WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Формування дослідницьких умінь з дисциплін природничо-математичного циклу в студентів агротехнічного інституту в процесі фахової підготовки (авторефер - Реферат

Формування дослідницьких умінь з дисциплін природничо-математичного циклу в студентів агротехнічного інституту в процесі фахової підготовки (авторефер - Реферат

Результати аналізу психолого-педагогічних тлумачень категорії "вміння" дали змогу виявити характерні для неї ознаки: практична дієвість, інтелектуальність, а на цій основі – злиття розумових і практичних дій, усвідомленість, цілеспрямованість, прогресивність, варіативність способів досягнення мети діяльності тощо. Структуру діяльності студентів у процесі формування дослідницьких умінь визначено як єдність послідовних компонентів: усвідомлення особистої значущості в набутті вмінь; установка на формування конкретних умінь; актуалізація знань, які лежать в основі вмінь, що формуються; розкриття змісту кожного вміння як певної сукупності дій і операцій, що його складають, та способів виконання дії; організація практичної діяльності та вправ для опанування вміннями; контроль за рівнем сформованості вмінь, що засвоюються на різних ступенях досконалості, та контрольованих свідомістю; оцінювання ходу й результату діяльності, що є показником рівня саморозвитку студента.

У психолого-педагогічній літературі досліджено різноманітні підходи до класифікації умінь, серед яких виокремлюється поняття "дослідницькі уміння", що актуалізує необхідність характеристики цієї категорії. У тлумаченні В.Андреєва – це вміння застосовувати певні прийоми наукового методу пізнання в умовах розв'язання навчальної проблеми під час виконання дослідницького завдання. З'ясовано питання значущості дослідницької діяльності в роботі майбутніх фахівців, тому увага зосереджена на формуванні дослідницьких умінь студентів у ході розв'язування задач, зокрема з дисциплін природничо-математичного циклу. Процес вивчення будь-якої дисципліни може бути відображений як система дій розв'язування різноманітних за своїми характеристиками навчальних завдань (Г.Балл). Зазначену категорію завдань переважно розглядають в одному понятійному ряду з прикладами, вправами, самостійними роботами, що найчастіше асоціюються з такими конкретними навчальними дисциплінами, як хімія, фізика, математика.

Інтерпретовано і науково обґрунтовано категорію "задача", описано принципи її побудови та розв'язання, виявлено методи оцінки її складності як об'єкта мисленнєвої діяльності, який вимагає певного практичного перетворення чи відповіді на теоретичне питання через пошук умов, котрі встановлюють відношення між відомими й невідомими елементами проблемної ситуації, що потребує дослідження.

Результати порівняльного аналізу класифікацій задач засвідчили, що різні автори (О.Березан, Н.Буринська, Л.Романишина, В.Староста, О.Ярошенко) виокремлюють типи задач: навчальні, пізнавальні, комунікативні, дидактичні, винахідницькі, педагогічні, історичні, зовнішні і внутрішні, теоретичні, усні, нестандартні, дивергентні, тощо). Вивчення теоретичних основ дослідницьких задач (Г.Балл, М.Метельський, В.Староста) сприяло виокремленню їх за функціями: а) за характером навчальної діяльності (репродуктивні, продуктивні, творчі); б) за ознакою проблемності (пізнавальні, проблемні, інформаційні, проблемно-пошукові, пошуково-дослідницькі); за структурою (експериментальні, конструкторські, нестандартні, на перетворення й проектування дослідів, на розвиток логічних і комбінаторних здібностей).

Дослідницька діяльність студентів у ході розв'язування задач з дисциплін природничо-математичного циклу – це сукупність дій пошукового характеру, спрямованих на відкриття невідомих фактів, теоретичних знань і способів дослідницької діяльності (А.Грабовий, П.Лузан). Це один зі шляхів ознайомлення студентів з основними методами дослідження, коли студенти опановують уміння самостійно здобувати нові знання для розв'язання проблемних ситуацій, моделюють сутність процесів тощо. Формування в студентів дослідницьких умінь у процесі розв'язування задач з дисциплін природничо-математичного циклу передбачає навчання майбутніх аграрників аналізувати й порівнювати об'єкти, характеризувати їх складові та об'єднувати в одне ціле для пізнання взаємодії складових і об'єкта; виробляти у студентів вміння виокремлювати суть хімічної реакції, фізичного явища, біологічного процесу й абстрагуватись від несуттєвого; робити правильні висновки зі спостережень і фактів, перевіряти ці висновки в ході розв'язування дослідницьких задач; узагальнювати факти.

Аналіз наукових джерел (А. Грабовий, В. Староста) забезпечив можливість визначити особливості змісту дослідницьких задач з природничо-математичних дисциплін для студентів агротехнічного інституту: задачі з імітацією екологічних катастроф, наслідків шкідливих впливів на ґрунти, що забезпечує студентам можливість усвідомленого вибору правильних дій, які визначають розумну поведінку в умовах довкілля. Екологічні проблеми мають фізико-хімічну природу, тому в процесі розв'язання багатьох з них використовуються хімічні засоби й методи. Вміння розв'язувати дослідницькі задачі з дисциплін природничо-математичного циклу студентами агротехнічного інституту – це не тільки і не стільки формування дослідницьких умінь чи вдосконалення навичок розв'язувати відповідні задачі, це насамперед підготовка екологічно грамотного фахівця, який може на основі знання законів і методів дослідження з хімії, фізики, біології формувати свою професійну поведінку щодо усвідомленого вибору доцільних дій у навколишньому середовищі. Реалізація такого підходу зумовлює пізнавальний результат - поєднання сучасних умов ведення сільського господарства й дотримання вимог до вирощування екологічно чистих сільськогосподарських культур, а відповідно і продуктів харчування, розробки методів модернізації виробничого процесу. Через це вміння студентів розв'язувати дослідницькі задачі з дисциплін природничо-математичного циклу визначають функціональну готовність майбутнього аграрника до наукового виконання професійних завдань.

Результати констатувального експерименту переконують, що в агротехнічних інститутах на І курсі навчаються студенти з посередніми знаннями з природничих дисциплін (зокрема, успішність з хімії, яка є базовою дисципліною в закладах освіти агротехнічного профілю, становить у середньому 6,28 бала за 12-бальною шкалою оцінювання) та слабко розвинутими вміннями й бажаннями розв'язувати дослідницькі задачі (лише 16,92% студентів віддають перевагу розв'язуванню дослідницьких задач).

Тому одне із завдань викладача полягає у спрямуванні студента на відмову від традиційного репродуктивного підходу до розв'язування задач, у створенні умов для зацікавлення студентів у набутті нових навичок, що знаходить відображення в умінні розв'язувати дослідницькі задачі.

У ІІ розділі - "Педагогічні умови формування дослідницьких умінь студентів агротехнічних інститутів у процесі розв'язування задач з дисциплін природничо-математичного циклу" - виявлено та обґрунтовано сукупність педагогічних умов, засобів та методів навчання, різних форм навчального співробітництва викладача і студента, розроблено модель формування дослідницьких умінь студентів агротехнічних інститутів у процесі розв'язування задач з дисциплін природничо-математичного циклу, узагальнено результати досліджень, здійснено їх аналіз.

Результати теоретичних напрацювань та аналізу емпіричного досвіду дали змогу визначити педагогічні умови формування дослідницьких умінь студентів агротехнічних інститутів у ході розв'язування задач із дисциплін природничо-математичного циклу. До них належать: реалізація компонентного складу дослідницької діяльності студентів з дисциплін природничо-математичного циклу; впровадження модульно-рейтингової технології навчання; використання дослідницьких завдань професійного спрямування; організація самостійної роботи студентів.

Компонентний склад дослідницької діяльності відображає цілісний процес професійного становлення фахівця-дослідника, спрямований на розвиток у студентів позитивної мотивації до пошукової діяльності, зокрема, до розв'язування дослідницьких задач. Його складовими є: цільовий, мотиваційний, змістовий, процесуальний, контрольно-корекційний та результативний компоненти. Цільовий компонент передбачає єдність цілей навчання освітнього закладу, викладача та студента. Мотиваційний компонент забезпечує формування позитивної мотивації для включення студентів у різні форми і види дослідницької роботи, шляхом використання: задач професійного спрямування, рейтингового контролю (О.Максимов, Л.Романишина, Н.Шиян); активних методів навчання (М.Пащенко, В.Староста); самостійної роботи й самоконтролю (В.Козаков). Процесуальний компонент визначає особливості організації процесу формування в студентів умінь розв'язувати дослідницькі задачі та вибір методів дослідницької діяльності. Контрольно-корекційнийкомпонент визначає види контролю й створення дидактичних завдань для реалізації контролю та корекції. Результативний компонент передбачає визначення результатів дослідження.

Визначено шість рівнів розуміння теоретичного матеріалу, які характеризують дії студентів у процесі розв'язування дослідницьких задач: розуміння-впізнавання; розуміння-пригадування; розуміння-аналогізування; розуміння-комбінування; розуміння-творчість (О.Коваленко). Вказані рівні взаємопов'язані між собою, оскільки кожен наступний інтегрує попередні та якісно асимілює їх зміст на вищому рівні.

Loading...

 
 

Цікаве