуд реосигналів – від 5 до 500 Ом, а також враховувалися загальні характеристики комплексу. Запис РЕГ проводився на симетричних ділянках голови в сидячому положенні хворих при фронто-мастоїдальному і окципіто-мастоїдальному розміщенні електродів з подальшою візуальною і математичною обробкою отриманих результатів.

Оскільки зазначене дослідження дає інформацію про величину кровонаповнення в окремих судинних басейнах, встановлює стан тонусу артеріальної і венозної мережі, в тому числі на мікроциркуляційному рівні, за його допомогою визначали особливості патогенетичних механізмів в формуванні змін з боку структур головного мозку при різних стадіях ДЕ в залежності від цереброваскулярних розладів.

При нейроофтальмоскопічних дослідженнях застосовували пряму офтальмоскопію. Оскільки ембріогенетично сітківка ока відповідає м'якій мозковій оболонці, а зоровий нерв морфологічно тотожний центральним провідниковим утворам, то по змінах на очному дні можна опосередковано судити про характер і виразність розладів з боку як судин мозку, так і центральних його структур. Звертали увагу на зміни калібру, кольору, фізіологічність ходу, закономірність розгалуження, якості стінок судин сітківки, наявність ексудатів, крововиливів тощо, а також на контури, екскавацію і колір диска зорового нерва.

Loading...

 
 

Цікаве