WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості перебігу та лікування гіпертонічної хвороби у жінок в період перименопаузи (автореферат) - Реферат

Особливості перебігу та лікування гіпертонічної хвороби у жінок в період перименопаузи (автореферат) - Реферат

Всі пацієнтки І-ІІІ груп дослідження були залучені до загальної програми лікування хворих на АГ, що включала немедикаментозну (модифікацію способу життя, дієтичні рекомендації) та медикаментозну терапію. Хворі І групи дослідження залежно від виду медикаментозної програми, методом простої рандомізації були розподілені на 2 підгрупи: I-A група лікування (30 жінок) отримувала монотерапію лізиноприлом (Лізиноприл-Ратіофарм, Німеччина); пацієнтки I-Б групи лікування (31 жінка) приймали лізиноприл та додатково фітоСЕРМ екстракт циміцифуги (препарат Клімадинон компанії Біонорика, Німеччина; реєстр. посвідч. № П.08.01/03516, затверджено наказом МЗО України № 266 від 19.06.03) для корекції проявів КС по 30 крапель два рази на день або по 1 таблетці в оболонці два рази на день протягом 6 місяців. Жінкам ІІ групи з ГХ без проявів КС було призначено лізиноприл у добовій дозі 10-20 мг залежно від рівня офісного АТ. В усіх хворих на ГХ було використано ступінчастий підхід до визначення адекватної дози лізиноприлу. Початкова доза препарату становила 5-10 мг на добу в залежності від значень "офісного" АТ. У подальшому, при недостатній клінічній ефективності означених доз, їх підвищували до 10-20 мг на добу протягом 2-4 тижнів. При гіпертензивних кризах додатково короткостроково використовували тіазидні діуретики та бета-адреноблокатори короткої дії (пропранолол). Пацієнтки ІІІ групи з КС середнього і важкого ступеню приймали екстракт циміцифуги у монотерапії для корекції проявів КС по 30 крапель два рази на день або по 1 таблетці в оболонці два рази на день. Термін спостереження становив 6 місяців.

До лікування та наприкінці 6-місячного терміну лікування пацієнткам проводили ДМАТ з аналізом ВСР та дослідження ЯЖ. Контроль ефективності лікування на етапах спостереження (1 та 3 місяців) здійснювали за допомогою офісного АТ та ММІ. Аналіз ефективності лікування здійснювали при порівнянні даних клініко-інструментального дослідження пацієнток різних груп з оцінкою вірогідності різниці середніх величин за допомогою параметричного критерію Стьюдента і непараметричних одно- та двухвибіркового критеріїв Уілкоксона, параметричного коефіцієнту кореляції Пірсона та непараметричного коефіцієнту кореляції Спірмена, пакету статистичної обробки даних у складі EXEL (ліцензійна версія ДДМА, № ліцензії 74017-640-3377906-57915). При проведенні статистичної обробки отриманих даних використовували рекомендації Лапач С.Н. зі співавт. (2001) та Мінцера О.П. зі співавт. (1982).

Результати досліджень та їх обговорення. Середні показники нейровегетативних симптомів у складі ММІ у І групі дослідження до лікування становили 26,15,4 балів, у ІІ – 8,31,6 балів, у ІІІ – 24,35,9 балів, психоемоційних – у І групі 9,93,8 бали, у ІІ – 7,21,4 балів, у ІІІ – 9,34,4 балів. За даними розрахунків ІМТ був вищим за нормальні показники у 90,7% жінок І, 85% жінок ІІ, 85,7% жінок ІІІ та 45% жінок контрольної групи дослідження. Звертало увагу, що ожиріння (у т.ч. II та III ступеню) зустрічали частіше у жінок з поєднанням ГХ та КС (І група). Згідно проведеної стратифікації ризику розвитку серцево-судинних ускладнень І групі 81,9% жінок мали високий, 18,1% – дуже високий додатковий ризик, а у ІІ групі – відповідно 95%, та 5% хворих.Серед хворих ІІІ групи 34,3% жінок мали високий додатковий ризик розвитку серцево-судинних ускладнень.

За даними ДМАТ до лікування САТ за добу складав у І-А групі 152,417,4 мм рт.ст., у І-Б - 150,915,4 мм рт.ст., у ІІ - 146,58,8 мм рт.ст.; за день - відповідно 157,516,1, 156,414,6 та 150,77,8 мм рт.ст., за нічний період - відповідно 141,322,4, 138,818,9 та 137,512,0 мм рт.ст. Показники ДАТ за добу складали у І-А групі 86,612,4 мм рт.ст., у І-Б - 86,212,9 мм рт.ст., у ІІ - 88,09,8 мм рт.ст, за день відповідно 91,011,9 мм рт.ст., 92,113,1 мм рт.ст., 91,910,7 мм рт.ст., за нічний період відповідно 76,914,1 мм рт.ст., 75,512,1 мм рт.ст., 78,99,7 мм рт.ст. У групах пацієнток з ГХ при порівнянні між групами дослідження не було вірогідної різниці між САТ і ДАТ за періоди доби. У „нормотензивних" жінок з епізодичними підйомами АТ на тлі КС САТ за добу складав 123,77,5, за день - 128,76,6, за ніч - 113,911,4 мм рт.ст., ДАТ за добу, день і ніч відповідно - 74,66,7, 79,27,0, 65,18,1 мм рт.ст. У пацієнток з ГХ I-A та I-Б груп дослідження показники Вар САТ за добу (у І-А групі - 20,54,2, у І-Б - 19,82,7 мм рт.ст.), день (у І-А групі - 19,15,0, у І-Б - 18,43,1 мм рт.ст.) і ніч (у І-А групі - 15,26,1, у І-Б - 16,96,4 мм рт.ст.), а також добові показники Вар ДАТ (у І-А групі - 14,03,0, у І-Б - 14,12,3 мм рт.ст.) були вірогідно більшими за такі хворих II групи (Вар САТ за добу, день і ніч - відповідно 13,11,2, 12,31,5, 10,12,8 мм рт.ст., Вар ДАТ за добу - 11,01,9 мм рт.ст.) (р<0,001), що свідчило про надмірні коливання АТ протягом доби. У пацієнток III групи дослідження показники Вар САТ за добу і день (відповідно 17,32,3, 16,23,4 мм рт.ст.) та Вар ДАТ за добу (13,82,5 мм рт.ст.) були вищими за рекомендовані нормальні значення подібно до показників I-A та I-Б груп, що було підставою до припущення, що такі зміни варіабельності АТ обумовлені саме наявністю КС. В усіх групах хворих з ГХ до лікування спостерігали вищі за рекомендовані показники ЧІ САТ і ДАТ за добу, день та ніч, що було свідченням тривалого підвищення АТ протягом доби. Вищі за рекомендовані параметри ЧІ САТ за добу, день та ніч, ЧІ ДАТ за день та ніч зареєстровані і в групі жінок з КС та епізодичними підйомами АТ, що також було свідченням надмірного "навантаження тиском". Звертало увагу, що величина ранкового підйому САТ у жінок з ГХ та КС перевищувала рекомендовані нормальні значення і складала у I-А групі 60,318,0 мм рт.ст., у I-Б - 62,216,6 мм рт.ст., а також була вірогідно більшою за показник ІІ групи (43,111,1 мм рт.ст.), що було свідченням обтяження перебігу ГХ КС, а також фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Слід відмітити, що у пацієнток з ГХ та КС (I-A та I-Б групи) та жінок з епізодичними підйомами АТ на тлі КС (III група) часто відзначали тип "non-dipper" (у I-А групі 23,3%, у I-Б групі 26,7%, у III групі 25,7%) та інші патологічні варіанти, такі як "hyper-dipper" (відповідно 23,3%, 27,3%, 40%) та "night-peaker" (відповідно 12,5%, 9,1%, 5,7%), тоді як у жінок II групи з ГХ без проявів КС спостерігали порушення добового ритму АТ тільки за варіантом "non-dipper" (40%), у 60% відзначали хворих "dipper". Ретельний аналіз показників ДМАТ у групах жінок з ГХ та КС показав, що в залежності від ступеню важкості КС мало місце зростання важкості порушень параметрів ДМАТ, в т.ч., порушень циркадного ритму АТ.

За даними опитувальника Всесвітньої організації охорони здоров'я ВООЗЯЖ–100 виявили, що погіршення ЯЖ, у жінок з ГХ у перименопаузі без проявів КС, характеризувалося пригніченням життєвої активності, нестачі позитивних відчуттів, зниженні пізнавальних функцій, відсутності задоволеності своїм зовнішнім видом, підвищеним вмістом негативних емоцій у житті, порушенням здатності виконувати повсякденні справи та працездатності, залежністю від медикаментів та лікування і, як наслідок, порушенням загальної ЯЖ і стану здоров'я. Погіршення ЯЖ жінок у перименопаузі, спричинене КС, поряд з вищеперерахованими порушеннями, включало в себе наявність фізичного дискомфорту, спричиненого цим патологічним станом, порушення сну та відпочинку, зниженні самооцінки. У порівнянні з групою жінок з ГХ без проявів КС, ця група вірогідно відрізнялася наявністю більш вираженого фізичного дискомфорту, зниження життєвої активності та енергії, підвищенням вмісту негативних емоцій, зменшення ваги особистих переконань у розумінні життєвих труднощів. При поєднанні ГХ та КС у жінок у перименопаузі разом із наведеними порушеннями вищевказаних субсфер мало місце погіршення показників ще деяких субсфер, а саме: зниження працездатності, наявність відчуття важкості отримання необхідної медичної і соціальної допомоги, що призводило до більш вираженого зниження загальної ЯЖ цих пацієнток.

При аналізі суб'єктивної оцінки пацієнтками груп дослідження впливу лікувальних програм на стан здоров'я виявили, що більшість жінок всіх груп наприкінці 6-місячного терміну лікування надали таку оцінку як „покращення стану здоров'я": 63,3% – у І-А, 83,9% – у І-Б, 85% – у ІІ, 88,6% – у ІІІ групах. Оцінку „суб'єктивний стан здоров'я без змін" надали 36,7% жінок у І-А, 16,1% – І-Б, 15% – у ІІ, 11,4% – у ІІІ групах. Погіршення стану здоров'я під впливом лікувальних програм не відмічала жодна пацієнтка. У однієї жінки з ІІІ групи лікування спостерігали побічні явища на тлі прийому екстракту циміцифуги у вигляді гастралгій, що було підставою для зміни форми прийому препарату на таблетовану.

Loading...

 
 

Цікаве