WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування) (автореферат) - Реферат

Органічні депресивні розлади судинного ґенезу в пізньому віці (діагностика, клініка, механізми формування, лікування) (автореферат) - Реферат

У групі пацієнтів з НДР ні У-ЯЖ, ні рівень соціального функціонування не залежали від соціально-демографічних показників, що вивчалися. У здорових досліджуваних найнижчі показники ЯЖ виявлені в людей пізнього віку, що проживали самітно, в осіб з незадовільним матеріальним станом і конфліктними взаємостосунками в сім'ях. Усі особи контрольної групи з різними соціально-демографічними рисами мали добрий/високий або достатній рівень СФ. Достатній рівень був виявлений лише в осіб похилого віку і тих, що проживали самітно. У решті випадків СФ було добрим/високим.

Таким чином, як об'єктивний (СФ), так і суб'єктивний (ЯЖ) рівні якості життя у хворих з депресіями пізнього віку виявилися нижчими, ніж у здорових досліджуваних того самого віку, а в пацієнтів з ОДР – нижчими, ніж у групі порівняння. Найнижчі показники функціонування в пацієнтів з ОДР спостерігалися у сферах: "Зовнішній вигляд", "Виробнича" "Працездатність і життєдіяльність", при суб'єктивно найнижчих оцінках у сфері "Психологічний стан". Показники СФ були найнижчими у пацієнтів похилого віку основної групи, тоді як оцінка ЯЖ самими хворими не залежала від вікових особливостей.

Виявлені відмінності свідчать про недостатню адекватність суб'єктивної оцінки хворими свого стану і про необхідність комплексного вивчення якості життя пацієнтів із залученням стандартизованих методів дослідження.

На основі результатів проведеного нами клініко-психопатологічного і клініко-психологічного дослідження був розроблений терапевтичний комплекс для хворих з ОДР пізнього віку. Цей комплекс включав фармантидепресанти, фітоантидепресанти, препарати, що поліпшують мікроциркуляцію, і психотерапевтичні методи. Пацієнти групи порівняння одержували стандартне лікування з використанням фармантидепресантів і препаратів, що поліпшують мікроциркуляцію. При лікуванні пацієнтів враховувалося, що вікові зміни в організмі і чинники, супутні процесам старіння, можуть істотно змінювати реакцію хворого на антидепресивні препарати.

При виборі антидепресанту враховувалися клінічні ознаки депресивного стану – збудження або загальмованість пацієнта. Так, при ажитованих депресіях з провідним тривожно-іпохондричним або тривожно-депресивним синдромом, коли високою є вірогідність суїцидальних дій, призначалися антидепресанти з седативним компонентом: амітриптилін, саротен у середній добовій дозі, що не перевищує 75 мг у 2-3 прийоми; коаксил – у добовій дозі 25 мг двічі на день. При депресіях із переважанням загальмованості, втратою інтересів і астенією (провідний депресивно-іпохондричний або астено-депресивний синдром) пацієнтам призначалися антидепресанти зі стимулюючим ефектом: продеп, ципраміл – у добовій дозі 20 мг вранці, меліпрамін – 50-75 мг на добу.

У лікувальний комплекс були включені також препарати, що поліпшують мікроциркуляцію (циннаризин, вінпоцетин), ноотропні препарати (ноотропіл, пірацетам), засоби, що стимулюють метаболічні процеси (рибоксин, склоподібне тіло), амінокислоти (гліцисед), вітаміни (тіамін – В1, піридоксин, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, токоферол). Пацієнти, схильні до дисфоричного афекту, приймали карбомазепін (100-400 мг на добу).

Усі пацієнти (81 особи) з ОДР були розділені на дві групи, які не мали істотних соціально-демографічних, клінічних і психологічних відмінностей: основна група – 40 хворих (18 – передстаречого віку, 22 – похилого) і група порівняння – 41 пацієнт (18 – передстаречого віку, 23 – похилого).

Враховуючи те, що в пізньому віці частіше зустрічалася легка або помірна депресія з затяжною течією, окрім фармантидепресантів у терапевтичний комплекс основної групи був включений фітоантидепресант – екстракт трави звіробою, а також препарат, що включає цей рослинний засіб (деприм – 1 капсула 1-2 рази на день або по 1 таблетці три рази на день). Препарати рослинного походження відрізнялися доброю переносимістю, відсутністю небажаних взаємодій з соматотропними засобами і не викликали залежності.

Виходячи з того, що в пізньому віці роль особистісно-психогенних чинників у розвитку захворювання мала особливе значення, у терапевтичний комплекс основної групи були також включені психотерапевтичні методи: індивідуальна раціональна психотерапія, групова психотерапія, аутогенне тренування. При їх виборі враховувалася наявність у багатьох пацієнтів пізнього віку іпохондричних включень, когнітивної тріади А. Бека (знижена самооцінка, неадекватна інтерпретація сьогочасного досвіду, песимістичний погляд на майбутнє) а також відчуття соціальної ізольованості.

На початкових етапах психотерапії з пацієнтом установлювався більш тісний психологічний контакт. Для цього використовувалася індивідуальна раціональна психотерапія, яка була підготовчим етапом до проведення групової психотерапії. Мета групової психотерапії полягала у відновленні й розширенні соціальних зв'язків хворих. Паралельно з груповими сеансами психотерапії, проводилися заняття з оволодіння методом аутогенного тренування. Особливий позитивний ефект аутогенне тренування справляло на тривожний афект – після занять хворі відзначали легкість, внутрішній спокій, що тривав кілька годин. Після освоєння цього методу, пацієнти займалися самостійно, перед сном, протягом 20-90 хвилин. Відзначалося поліпшення нічного сну, нормалізувався артеріальний тиск, зменшувалися скарги на болі в області серця, тахікардію, болі в епігастральній області.

Після виписування хворі проводили аутогенне тренування щодня, і один раз на тиждень, у призначений день, протягом місяця, приходили на сеанс групової психотерапії. Багато хто з пацієнтів продовжували спілкуватися між собою, зустрічалися, передзвонювалися. 37 пацієнтів (92,5%) відзначили позитивний вплив психотерапії на якість лікування (p < 0,05). Середня тривалість перебування у відділенні пацієнтів основної групи склала 857 діб, що на 32 доби менше, ніж у групі порівняння (1179); p < 0,05.

У всіх пацієнтів основної групи в 100% випадків спостерігалася різного ступеня виявлення позитивна динаміка, з них істотне поліпшення зафіксовано в 92,5%. У групі порівняння в пацієнтів, що не одержували фітотерапії і психотерапії, в основному спостерігалося незначне поліпшення (56,1%, p < 0,05), або їх стан залишався без змін (21,95%, p < 0,05), істотне поліпшення було виявлено лише у 17,05% (p < 0,05), у 4,9% пацієнтів депресія посилилася.

За період перебування в стаціонарі кожен хворий обох груп двічі був обстежений із використанням методик HDRS (об'єктивна оцінка стану хворого лікарем), HADS (суб'єктивна оцінка свого стану самим хворим), UCLA (на початку та наприкінці лікування в стаціонарі). Якість життя (ЯЖ-26) оцінювалася тричі: при госпіталізації, через 2 тижні після призначення терапії і при виписуванні зі стаціонару.

Проведений аналіз показав достовірно більш значне зниження тяжкості тривожно-депресивних розладів у пацієнтів основної групи (p < 0,05) незалежно від їх віку. Поліпшення показників соціальної ізольованості в однаковій мірі відзначалося у двох порівнюваних групах (p < 0,05). При цьому в осіб похилого віку спостерігався більш високий рівень відновлення соціальних контактів у порівнянні з пацієнтами передстаречого віку.

Результати проведеного аналізу (табл. 3) свідчать про характерну для пацієнтів основної групи тенденцію до поліпшення ЯЖ в міру купірування тривожно-депресивної симптоматики з підйомом середньоарифметичного показника ЯЖ при виписуванні зі стаціонару до доброго/достатнього рівня (p < 0,05). У групі порівняння середньоарифметичний показник ЯЖ через 2 тижні після початку лікування не змінився, а на момент виписування з відділення рівень ЯЖ підвищився до "задовільно/посередньо", що гірше, ніж в основній групі (p < 0,05).

Таблиця 3

Порівняльна характеристика показників якості життя пацієнтів пізнього віку з органічними депресивними розладами судинного ґенезу до лікування, через 2 тижні терапії і після лікування

Сфери

Основна група

(n = 40)

Група порівняння

(n = 41)

при

госпіта-

лізації

через 2

тижні

терапії

при

випису-

ванні

при

госпіта -

лізації

через 2

тижні

терапії

при

випису-

ванні

1 – Фізичний стан

15,9

4,9

17,4

3,6

34,1

6,4**р

17,0

3,5

17,5

4,5

25,7

3,2**

2 – Психологічний стан

11,9

3,8

14,4

3,8*р

27,8

4,4**р

12,1

3,2

12,4

3,4

21,8

4,0**

3 – Соціальні відносини

8,0

2,4

9,1

2,2*

13,4

1,2**р

8,0

2,7

8,7

2,7

12,4

1,5**

4 – Навколишнє середовище

18,9

4,3

20,8

4,5

34,2

4,0**р

19,7

4,5

20,0

4,4

30,3

4,2**

∑-ЯЖ – Загальний показник ЯЖ

59,7

13,2

67,4

10,8*

118,0

14,9**р

61,8

12,9

64,9

11,4

98,9

9,2**

Loading...

 
 

Цікаве