WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту з метою нефропротекції при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту з метою нефропротекції при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

Окрім оптимізації НК відмітили зниження загального ниркового опору у цієї підгрупи хворих до нормальних значень, що в середньому склало 6701102 динхсхсм-5 (р<0,05).

Таблиця 2

Динаміка показників (Mm) центральної, ниркової гемодинаміки і функції ендотелію у хворих на есенціальну гіпертензію в двох групах на тлі комбінованого лікування еналаприлом з метопрололом (I група) або з небівололом (II група)

Показники

Група хворих

Етап лікування

До

лікування

Еналаприл

Еналаприл + бета-блокатор

УО, мл

I

75,73,0

74,82,1

75,41,2

II

76,43,5

74,42,4

81,23,1

ЗПСО, динхсхсм-5

I

2430110

230276

184082

II

2422105

221080

177571

Е/А

I

0,880,02

1,080,04*

1,110,01

II

0,860,03

1,070,03*

1,240,03**

НК, мл/(хвх1,73 м2)

I

745,226,5

840,411,1*

862,515,3

II

506,227,8

564,721,3

758,425,8**

ЗРН, динхсхсм-5

I

9809150

7428173*

7137189

II

13205170

11020130

7391147**

ЕфРН, динхсхсм-5

I

345846

250352*

247057

II

604038

526847

271435**

АфРН, динхсхсм-5

I

635196

492592*

466795

II

716597

575281*

467784**

МАУ, мг/24 год

I

22,12,3

16,42,1*

16,21,2

II

28,62,6

26,22,3

20,31,1**

ШКФ, мл/хв

I

109,56,9

112,23,1

114,33,3

II

116,25,7

115,43,8

114,52,6

ЕNОx, мкмоль/24 год

I

56,63,5

68,72,5*

70,02,9

II

35,22,9

40,22,1

62,12,6**

Приріст діаметру ПА на тлі РГ, %

I

8,60,2

11,80,4*

11,90,5

II

8,10,4

11,20,5*

15,60,3**

Примітки: 1. * – достовірно в порівнянні з показником до лікування (p<0,05)

2. ** – достовірно в порівнянні з показником після лікування еналаприлом (p<0,05)

Співвідношення АфРН і ЕфРН було близько 64,8 % до 35,2 %. Підвищен-ня НК в цій підгрупі відбулося на тлі адекватного зниження АТ нижче цільових рівнів (р<0,05). САТ після терапії еналаприлом склав 137,21,1 мм рт. ст., а ДАТ – 81,51,2 мм рт. ст. Така нормалізація ниркової гемодинаміки та задовільний антигіпертензивний ефект еналаприлу дозволили виключити цих хворих з подальшого спостереження.

У 39 хворих (78,0 %) рівень НК достовірно підвищився на 12,8 % в порівнянні з початковим (р<0,05) (в середньому – 840,411,1 мл/(хвх1,73 м2), але залишався зниженим (р<0,05) в порівнянні з рівнем НК у здорових осіб. ЗРН (7428113 динхсхсм-5) також залишалася вищою (р<0,05) за показники здорових осіб. Співвідношення АфРН і ЕфРН складало 66,3 % і 33,7 %. Терапія еналаприлом не у всіх хворих цієї підгрупи привела до зниження АТ нижче цільового. Середній рівень САТ у них склав 141,21,2 мм рт. ст., а ДАТ – 85,21,4 мм рт. ст. На підставі вище зазначеного вони були включені в подальше спостереження, тому що потребували більшого зниження АТ та оптимізації ниркової гемодинаміки.

Ефект еналаприлу проявляється в його вазорелаксуючому впливі як на аферентні так і на еферентні артеріоли за рахунок пригнічення фізіологічних ефектів РАС та ангіотензину II. Проте, якщо в I групі АфРН та ЕфРН знизилися приблизно однаково, в середньому на 32,1 % та 30,5 % відповідно, (р<0,05), то в II групі ЕфРН знизилася лише на 20,7 %, що не було достатнім для адек-ватного зниження ЗРН та підвищення НК, хоча зниження АфРН (27,8 %) майже не відрізнялося від аналогічного у хворих I групи. Окрім ангіотензину II ниркова гемодинаміка визначається синергічним впливом САС та антагоністич-ним ендотеліального NO. Концентрація стабільних метаболітів NO в плазмі крові у хворих на ЕГ в обох групах (68,93,2 мкмоль/л та 66,43,6 мкмоль/л) не мала відмінностей, тоді як їх екскреція, що відображує сумарно системне та ло-кальне ниркове утворення NO, у хворих I групи була нижче (p<0,05) на 29,6 %, ніж у здорових осіб (78,83,5 мкмоль/24 год), а в II групі (p<0,01) на 62,4 %, ніж в контрольній групі й на 44,3 %, ніж у хворих I групи (p<0,05). У хворих обох груп приріст діаметру ПА (на 8,2-8,4 %) в пробі з РГ, був знижений (р<0,05) на 39,7 % в порівнянні з показником в групі контролю (13,60,2 %). Системний синтез NO на тлі прийому еналаприлу зростав в однаковому ступені у хворих обох груп. Проте зростання ниркової екскреції метаболітів NO у хворих II групи було в 2 рази меншим. Отже, у хворих II групи лікування еналаприлом супроводжувалося меншою активацією ниркового синтезу NO. Дисфункція ендотелію в системному руслі після лікування еналаприлом у обстежених обох груп достовірно зменшилася, про що свідчить однаковий приріст діаметру ПА в пробі з РГ (більше 10 %).

У хворих на ЕГ обох груп висока ЗРН супроводжувалася підвищеною екскрецією альбумінів із сечею. В контрольній групі МАУ не виявлялася. МАУ відбиває виразність системної ендотеліальної дисфункції, вона є аналогом під-вищеного гідростатичного тиску в клубочках і свідчить про формування гіпер-тензивної нефропатії. В II групі рівень МАУ був вищим (p=0,04) на 29,4 %, ніж в I групі. На тлі терапії еналаприлом у хворих I групи рівень МАУ достовірно знизився на 20,4 % (р=0,04) та у всіх осіб не перевищував 30 мг/24 год. У хворих II групи позитивного впливу еналаприлу на рівень добової екскреції альбуміну не спостерігалось, що проявлялося меншим та недостовірним її зниженням лише на 8,1 %. В II групі наприкінці курсу терапії еналаприлом все ще залишалося 24 пацієнта (48,0 %) з рівнем МАУ більшим за 30 мг/24 год. Вважається, що інгібітори АПФ здатні найбільш ефективно зменшувати рівень МАУ, що зумовлене пом'якшенням впливу ангіотензину II на еферентні артеріоли. Як тільки їх тонус зменшується, знижується внутрішньоклубочковий тиск та слабшає або зникає режим гіперфільтрації в роботі клубочку і, як наслідок цього зменшуються прояви МАУ. Відсутність змін ШКФ у відповідь на збільшення НК свідчить про адекватне функціонування механізму авторегуляції клубочкової фільтрації шляхом тубуло-гломерулярного балансу.

Loading...

 
 

Цікаве