WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки (автореферат) - Реферат

Лікування загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки (автореферат) - Реферат

Відмічено великий відсоток розродження жінок з лейоміомою матки шляхом кесаревого розтину – 45 (39,8 %) жінок. При цьому у 13 з них (28,9%) була проведена суправагінальна ампутація матки, у 6 (13,3%) жінок - консервативна міомектомія. Найбільш частою патологією неонатального періоду була асфіксія, яка була зареєстрована у 23 (20,5%) новонароджених. Перинатальна смертність становила 35,1‰, рання неонатальна – 17,9‰.

Таким чином, проведений статистичний аналіз підтверджує необхідність продовження вивчення питань загрози переривання вагітності у жінок з лейоміомою матки та удосконалення лікувальних заходів.

Нами було обстежено 120 вагітних з лейоміомою матки, які знаходились в клініці акушерської патології ІПАГ в 2001-2006р. Контрольна групу склали 30 здорових вагітних. В залежності від кількості лейоматозних вузлів на матці вагітні були поділені на 2 групи: 75 жінок мали один вузол і 45 жінок були з множиною лейоміомою. Частіше лейоміома матки була у жінок у віці 31-35 років. Більшість вагітних в минулому мали дитячі інфекції та вірусні захворювання, аборти та гінекологічні запальні захворювання.

Першовагітних було 29 (24,2%), повторновагітних - 91 (75,8%), з них первородящих було 35 (29,2% ), повторнородящих -56 (46,6%). Обтяжений акушерський анамнез мали більшість повторновагітних жінок. У 55 (60,4%) з них були штучні аборти, у 30 (33,0%) - самовільні аборти до 12 тижнів, у 8 (8,8%) жінок був самовільний викидень після 12 тижнів, у 2(2,2%) - передчасні пологи (діти померли), у 1 жінки (1,1%) була антенатальна загибель плода.

Дослідження концентрації статевих гормонів в крові у вагітних з лейоміомою матки представлено в таблиці 1.

Як видно з таблиці 1, в першому триместрі концентрація естрадіола в крові у вагітних з лейоміомою матки, які мали один лейоматозний вузол, була достовірно нижче, ніж у жінок контрольної групи (р<0,05). В другому триместрі вагітності спостерігається підвищення цього показника відносно показника здорових як у жінок з одним вузлом, так і з множинною лейоміомою, (р<0,05). Концентрація естріолу в крові в І триместрі вагітності у жінок з одним вузлом не відрізнялась від норми, а при множинній лейоміомі була достовірно менше показника здорових, що може мати значення для розвитку плацентарної недостатності. В ІІ триместрі вагітності естріол у крові був достовірно вище показника контрольної групи в обох групах вагітних, однак, при множинній лейоміомі в порівнянні з одиничною він нижче, що свідчить про розвиток плацентарної недостатності.

Показники концентрації прогестерону у крові в І триместрі вагітності у жінок з лейоміомою матки були достовірно вищі, ніж у жінок без лейоміоми. Була відсутня різниця цього показника між кількістю вузлів на матці. В ІІ триместрі вагітності спостерігається закономірність: при збільшенні естрадіолу і естріолу відмічено достовірне зменшення прогестерону у вагітних з множинною лейоміомою матки в порівнянні з контролем і з вагітними з одним вузлом, що підтверджує наявність загрози переривання вагітності та вказує на розвиток плацентарної недостатності.

Концентрація хоріонічного гонадотропіну у жінок з лейоміомою матки була достовірно нижче, ніж у жінок без лейоміоми матки як в І так і в ІІ триместрах вагітності і особливо нижче при множинній лейоміомі. Так, у вагітних з одним вузлом вміст ХГ в І триместрі вагітності становив (18417,5832,6) МО/л, при множинній лейоміомі матки – (9634,31008,6) МО/л, при нормі - (25549,91158,0) МО/л, (р<0,05). В ІІ триместрі вагітності концентрація ХГ повинна була фізіологічно зменшитись до (157351945,5) МО/л. У вагітних з одним вузлом вміст ХГ в ІІ триместрі вагітності становив – (12996,61185,6) МО/л, (0,05<р<0,1), при множинній лейоміомі – (12309,0216,3) МО/л, (р<0,05). Це свідчить про розвиток плацентарної недостатності з ІІ триместра вагітності.

Наявність у цих вагітних різнонаправлених концентрацій гормонів (збільшення прогестерону в І триместрі, Е2, Е3 в ІІ триместрі, зменшення ХГ) за даними літератури (И.С.Сидорова с соавт., 1994, 2005; Савицкий Г.А., Савицкий А.Г., 2000) свідчать про гормональну дисфункцію плаценти.

Концентрація пролактину в крові у вагітних з лейоміомою матки була в 2-3 рази вище, ніж у здорових жінок, як в І так і в ІІ триместрах. У І триместрі у вагітних з одиничними вузлами вміст пролактину становив (113,729,2) нг/мл і (58,810,5) нг/мл при множинній лейоміомі (у здорових вагітних в І триместрі вагітності – (23,79,7) нг/мл). У ІІ триместрі з одиничними вузлами – (181,124,9) нг/мл і (196,534,7) нг/мл при множинній лейоміомі ( у здорових вагітних в ІІ триместрі – (51,413,4) нг/мл). Відомо, що підвищений вміст пролактину підсилює скоротливу активність міометрію, його підвищення виявляється при стресових ситуаціях, причому при невиношуванні гіперпролактинемія спостерігається у 27,4% обстежених за даними Заболотної М.Л. (2003).

Нами встановлено високий прямий корелятивний зв'язок між концентраціями в крові естрадіола і прогестерона в І триместрі вагітності у жінок з одним лейоматозним вузлом (r = +0,68), що має важливе значення як механізм для збереження вагітності. При множинній лейоміомі він слабше (r = +0,3), що свідчить про більш виражені порушення гормонального стану. Відмічено помірний зворотний кореляційний зв'язок (r = - 0,38) у ІІ триместрі між об'ємом вузлів і вмістом пролактину, що пов'язано з тим, що рецептори лейоматозних вузлів зв'язують пролактин, що призводить до зменшення його концентрації в крові (рис. 1).

Одночасно зі змінами гормональних показників змінювались і показники кольпоцитограм. У 23 (57,5%) вагітних з одиничними вузлами в І триместрі незважаючи на високий вміст прогестерону, відмічалась значна прогестеронова недостатність, у 8 (20%) помірна, у 2(5%) незначна, у 7 (17,5%) визначались мазки атрофічного типу. У вагітних з множинними вузлами в І триместрі значна прогестеронова недостатність відмічена у 9 (36%), помірна – у 8 (32%), незначна у 4 (16%), мазки атрофічного типу – у 4 (16%). У ІІ триместрі у вагітних з одиничними вузлами виражена прогестеронова недостатність спостерігалась у 18 (51,4%), помірна – у 6 (17,1%), незначна – у 1 (2,9%), мазки атрофічного типу – у 10 (28,6%). У вагітних з множинними вузлами в ІІ триместрі виражена прогестеронова недостатність спостерігалась у 9 (45%), помірна – у 3 (15%), незначна – 0%, мазки атрофічного типу – у 8(40%). Підвищення кількості парабазальних клітин в мазках в ІІ триместрі вагітності вказує на розвиток плацентарної недостатності і більший прояв її при множинній лейоміомі. Число поверхневих клітин в І триместрі у вагітних з одним вузлом становило (41,13,0)%, з множинною – (36,44,4)%, в контролі – (9,30,8)%, (p<0,05). Число поверхневих клітин в ІІ триместрі у вагітних з одним вузлом становило (42,33,2)%, з множинною – (38,15,7)%, в контролі – (7,20,4)%, (p<0,05).

За допомогою УЗД дослідження встановлювалась не тільки величина вузлів і розташування їх та плаценти, а й співпадіння розташування вузлів і плаценти. Встановлено, що більші прояви загрози переривання вагітності спостерігались при співпадінні розташування плаценти і вузлів та розташуванні плаценти в нижньому сегменті матки на передній стінці. Аналіз психоемоційного стану жінок з лейоміомою матки і загрозою переривання вагітності показав, що у більшості жінок були виявлені тривожні розлади, які характеризувались поведінковими проявами і депресивними переживаннями, пов'язаними з вагітністю, та тривогою за її наслідки.

Рівень стресостійкості та тест Люшера визначався у 80 вагітних з лейоміомою та у 20 здорових вагітних. У 61(76,3%) жінки з лейоміомою відмічено низький рівень стресостійкості, в той час як у здорових вагітних низький рівень спостерігався у 4(20,0%), що узгоджується з даними літератури (Ф.М.Абдурахманов, 2006; П.М.Веропортвелян, М.П.Веропортвелян, 2006). В противагу цьому високий рівень стресостійкості відмічено тільки у 3(3,8%) жінок з лейоміомою і у 10 (50,0%) здорових.

За допомогою тесту Люшера до класу "неадаптивних" вагітних було віднесено 51(63,8%) жінку з лейоміомою матки і лише 1(5%) здорову. "Неадаптивні" жінки мають низький рівень саморегулювання. Ці дані підтверджують дослідження стресреалізуючих та стреслімітуючих гормонів, які свідчать про напруження функції наднирникових залоз.

Кортизол і серотонін були вище показників у здорових вагітних як в І так і в ІІ триместрах вагітності. Так, кортизол в І триместрі становив (425,622,8)нмоль/л, при нормі (278,631,2) нмоль/л, (р<0,05), в ІІ триместрі – (586,450,1) нмоль/л, при нормі – (468,920,9) нмоль/л, (р<0,05). Підвищувалась і концентрація серотоніну в крові: в І триместрі цей показник становив (1,80,05) мкмоль/л, при нормі – (1,020,06) мкмоль/л, в ІІ триместрі - (1,90,2) мкмоль/л, при нормі (1,410,11) мкмоль/л, (р<0,05). Підвищення цих гормонів може бути ознакою психоемоційного напруження, підвищений вміст серотоніну посилює скоротливу активність міометрію, що посилює загрозу переривання вагітності.

В той же час, екскреція катехоламінів була знижена як в І, так і в ІІ триместрах вагітності. Так, екскреція адреналіну в І триместрі становила при наявності лейоміоми (13,21,8) нмоль/доб проти (32,76,8) нмоль/доб у здорових вагітних, (р<0,05). В ІІ триместрі - (22,72,0) нмоль/доб проти (43,710,0) нмоль/доб у здорових, (р<0,05). Екскреція норадреналіну також була знижена і становила в І триместрі у вагітних з лейоміомою матки (54,13,2) нмоль/доб проти (68,27,2) нмоль/доб у здорових вагітних, (р<0,05). В ІІ триместрі – (27,24,8) нмоль/доб проти (76,88,2) нмоль/доб у здорових, (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що збільшення стресреалізуючого гормону кортизолу не сприяє стимуляції адаптаційних можливостей організму, а навпаки сприяє їх зниженню.

Нами встановлено значний зворотний кореляційний зв'язок між рівнями хоріонічного гонадотропіну і кортизолу (r = -0,7) у вагітних з множинною лейоміомою в І триместрі вагітності, що може свідчити про розвиток плацентарної недостатності при зростанні психоемоційного напруження. Між хоріонічним гонадотропіном та серотоніном в І триместрі вагітності у жінок з одним лейоматозним вузлом існує прямий кореляційний зв'язок (r = 0,48), в той же час, у вагітних з множинною лейоміомою матки такого зв'язку немає, що може свідчити про кращі компенсаторні можливості фетоплацентарного комплексу у вагітних з одним вузлом. Таким чином, вагітні з лейоміомою матки мають високу тривожність, різке послаблення психічної витривалості і низький рівень функціональних можливостей психічної адаптації.

Loading...

 
 

Цікаве