WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-епідеміологічні та імунопатогенетичні особливості HВeAg-негативного HBV DNA-позитивного хронічного гепатиту В (автореферат) - Реферат

Клініко-епідеміологічні та імунопатогенетичні особливості HВeAg-негативного HBV DNA-позитивного хронічного гепатиту В (автореферат) - Реферат

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у спеціальних наукових журналах згідно з "Переліком" ВАК України і 2 статті в матеріалах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст роботи викладено на 168 стор. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, п'яти розділів власних досліджень, узагальнення результатів досліджень, висновків та списку використаних джерел.

Матеріали дисертації ілюстровано 19 таблицями. Бібліографічний список містить 245 джерел, із яких 159 вітчизняних і 86 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених. Під спостереженням перебували 128 подружніх пар, у яких дружини були хворі на венеричні захворювання. Серед них у 98 (773%) пар мала місце подружня дезадаптація, у решти 30 (233%) дезадаптації не спостерігалося, незважаючи на венеричне захворювання подружжя, джерелом якого була дружина (ця група була обстежена як контрольна).

Подружні пари було розподілено так. Першу групу склали подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією – 37 пар (385%), другу – подружжя із сексуальною дезадаптацією – 61 пара (625%). У 247% подружніх пар першої групи причиною дезадаптації була зрада жінки, а в усіх пар другої групи дезадаптація стала причиною зради.

Серед обстежених у 465% подружжів було діагностовано трихомоніаз, у 395% – гонорею і у 154% – сифіліс. Дезадаптація виявлялася в комунікативній, статеворольовій, сексуально-еротичній та конституціональній формах.

Подружжя були віком від 23 до 45 років і перебували у шлюбі від 3 до 10 років, проте значну їх частину (близько 1/3) складали молоді пари, що були у шлюбі менше від 5 років. Усі подружні пари мали дітей.

Серед обстежених 615% мали вищу і незакінчену вищу освіту, 395% – середню і середню спеціальну; керівниками підрозділів були 345, виконавцями – 665%.

Методи обстеження подружжя. Усім подружжям, що перебували під нашим спостереженням, було проведено всебічне комплексне клінічне, клініко-психопатологічне, спеціальне сексологічне, психодіагностичне та соціологічне обстеження.

До клінічного обстеження входило вивчення анамнезу життя й хвороби кожного із подружжя, дослідження соматичного, в тому числі гінекологічного у жінок та урологічного у чоловіків, неврологічного статусу, преморбідних особливостей характеру і психічного стану. Стан сексуального здоров'я пацієнтів досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Тип статевої конституції визначали у жінок за методикою І.Л.Ботнєвої (1983), у чоловіків – за Г.С.Васильченком (1977).

Під час психодіагностичного обстеження хворих та їхніх чоловіків вивчали особливості виховання й особистісні риси, спрямованість особистості кожного з подружжів, подружні конфлікти і способи їх урегулювання. Формування сім'ї і виконання подружжям сімейних функцій досліджували за методикою І.А.Семьонкіної (2001). Аналізували статеворольову поведінку жінок та їхніх чоловіків, для чого використовували статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає змогу визначити маскулінні та фемінінні риси особистості на біогенному рівні, та статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), що дозволяє характеризувати маскулінність особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості). Причини виникнення й характеристику позашлюбних сексуальних зв'язків жінок вивчали за допомогою питальника "Подружні зради".

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти кожного з подружжів, їхню професійну діяльність, тривалість перебування у шлюбі, кількість дітей, стійкість сімейних стосунків.

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критеріїв Стьюдента, Вілкоксона – Манна – Уїтні, Фішера, парного критерію Вілкоксона.

Результати досліджень. Клінічне обстеження подружжів, які перебували під спостереженням, показало, що ні в кого з них після вилікування від венеричної хвороби не було якихось соматичних, у тому числі неврологічних, гінекологічних, урологічних захворю-вань, які могли б послабити сексуальну функцію і сприяти дезадаптації подружжів. Водночас у психічному стані майже у всіх (962%) жінок та у всіх чоловіків основних груп було діагностовано невротичні розлади. При цьому у жінок обох груп найчастіше мала місце короткочасна, а у другій групі також пролонгована депресивна реакція; у чоловіків – ті самі форми депресивних реакцій, у другій групі, крім того, неврастенія та соматизований розлад. Особистісна реакція виникала у відповідь на венеричне захворю-вання, у чоловіків – також на зраду дружини. Звісно, що невротич-ні розлади слугували дисгармонуючим чинником у подружніх стосунках. У контролі невротичних розладів не було в жодного з подружжів.

Серед преморбідних відмінностей особистості практично у всіх обстежених були явні акцентуації характеру: в першій групі у жінок найчастіше (737%) істеричного, у решти – епілептоїдного та гіпертимного типів, у чоловіків суттєво переважали епілептоїдний та гіпертимний типи акцентуації (878%). У жінок другої групи найчастішими були також істерична та гіпертимна акцентуації, але майже у всіх їхніх чоловіків (946%) мали місце психастенічний та астенічний її типи. При цьому сполучення акцентуацій у парах було несприятливим у першій групі, де у подружжів або спостерігалися однакові типи акцентуації, або поєднувалися епілептоїдний та істеричний або гіпертимний типи; у другій групі сполучення було сприятливішим – частіше істеричного типу з психастенічним або гіпертимного з астенічним. Це дає підстави припускати, що несприятливе сполучення акцентуацій характеру відіграє роль у виникненні дезадаптації подружжів, хоч заведено вважати, що дезадаптація більшою мірою визначається не уродженими, а набутими рисами характеру.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров'я подружжя за його критеріями з'ясувалося, що вони були порушені у всіх обстежених основних груп. Соматосексуальний розвиток був уповільнений більш ніж у половини чоловіків другої групи (із сексуальною дезадаптацією), психосексуальний був передчасним у половини жінок обох груп, а у більшості чоловіків дру-гої групи спостерігалася його ретардація. Це зумовило наявність у них асинхроній (здебільшого сукупних) статевого розвитку. Дуже часто була порушеною статеворольова поведінка подружжя: в першій групі вона, як правило, була гіперрольовою у чоловіків і трансформованою у жінок, у другій групі спостерігалася трансформація, тобто фемінінна поведінка, у чоловіків.

У багатьох (406%) жінок та в усіх чоловіків другої групи мала місце недостатня і неправильна поінформованість у питаннях сексу. Не сприяло подружній гармонії й сполучення типів сексуальної мотивації в цій групі – генітального та шаблонно-регламентованого в чоловіків та ігрового у жінок, так само як і відсутність у всіх обстежених основних груп взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного типу мотивації. При середній і сильній статевій конституції у всіх жінок другої групи майже у половини їхніх чоловіків була слабка статева конституція. Ця обставина, як і слабкість усіх видів лібідо у чоловіків, багато в чому визначала сексуальну дисгармонію подружжів даної групи. Дезадаптацію подружжів відбивали й їхні сексуальні фантазії – як правило, лише заміна партнера.

Варто уваги, що ерекція та еякуляція у чоловіків другої групи не страждали, але оргастичність у їхніх дружин становила лише 10 – 20% (у першій і контрольній групах – 80 – 100%). Тільки близько 1/3 обстежених чоловіків і жінок відчували любов до своїх подружжів, решта – повагу або звичку, чоловіки – ревнощі, деякі жінки першої групи – аверсію. У всіх подружжів мав місце дисгармонійний тип сексуальної культури, найчастіше ліберальний її варіант у жінок та чоловіків першої та жінок другої групи, у більшості (676%) чоловіків другої групи позначався невротичний, у решти – примітивний тип. Аполлонівського типу сексуальної культури не було ні в кого з обстежених основних груп. При цьому було виявлено чіткий позитивний зв'язок між порушенням сомато- та психосексуального розвитку і формуванням типів сексуальної мотивації та сексуальної культури: коефіцієнт кореляції Пірсона становив від r=0,33 (p<0,01) до r=0,36 (p<0,05).

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами та складовими виявив сукупне їх порушення у всіх подружжів основних груп, причому безпосередньою причиною подружньої дезадаптації стало стрижневе ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів у першій та інформаційно-оцінної складової соціального компонента – у другій групі подружніх пар.


 
 

Цікаве

Загрузка...