WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту з метою нефропротекції при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичне обґрунтування корекції порушень синтезу оксиду азоту з метою нефропротекції при артеріальній гіпертензії (автореферат) - Реферат

Вперше доведена нефропротекторна ефективність комбінованої антигіпертензивної терапії, що включає блокаду РАС, САС і стимуляцію ниркового синтезу NO.

Підтверджений зв'язок між недостатнім ступенем нічного зниження АТ та ураженням нирок.

Поглиблені уявлення про негативний вплив зниженого ниркового синтезу NO на добовий ритм АТ.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені критерії, що визначають недостатню ефективність антигіпертензивної терапії в попереджен-ні ураження нирок. Запропонована комбінована антигіпертензивна терапія, що включає блокаду РАС, САС і стимуляцію ниркового синтезу NO та забезпечує попередження гіпертензивного ураження нирок. Доведена доцільність визна-чення стану ниркової гемодинаміки і синтезу NO у хворих на ЕГ. Визначені показання для комбінованої терапії еналаприлом і небівололом у хворих на ЕГ.

Впровадження результатів дослідження в практику. Основні результати проведеного дослідження впроваджені в лікувальну практику центральної міської клінічної лікарні №3 та міської лікарні №18 м. Донецька, терапевтичної клініки Інституту невідкладної і відновної хірургії (ІНВХ) ім. В.К. Гусака АМН України, спеціалізованої МСЧ №12 м. Харкова, 3-ї міської клінічної поліклініки м. Полтави, Чернівецького обласного клінічного кардіологічного диспансеру; в навчальний процес Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, Луганського державного медичного університету МОЗ України, Харківського державного медичного університету МОЗ України, Української медичної стоматологічної академії МОЗ України, Буковинського державного медичного університету МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений інформаційно-патентний пошук, визначені мета та задачі роботи. Виконане клінічне та функціональне обстеження хворих на ЕГ та осіб контрольної групи, проведене спостереження та лікування, добове моніторування АТ і його аналіз, вивчення центральної та ниркової гемодинаміки, функціонального стану ендотелію та нирок. Лабораторні дослідження рівнів МАУ, метаболітів NO, ШКФ проведені при особистій участі автора. Автором було запропоновано і обґрунтовано метод підвищення ефективності лікування АГ на тлі зниженого ендотеліального синтезу NO. Самостійно проведена статистична обробка отриманих даних, теоретичний аналіз й узагальнення результатів дослідження. Особисто оформлена дисертаційна робота, підготовлені до друку матеріали за результатами дослідження. Особисто здійснено формулювання положень, висновків і практичних рекомендацій роботи, які виносяться на захист.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені і обговорені на науково-практичних конференціях: „Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії в Україні" (Київ, 2004); „Діагностика та лікування ураження серця та нирок при артеріальній гіпертензії" (Харків, 2004); „Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування" (Івано-Франківськ, 2005); „IX Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих учених" (Тернопіль, 2005); „Достижения отечественной кардиологии" (Москва, 2005); „Первинна та вторинна профілактика церебро-васкулярних ускладнень артеріальної гіпертензії" (Київ, 2006).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 праць, в тому числі: 7 в спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 3 без співавторів), 9 – в матеріалах наукових конгресів, конференцій, тезах доповідей; отримано деклараційний патент України на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 180 сторінках друкованого тексту та складається з вступу, огляду літератури, матеріалів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, який на 37 сторінках містить 372 джерела (151 кирилицею та 221 латиницею). Робота ілюстрована 23 таблицями та 14 рисунками.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Первинне обстеження проведене у 244 хворих на АГ різного ступеня важкості в віці від 29 до 74 років та у 32 практично здорових добровольців (18 жінок і 14 чоловіків) в віці від 35 до 64 років (в середньому 50,34,1 роки) без ознак гіпертонічної хвороби (ГХ) та інших захворювань серцево-судинної системи або нирок контрольної групи.

Всі пацієнти проходили стандартне загальноклінічне обстеження (збирання анамнезу, фізикальне, інструментальне і лабораторне обстеження). Для виключення ренопаренхиматозної або вазоренальної гіпертензії у пацієнтів вивчали анамнез, проводили об'єктивне обстеження, вивчали функціональний стан нирок, що включав фільтраційну (проба Реберга), концентраційну (проба Зимницького) функцію, ультразвукове дослідження нирок та ниркових судин з метою виявлення структурно-функціональних змін і повторні аналізи сечі.

Після первинного обстеження проведений аналіз результатів вивчення ниркового кровотоку (НК) за даними доплерографії в перерахунку на плазмотік дозволив виявити коливання даного параметру в великому діапазоні. В контрольній групі НК коливався від 800 до 1141 мл/(хвх1,73 м2), в середньому – 935,329,9 мл/(хвх1,73 м2).

У обстежених 244 хворих на АГ показники НК були в межах від 381 до 950 мл/(хвх1,73 м2), в середньому – 713,627,4 мл/(хвх1,73 м2). У більшої кіль-кості – 225 хворих (92,2 %) – НК був нижче середньої величини групи контролю (381-905 мл/(хвх1,73 м2), а у 19 хворих (7,8 %) показники НК майже дорівнювали середній величині групи контролю або перевищували її (від 907 до 950 мл/(хвх1,73 м2), тому їх не включили в дослідження. З 225 хворих у 149 пацієнтів (66,2 %) НК був зниженим помірно та коливався в межах М3у контрольної групи (574-905 мл/(хвх1,73 м2) – I група, а у 76 хворих (33,8 %) показники НК були значно зниженими та виходили за межі М3у контрольної групи (381-572 мл/(хвх1,73 м2) – II група.

Після виключення хворих, які з будь-яких обставин відмовилися від подальшого спостереження, не мали змоги брати участі в дослідженні, вже до надходження в стаціонар приймали комбіновану терапію або рівні АТ передбачали призначення комбінованої антигіпертензивної терапії, в II групі (основна група спостереження) залишився 71 пацієнт в віці від 36 до 69 років, а в I групі (група порівняння) методом рандомізації відібрали 75 хворих, які за віком, статтю, тривалістю АГ та її важкістю були порівнянні з II групою.

75 хворим I групи та 71 хворому II групи призначали еналаприл (препарат „Берліприл", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в добовій дозі 20-40 мг (в 2 прийоми). У 53 хворих I групи та 50 хворих II групи монотерапія еналаприлом призвела до задовільного антигіпертензивного ефекту вже через 10-12 днів перебування в стаціонарі. У інших хворих обох груп АТ на тлі терапії еналаприлом майже не знизився, вони потребували додаткового призначення інших антигіпертензивних препаратів та були виключені з дослідження. На цьому етапі ще 3 пацієнти I групи відмовилися від участі в дослідженні. Таким чином, для подальшого аналізу залишилося по 50 обстежених в кожній з груп, які дотримувалися рекомендацій, пройшли всі етапи спостереження та обстеження.

Після 30-денного прийому еналаприлу 39 хворим I групи додатково призначали метопролол (препарат „Корвітол", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в дозі 50-100 мг на добу (в 2 прийоми), а 50 хворим II групи – небіволол (препарат „Небілет", фірми „Berlin Chemie, Menarini-Group", Німеччина) в дозі 5-10 мг на добу (в 1 прийом) терміном на 90 днів.

Таким чином групу спостереження склали 100 хворих на ГХ II стадії, 1, 2 та 3 ступенів (за класифікацією ВООЗ і Українського наукового товариства кардіологів), 58 жінок і 42 чоловіки віком від 38 до 65 років (в середньому 52,32,4 роки) з давністю АГ від 2 до 17 років. Перший ступінь АГ виставляли хворому при систолічному АТ (САТ) в межах 140-159 мм рт. ст. та/або діастолічному АТ (ДАТ) – 90-99 мм рт. ст., 2 ступінь АГ при САТ від 160 до 179 мм рт. ст. та/або ДАТ – 100-109 мм рт. ст., 3 ступінь при САТ вище за 180 мм рт. ст., а ДАТ за 110 мм рт. ст.

Добовий профіль АТ вивчали за допомогою апарату „Кардиотехника-4000 АД" („ИНКАРТ", Росія), кардіо- та гемодинаміку оцінювали на сонографічному апараті „Aloka SSD 870" (Японія), НК на апараті „Siemens Sonolain" (Німеччина) за допомогою лінійного датчику з частотою 2,5 МГц (отримані показники перераховували на гематокрит), ниркову резистентність за формулами D.M. Gomez [Шюк О., 1981]. ШКФ (мл/хв), концентрацію креатиніну в плазмі крові і сечі оцінювали за допомогою спектрофотометру СФ-4А за методом H. Popper. Функцію ендотелію визначали на плечовій артерії (ПА) на тлі реактивної гіперемії (РГ) на сонографічному апараті „Aloka SSD 870". Концентрацію метаболітів NO – нітритів (NOx) в плазмі крові та сечі визначали за допомогою спектрофотометру „Specord 200 PC" з реактивом Гріса, екскрецію альбумінів за допомогою набору „Микраль-Тест-II" (Німеччина).

Loading...

 
 

Цікаве