WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Оптимізація хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки ускладненої перфорацією експериментально-клінічне дослідження (автореферат - Реферат

Оптимізація хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки ускладненої перфорацією експериментально-клінічне дослідження (автореферат - Реферат

Методи дослідження - дослідження шлункової секреції кислоти у щурів проводилися перфузійним методом на ізольованому шлунку за Гхошем та Шільдом; анкетування осіб яким виконана лівобічна (передня) стовбурова піддіафрагмальна ваготомія у віддаленому післяопераційному періоді; рh-метрія шлунка; фіброгастродуоденоскопія; рентгеноскопія шлунка; морфологічні дослідження; метод статистичної обробки отриманих результатів дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше в експерименті вивчено вплив лівобічної (передньої) стовбурової піддіафрагмальної ваготомії на базальну та стимульовану шлункову секрецію соляної кислоти.

Вперше дослідженні морфологічні зміни в слизовій оболонці шлунку пацієнтів після лівобічної (передньої) стовбурової піддіафрагмальної ваготомії

Визначено покази до застосування лівобічної (передньої) стовбурової піддіафрагмальної ваготомії при перфоративній виразці дванадцятипалої кишки.

Практичне значення отриманих результатів. Після проведення експериментальних досліджень чітко встановлено ступінь зниження базальної та стимульованої інсуліном, пентагастрином та гістаміном шлункової секреції у щурів. Отриманими даними доведено, що лівобічна стовбурова ваготомія пригнічує лише шлункову секрецію вагальної природи та не впливає на шлункову секрецію, викликану гуморальними чинниками – гастрином та гістаміном. Одержані дані щодо пригнічуючого впливу лівобічної стовбурової ваготомії на інсулінову шлункову секрецію кислоти можуть слугувати експериментальним підгрунтям для впровадження даного виду оперативного втручання в клініку хірургічного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки з врахуванням показів до нього. Застосування даного типу ваготомії в хірургічному лікуванні перфоративної виразки дванадцятипалої кишки є оптимальним і дає можливість хірургу виконати радикальне, патогенетичне лікування виразкової хвороби, не подовжуючи тривалості оперативного втручання. Запропонований спосіб ваготомії активно використовується при хірургічному лікуванні перфоративної дуоденальної виразки лікарями-хірургами Хмельницької, Вінницької, Чернівецької областей та міста Києва.

Особистий внесок здобувача. Дисертант розробив основні теоретичні та практичні положення роботи, визначив мету та завдання дослідження. Особисто проаналізував літературу з досліджуваної проблеми, провів інформаційний пошук та статистичну обробку отриманих результатів. Теоретично обгрунтував та довів практичну цінність отриманих результатів експериментального дослідження. Самостійно підготував роботу до друку, особисто написав всі розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення і висновки роботи доповідались та обговорювались на міжнародній конференції студентів та молодих вчених, (м. Краків, 2003), першій міжнародній конференції "Neuro-humoral and cellular regulatory mechanisms of digestion processes" (м. Львів, 2003), конференції "Актуальні питання невідкладної хірургії", (м.Харків 2003), засіданнях товаритства хірургів Хмельницької області 2006; 2007, конференції "Актуальні питання невідкладної хірургії", (м.Харків 2007).

Впровадження результатів дослідження. Матеріали дисертації впроваджено в навчальний процес з лікарями-курсантами і лікарями інтернами на кафедрі хірургії факультету післядипломної освіти лікарів м. Хмельницький, впроваджено в роботу хірургічних відділень Хмельницької обласної та міської лікарень, усіх центральних районних лікарень Хмельницької області, Чернівецької обласної лікарні, Київської міської лікарні №8.

Публікації. За темою дисертації надруковано 5 наукових робіт, зних 3 у виданнях, де за рішенням Вищої атестаційної комісії України можуть друкуватись матеріали докторських та кандидатських дисертацій та отримано деклараційний патент на винахідвід 15.10.2004 №70526А "Спосіб хірургічного лікування проривної пілородуоденальної виразки"

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, трьох розділів, присвячених результатам власних досліджень, з аналізу та обговорення одержаних результатів, висновків, узагальнень результатів дослідження, практичних рекомендацій, списка літератури. Текст роботи викладений на 109 сторінках. Бібліографічний вказівник містить 162 джерела, з них 112 вітчизняних та 50 іноземних. Роботу ілюстровано і документовано 32 фотографіями і 11 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. Дослідженння проведені на 74 білих нелінійних щурах-самцях (комітетом з біоетики ВНМУ ім. М.І.Пирогова (протокол №2 від 24.01.2007) встановлено, що проведені дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам). Тварин утримували в умовах віварію на стандартному раціоні. Дослідження на щурах проведені з дотриманням Міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей. За добу до початку експерименту тварини не отримували їжі, але мали вільний доступ до води.

Дослідження шлункової секреції кислоти у щурів проводилися в гострих дослідах методом перфузії ізольованого шлунку за Гхошем та Шільдом. Щурів наркотизували уретаном в дозі 1,1 г/кг ваги (внутрішньочеревинно).

Виконували трахеотомію та лапаротомію по серединній лінії очеревини. З черевної порожнини діставали шлунок, знаходили дванадцятипалу кишку та нижче пілоричного сфінктера підводили лігатуру. Через стравохід вводили в шлунок привідний катетер, по якому подається перфузійний розчин, фіксували його на рівні розрізу трахеї. Робили розріз на дванадцятипалій кишці, через який в шлунок вводився ще один катетер – відвідний. Його фіксували трохи нижче пілоричного сфінктера і вище розрізу дванадцятипалої кишки. Привідний катетер приєднували до перистальтичнаго насосу НП-1, за допомогою якого перфузійний розчин подавався в шлунок з постійною швидкістю (17 мл за 10 хв). Відвідний катетер приєднувався до колектора фракцій, який автоматично збирав 10-ти хвилинні проби перфузату на протязі всього досліду. Об'єм вихідного розчину залишався незмінним та був рівним 17мл. Це свідчить про те, що шлунок щурів секретує за 10 хв. об'єми шлункового соку, що візуально не визначаються.

Після розкриття черевної порожнини, шлунок витягували в рану і виділяли лівий стовбур блукаючого нерва, який знаходиться зліва від стравоходу. Пересікали його вище відходження печінкової гілки. Шлунок повертали в черевну порожнину.

Кожний експеримент починався вранці, натщесерце, після добового голодування тварин та вільного доступу до води. Секреторну активність шлунку викликали внутрішньоочеревинним введенням інсуліну в дозі 1,2 од/кг, гістаміну дигідрохлориду, невибіркового агоніста гістамінових рецепторів, в дозі 3 мг/кг, пентагастрину, агоніста гастринових/ССК2 рецепторів в дозі 26 мкг/кг/год. Впродовж всього періоду стимулюючої дії інсуліну (3-4 години), гістаміну (2 години) та пентагастрину (2 години) збирали 10-ти хвилинні проби перфузату.

В зібраних пробах електротитрометрично визначали загальну кислотність перфузату за допомогою іономіра ЭВ-74. Для цього використовували 0,01N розчин гідроокису натрію (NaOH). Кількість NaOH , що йшла на титрування перфузату в 10-ти хвилинній пробі, дорівнювала дебіту соляної кислоти в титраційних одиницях, що виділялася в шлунку за даний період часу. Після цього шляхом сумації дебітів усіх проб обчислювали дебіт кислоти, що виділилася на протязі всього досліду.

Клінічна характеристика хворих та методи досліджень

Р

Жінки 22

обота основана на даних лікування 170 пацієнтів, оперованих з приводу перфоративної дуоденальної виразки в обласній та міській лікарнях м. Хмельницького за період 1998 – 2002 роки. Серед усіх оперованих чоловіків було 148 (87,1%), жінок – 22 (12,9%).

рецидив основної групи

Вік хворих коливався від 17 до 84 років.

Аналіз строків від моменту перфорації до госпіталізації показав, що до 6 год. Поступило 104 (61,2%) пацієнта, від 6 до 10 год.- 47 (27,6%), від 10 до 24 год 12 (7,1%), більше 24 год. – 7 (4,1%). Класичну картину проривної виразки спостерігали у 120 (70,6%) хворих, мало типову у 32 (18,8%), атипову у 10 (5,9%), прикриту перфорацію у 8 (4,7%).

Loading...

 
 

Цікаве