WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Участь тромбоксану в загибелі гепатоцитів щурів в культурі (автореферат) - Реферат

Участь тромбоксану в загибелі гепатоцитів щурів в культурі (автореферат) - Реферат

3

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЗІОЛОГІЇ ім. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ГРУШКА Наталія Георгіївна

УДК 612.35:612.014.3:615.015.44

Участь тромбоксану в загибелі гепатоцитів щурів в культурі

03.00.13. - Фізіологія людини і тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі імунології та цитотоксичних сироваток

Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України

Науковий керівник: доктор біологічних наук

Алексєєва Ірина Миколаївна,

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України,

завідувач відділу імунології та цитотоксичних сироваток

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Матишевська Ольга Павлівна,

Київський національний

університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри біохімії

кандидат біологічних наук

Розова Катерина Всеволодівна,

Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України,

старший науковий співробітник

відділу з вивчення гіпоксичних станів

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

Захист відбудеться "_15_" _травня_" 2007р. о _14_годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01 при Інституті фізіології

ім. О.О.Богомольця НАН України за адресою: 01024, м.Київ, вул. Бого-

мольця,4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фізіології

ім. О.О.Богомольця НАН України за адресою: 01024, м.Київ, вул. Бого-

мольця, 4.

Автореферат розісланий "_14_" _квітня_ 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.198.01

доктор біологічних наук Сорокіна-Маріна З.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ейкозаноїди, похідні арахідонової кислоти за циклооксигеназним та ліпоксигеназним шляхами її метаболізму, є молекулами-посередниками міжклітинної взаємодії. Вони активно синтезуються та метаболізуються в печінці і відіграють суттєву роль в регуляції її функцій за фізіологічних умов. При патології змінюється кількість і спектр ейкозаноїдів. В експериментах in vivo показана гепатопротективна дія одних ейкозаноїдів (простагландинів – ПГЕ2, Е1, простацикліну) і ушкоджуюча інших (лейкотриєнів, тромбоксанів - Тх) [Quiniou C. et al., 2006, Yokoyama Y. et al., 2003, Beauchamp M.H. et al., 2001, Nanji A.A. et al., 1997]. Ця дія може бути обумовлена як змінами кровотоку, так і безпосереднім впливом на клітини печінки, тим більше, що на гепатоцитах знайдені рецептори до ряду похідних арахідонової кислоти. Тому важливим є вивчення впливу ейкозаноїдів на життєдіяльність і загибель гепатоцитів в культурі. Особливий інтерес представляє вивчення впливу тромбоксанів (ТхА2 та ТхВ2, який швидко утворюється при гідроксилюванні ТхА2) на шляхи загибелі клітин печінки (апоптоз або некроз). Відомо, що тромбоксан А2 відіграє суттєву роль у регуляції гомеостазу крові. Відомо також, що тромбоксани синтезуються у клітинах печінки - гепатоцитах і клітинах Купфера і можуть бути аутокринними та паракринними регулятороми їх функцій [Xu H. et al., 2005, Yokoyama Y. et al., 2005, Pestel S. et al., 2003, Victorov A.V. et al., 1995]. Встановлено, що за деяких патологічних умов, при безпосередньому ураженні гепатоцитів в культурі чотирихлористим вуглецем (CCl4) утворення ТхВ2 в гепатоцитах значно посилюється [Marinovich M. et al., 1989, Nagai H., et al., 1989]. Є дані про те, що тромбоксани мають ушкоджуючу дію на печінку, а блокатори їх синтезу чинять протективний ефект при ураженні цього органу, однак безпосередній вплив ТхВ2 на життєздатність гепатоцитів і їх загибелі практично не вивчений.

На сьогоднішній день виділяють три основні типи клітинної смерті – апоптоз, аутофагічна загибель клітин і некроз, які розрізняють за морфологічною картиною, механізмами і наслідками для організму. Механізми апоптозу, які складаються з цілого каскаду процесів в клітині, завершуються активацією каспаз і ендонуклеаз, що призводить до конденсації і фрагментації хроматину і ядра, ущільнення цитоплазми, утворення апоптотичних тілець з їх наступним фагоцитозом. Аутофагічна загибель – самоперетравлювання клітини за допомогою утворення аутофагосом – вакуолей з клітинними органелами і/або білковим матеріалом, які зливаються з лізосомами. Для некротичної загибелі характерні перш за все втрата цілості плазматичної мембрани, яка призводить до виходу клітинного вмісту в навколишні тканини та розвитку запального і імунного процесів. Таким чином, апоптоз являє собою більш фізіологічну форму загибелі клітин і є механізмом підтримання клітинного гомеостазу. Однак, при порушенні регуляції апоптозу, при його неконтрольованому збільшенні апоптоз є патологічним чинником. Порушення регуляції апоптозу в печінці призводить до виникнення різних захворювань, пов"язаних з посиленням чи, навпаки, пригніченням апоптозу. Так, індукція апоптозу була показана при аутоімунному гепатиті, вірусному гепатиті С та В, ішемії-реперфузії, ендотоксичному ураженні, холестазі та інших захворюваннях печінки; пригнічення апоптозу сприяє онкологічним захворюванням [Yan X.B. et al., 2005, Дмитреева и др. 2003, Higuchi H. et al., 2003, Neuman M.G., 2001, Бабак О.Я., 1999]. Механізми загибелі клітин знаходяться в центрі уваги сучасної біології, як і розробка нових терапевтичних засобів, що здатні коригувати ці процеси. В дослідженні ураження органів і клітин, зокрема гепатоцитів, доцільно розрізняти морфологічні ознаки, що характеризують стадію апоптотичної загибелі, а також прояви некрозу, що важливо для встановлення механізмів деструкції печінки при різних типах її ушкодження. Відомо, що морфологічні та біохімічні риси окремих типів клітинної смерті перекриваються. Два загальновизнані типи загибелі клітин - апоптоз та некроз - довгий час розглядалися як фундаментально різні процеси, але останнім часом встановлено, що риси апоптотичної, аутофагічної та некротичної загибелі часто співіснують.

Все це призводить до необхідності детального вивчення участі простаноїдів, зокрема ТхВ2, в регуляції життєздатності клітин та балансу процесів некрозу і апоптозу гепатоцитів за нормальних та патологічних умов. Важливо також встановити механізми його впливу на загибель клітин, з метою корекції цього процесу. Адекватною експериментальною моделлю для вивчення безпосередньої дії простаноїдів та блокаторів їх синтезу на процеси апоптозу, аутофагії та некрозу є первинна культура гепатоцитів. Такі клітини є нетрансформованими, ця модель дозволяє вивчати зміни в гепатоцитах, не опосередковані процесами, що відбуваються на органному та організменному рівнях.

Метою дослідження було оцінити вплив ТхВ2 на шляхи загибелі культивованих гепатоцитів щурів (апоптоз, некроз, аутофагія) в нормі та при їх ушкодженні чотирихлористим вуглецем та хенодезоксихолевою кислотою. Для дослідження цієї мети були поставленні наступні завдання.

1. Одержати і охарактеризувати первинну культуру гепатоцитів щурів, оцінити спонтанну клітинну загибель в ній за даними подвійного флуоресцентного забарвлення ядер гепатоцитів та електронної мікроскопії.

2. Вивчити кількість гепатоцитів, що мають прояви апоптотичної, некротичної і аутофагічної загибелі за умов дії різних доз екзогенного ТхВ2 в динаміці.

3. Оцінити активність каспаз 3 та 8 при дії екзогенного ТхВ2, та вплив циклоспорину А на розвиток апоптозу гепатоцитів.

4. Оцінити вміст апоптотичних та некротичних гепатоцитів у культурі, на двох моделях ушкодження клітин: 1) токсичного - при дії CCl4 та 2) індукованого хенодезоксихолевою кислотою (ХДХК).

5. На двох моделях ураження гепатоцитів дослідити вплив екзогенного ТхВ2 на загибель клітин в порівнянні з дією ПГЕ2 і ПГF2a.

6. Вивчити дію блокатора циклооксигенази ацетилсаліцилової кислоти та блокатора тромбоксансинтази бензилімідазолу на апоптотичну і некротичну загибель гепатоцитів, ушкоджених CCl4 та ХДХК.

Об'єкт дослідження: культура гепатоцитів щурів.

Предмет дослідження: загибель інтактних та ушкодженних CCl4 і ХДХК гепатоцитів за апоптотичним, некротичним та аутофагічним шляхами під впливом ТхВ2.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з дослідженнями, які виконуються відділом імунології і цитотоксичних сироваток Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України "Вивчення ролі оксиду азоту і ейкозаноїдів в механізмах розвитку гуморальних імунних реакцій та змін функціональної активності клітин під впливом антитіл" (2001-2004рр.), та "Вивчення механізмів розвитку імунної патології печінки і жіночої репродуктивної системи та шляхів її корекції" (2005-2007рр.).

Loading...

 
 

Цікаве