WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування) (автореферат) - Реферат

Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування) (автореферат) - Реферат

Примітка: * – достовірне розрізнення показників ЯЖ при госпіталізації і через 2 тижні терапії;

** – достовірне розрізнення показників ЯЖ при госпіталізації і при виписуванні;

р – достовірне розрізнення показників ЯЖ між основною групою і групою порівняння.

Аналогічна тенденція динаміки суб'єктивного сприйняття ЯЖ спостерігалася й у двох вікових підгрупах хворих. І в передстаречому, і в похилому віці поліпшення якості життя відбувалося швидше і досягало більш високого рівня, ніж у відповідних вікових підгрупах пацієнтів, що одержували традиційне лікування (p < 0,05).

Як найважливіший показник ефективності лікування хворих пізнього віку з ОДР розглядалася частота загострень у ранньому катамнестичному періоді (табл. 4). Протягом перших трьох місяців після виписування загострення захворювання виникли у 3-х пацієнтів (7,5%) основної групи і у 9 пацієнтів (21,9%) групи порівняння (p < 0,05). Протягом усього катамнестичного періоду (1 рік) депресивних епізодів не спостерігалося у 19 пацієнтів (47,5%) основної групи і у 4-х пацієнтів (9,7%), що отримували традиційне лікування (p < 0,05).

Таким чином, запропонований і апробований нами терапевтичний комплекс дозволив зменшити кількість і дози призначених фармпрепаратов, як психотропних, так і соматотропних, скоротити тривалість госпіталізації, понизити частоту загострень і поліпшити якість життя пацієнтів з ОДР пізнього віку, що дозволяє рекомендувати його для більш широкого застосування в психіатричній практиці.

Таблиця 4

Частота госпіталізації хворих протягом року після проведеного лікування

Чергове загострення в період:

Основна група

Група порівняння

Достовірність

розрізнення

абс.

%

абс.

%

до 3 місяців

3

7,5

9

21,95

p < 0,05

від 3 до 6 місяців

5

12,5

8

19,5

p > 0,05

від 6 до 9 місяців

7

17,5

10

24,4

p > 0,05

від 9 до 12 місяців

6

15,0

10

24,4

p > 0,05

Протягом року загострень не було

19

47,5

4

9,75

p < 0,05

ВИСНОВКИ:

1. У дисертації дано теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукової задачі розробки системи диференціальної терапії органічних депресивних розладів судинного ґенезу у пацієнтів пізнього віку на основі комплексного клініко-психопатологічного, соціально-демографічного й експериментально-психологічного дослідження їх клінічної структури та особливостей патогенетичних механізмів.

2. У популяції хворих пізнього віку з органічними депресивними розладами судинного ґенезу, що перебувають на диспансерному обліку, порівняно з пацієнтами, що хворіють на депресії неорганічного ґенезу, встановлені статистично достовірні (p < 0,05) відмінності соціально-демографічних показників (питома вага жінок – 64,8 і 81,6% відповідно, переважання осіб похилого віку – 68,9 і 17,0%, осіб без спеціальної освіти – 39,9 і 17,0%, задоволених своїм матеріальним станом – 73,6 і 53,2%) і клінічних особливостей (переважання тривожно-депресивних розладів із більш частим їх зв'язком із загостренням соматичного захворювання – 38,1 і 7,1% та станом самітності – 22,0 і 11,35% при меншій залежності від емоційно-стресових чинників – 26,7 і 56,75%). Важкість клінічних проявів захворювання у більшості пацієнтів із віком слабшає, тривалість загострень збільшується, а їхня частота залишається незмінною.

3. Структура депресій пізнього віку характеризується поступовим збільшенням питомої ваги ОДР. Виділено чотири їх синдромальних варіанти: тривожно-депресивний (32,1% випадків), тривожно-іпохондричний (22,2% випадків), депресивно-іпохондричний (21,0% випадків), астено-депресивний (24,7% випадків). На відміну від неорганічних депресій, при органічних депресивних розладах на фоні пригніченого настрою достовірно частіше спостерігаються поодинокі прості слухові галюцинації (26 осіб, 32,1%; p < 0,01), порушення когнітивних функцій у вигляді не різко виявленого зниження пам'яті (50 осіб, 61,7%; p < 0,01), тривоги (37 осіб, 45,7%; p < 0,05), вісцеро-вегетативних порушень (48 осіб, 59,3%; p < 0,05), уповільнення швидкості мислення (49 осіб, 60,5%; p < 0,05), апатії (23 особи, 28,4%; p < 0,01).

4. Виявленість органічних депресивних розладів за шкалою Гамільтона (HDRS) і за госпітальною шкалою депресії і тривоги (HADS) відповідає помірноМУ депресивному епізоду (відповідно 22,05,4 бали і 14,93,9 бали), при цьому тривога (10,14,6 бали) не перевищує субклінічного рівня. Важкість депресій неорганічного ґенезу також ідентифікується як помірний депресивний епізод (22,76,5 бали і 13,63,4 бали), проте тривога досягає клінічного рівня (12,03,4 бали), особливо у осіб похилого віку.

5. Профіль особи хворих з органічними депресивними розладами відображає наявність виявленого тривожно-депресивного стану на фоні хронічної соціальної дезадаптації, а при депресіях неорганічного ґенезу – переважання депресивно-іпохондричного радикалу. Виявлені в обох групах низькі показники за шкалою Психопатії (54 бали) свідчать про зниження мотивації досягнення і відсутність спонтанності, а в поєднанні з високими показниками за шкалою Депресії (74 бали при органічній депресії і 70 балів при неорганічній) – про низький суїцидальний ризик і значну потребу в емоційному співпереживанні й підтримці.

6. Хворі з органічними депресивними розладами в різні періоди пізнього віку характеризуються максимально виявленим відчуттям соціальної ізольованості (47,58,4 бали; p < 0,05). Цей показник, що досягає максимальної інтенсивності в похилому віці, не залежить від сімейного стану і умов проживання, що дозволяє розглядати переживання самітності не лише як вітальний клінічний прояв, але і як найважливішу ланку у формуванні депресій пізнього віку.

7. Для хворих з органічними депресивними розладами, особливо в похилому віці, характерними є найнижчі показники в усіх сферах соціального функціонування (19,74,5 бали). Вони корелюють із максимально виявленими в них тривожно-депресивними розладами, що в поєднанні з симптомами органічної мозкової дисфункції створює сприятливий ґрунт для зростання соціальної дезадаптації і погіршення взаємодії з навколишнім середовищем. У пацієнтів із депресивними розладами неорганічного ґенезу ці показники досягали достатнього/задовільного (15,74,8 бали), а в групі здорових – доброго/високого рівня (9,24,7 бали).

8. Низькі рівні соціального функціонування і якості життя, особливо у сферах психологічного стану (12,03,5 бали), фізичного стану (16,54,2 бали) і навколишнього середовища (19,34,4 бали) у хворих з органічними депресивними розладами корелює з такими соціально-демографічними чинниками як "самотнє проживання" і "спадковість", а обмежена здатність життєдіяльності – з чинниками: "похилий вік", "чоловіча стать", "початкова освіта" і "незадовільний матеріальний стан".

9. Запропонований терапевтичний комплекс, що включає крім фармантидепресантів і препаратів, що поліпшують мікроциркуляцію, фітоантидепресанти і психотерапевтичні методи, дозволяє добитися значного поліпшення стану здоров'я у 93% хворих з органічними депресивними розладами в пізньому віці в порівнянні з 17% хворих, що одержували традиційне лікування. Це виявляється в більш інтенсивному зворотному розвитку тривожно-депресивної симптоматики як за шкалою HDRS (6,55,2 бали і 10,54,2 бали; p < 0,05), так і за субшкалами HADS (3,43,3 і 5,12,9, p < 0,05; 5,92,4 і 6,91,2, p < 0,05 відповідно), у скороченні середньої тривалості перебування у відділенні в 1,38 рази (857 і 1179 днів; p < 0,05), кількості хворих з рецидивами депресивних епізодів в 1,72 рази (52,52,3 і 90,253,1%; p < 0,05), а також у поліпшенні якості життя хворих в 1,19 рази (118,014,9 і 98,99,2 балів відповідно, p < 0,05).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Loading...

 
 

Цікаве