WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки (автореферат) - Реферат

Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки (автореферат) - Реферат

Надалі перебіг вагітності і пологів у жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності поєднувався з іншими видами акушерської патології: анемія зустрічалась у 42(35,0%) жінок, прееклампсія – у 11(14,7%) при наявності одного вузла і у 10(22,3%) при множинній лейоміомі, загрозою гіпоксії плода при вагітності у 24(32,0%) при наявності одного вузла і у 17(37,8)% жінок з множинною лейоміомою, плацентарною недостатністю у 34(45,3%) і 28(62,2%) вагітних відповідно, в пологах слабкістю пологової діяльності у 5(6,9%) вагітних при наявності одного вузла і у 5(11,9%) вагітних з множинною лейоміомою, гіпоксією плода в пологах у 15(20,8%) вагітних при наявності одного вузла і 13(31,0%) вагітних з множинною лейоміомою, частим розродженням шляхом кесаревого розтину – 45(39,5%).

Для визначення критеріїв можливості виношування вагітності (в І триместрі) при наявності лейоміоми матки нами проаналізовано розподіл показників, що можуть бути такими критеріями, у двох групах жінок з лейоміомою матки: 1 група – 31 жінка, у яких прояви загрози переривання клінічно були мінімальними, і 2 група – 18 жінок, у яких вагітність перебігала важко, з вираженим больовим синдромом, кров'янистими виділеннями, сюди ж входили 3 жінки з внутрішньоутробною загибеллю плода в І триместрі. Для визначення критеріїв прогнозування можливості виношування вагітності для жінок з лейоміомою матки по одному показнику застосовувались методи статистичного аналізу з використанням t-критерію Ст'юдента для оцінки суттєвості різниці середніх значень показників по групам та критерію ц (кутового перетворення Фішера) для оцінки різниці у розмірах часток (процентів) двох виборок при інтервальному аналізі показників. А для пари показників (естріол – серотонін, пролактин – норадреналін, ХГ- кортизол, естрадіол- адреналін) на осях ОХ і ОУ відображались значення показників у відповідних одиницях, а координати окремих точок – показники кожної обстеженої вагітної. При цьому на площині утворювались дві області розподілу вагітних, які частково перекривались. Проводилась умовна лінія так, щоб отримати найбільш оптимальне розділення двох груп вагітних, та виводилась її формула. При обробці показників враховувались рекомендації, які викладені в книзі "Медико-биологическая статистика" (Стентон Гланц, 1999). В залежності від знаходження точки відносно вказаної лінії можна прогнозувати належність будь-якої вагітної з лейоміомою матки до 1 чи 2 групи (мінімальна клінічна картина чи значна загроза переривання).

При порівнянні психоемоційного стану вагітних з лейоміомою матки встановлено, що обидва види терапії були ефективними. Розроблену терапію отримували 38 вагітних, загальноприйняту – 42. Покращилися показники стресостійкості під впливом розробленої і загальноприйнятої терапії. В той же час, вони були достовірно краще у жінок, які отримували розроблену терапію. Після лікування у 17(44,7%) вагітних (розроблена терапія) і у 12(28,6%) вагітних (загальноприйнята терапія) рівень стресостійкості став високим, а у 6(15,8%) вагітних (розроблена терапія) і у 3(7,1%) вагітних (загальноприйнята терапія) став помірним. Кращі показники у групі вагітних, які отримували розроблену терапію, є свідченням сприятливого впливу гомеопатичного лікування, одним з механізмів якого є вплив на вищі нервові центри.

Дані тесту Люшера також свідчать про те, що адаптивні можливості організму кращі при застосуванні розробленої терапії –клас "неадаптивних" вагітних становить 14(36,8%) вагітних проти 25(59,5%) вагітних при застосуванні загальноприйнятої терапії (р<0,05).

Під впливом терапії початкові показники концентрацій кортизолу і серотоніну зменшувались, а екскреція катехоламінів збільшувалась, що вказує на нормалізацію показників нейрогуморальної адаптації. Так, вміст кортизолу в ІІ триместрі у жінок, які отримували комплекс розробленої терапії, становив (504,822,8) нмоль/л, загальноприйнятої – (514,99,6) нмоль/л, при нормі – (468,920,0) нмоль/л, (р<0,05), серотоніну – (1,50,22) мкмоль/л та (1,740,2) мкмоль/л відповідно, при нормі - (1,410,11) мкмоль/л, (р<0,05). Екскреція адреналіну становила у жінок, які отримували розроблену терапію, (33,28,6) нмоль/доб, загальноприйняту - (24,62,0) нмоль/доб, при нормі – (43,710,0) нмоль/доб, (р<0,05); норадреналіну – (63,73,4) нмоль/доб та (35,76,8) нмоль/доб відповідно, при нормі – (76,88,2) нмоль/л, (р<0,05).

Дослідження концентрації статевих гормонів в крові у вагітних з лейоміомою матки представлено в таблиці 2.

Так, концентрація естрадіолу в ІІ триместрі наближалась до показників здорових вагітних і становила (24,52,0) нмоль/л. У жінок, які отримували загальноприйняту терапію, - (30,12,6) нмоль/л.

Концентрація прогестерону в обох групах вагітних на різних методах терапії достовірно підвищувалась. Показники кольпоцитограм також поліпшувались під впливом різної терапії і були краще у вагітних, які отримували розроблену терапію. Так, в ІІ триместрі число поверхневих клітин в кольпоцитограмах у них становило (20,71,4)% проти (28,81,2)% у жінок, які отримували загальноприйняту терапію, (p<0,05).

Що стосується концентрації пролактину, то під впливом розробленої терапії вдалося знизити його підвищений рівень до (128,020,4) нг/мл, в той час як на загальноприйнятій тільки до (147,84,4) нг/мл.

Концентрація хоріонічного гонадотропіну у вагітних з лейоміомою матки під впливом рекомендованої терапії наближалась до норми і становила в І триместрі (25827,51248,2) МО/л, при нормі – (25549,91158,0) МО/л, в ІІ триместрі –(16339,83484,6) МО/л, в нормі – (15735,01945,5) МО/л, а під впливом загальноприйнятої терапії була нижче від норми – в І триместрі – (21875,61121,4) МО/л, в ІІ триместрі – (12967677,3) МО/л, (р<0,05). Позитивна динаміка лікування на прикладі хоріонічного гонадотропіну відображена на рис.2.

Наші дані свідчать про те, що при призначенні гормональної терапії курсами (по 2-3 тижня з перервою на 10-14 днів) рекомендована терапія дозволила зменшити кількість таких курсів, а також дози препаратів прогестеронової дії.

В групі хворих, які отримували цю терапію, було менше ранніх гестозів (14,5% проти 22,4% в групі порівняння), прееклампсії (10,3% проти 24,2% відповідно), анемії (27,0% проти 43,0%), плацентарної недостатності (46,6% проти 56,5% відповідно), слабкості пологової діяльності – 7,3% проти 10,2%, гіпоксії плода при вагітності - 31,0% проти 37,0% і в пологах -20,0% проти 29,0% в групі порівняння. Передчасні пологи склали – 1,8% проти 5,1% в групі порівняння. Розродження шляхом кесаревого розтину в обох групах – 38,2 і 40,7% відповідно, однак, в структурі кесаревого розтину у вагітних, які отримували розроблену терапію, більше консервативних міомектомій (23,8% проти 8,3% у групі вагітних, які отримували загальноприйняту терапію) і менше випадків надпіхвових ампутацій матки (14,3% проти 16,7%).

Loading...

 
 

Цікаве