WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антенатальна охорона плода у вагітних з гіпертензивними розладами (патогенез, діагностика, прогнозування і лікування) (автореферат) - Реферат

Антенатальна охорона плода у вагітних з гіпертензивними розладами (патогенез, діагностика, прогнозування і лікування) (автореферат) - Реферат

  1. При проведенні кардіомоніторного обстеження виявлено зниження показників БЧСС, АМО, ЧО та тривалості акцелерацій. Також траплялося збільшення кількості, амплітуди та тривалості децелерацій. При оцінюванні даних кардіотокограми за шкалою Фішера отримали такі бали: здорові вагітні – 8,4 0,5; хворі з хронічною гіпертензією І ст. – 7,5 0,5; вагітні з легкою прееклампсією – 6,2 0,4; вагітні з прееклампсією середнього ступеня – 5,3 0,3.

Отже, спостерігається зменшення кількості балів при хронічній гіпертензії і прееклампсії, хоча найменша бальна оцінка (р < 0,05) за шкалою Фішера відзначалася при прееклампсії середнього ступеня. Все це свідчить про погіршення внутрішньоутробного стану плода, його страждання при даних патологіях і, особливо, при прееклампсії середнього ступеня.

Про внутрішньоутробний стан плода свідчать також ультразвукові дослідження з визначення фетометричних показників, показників біофізичного профілю плода та матково-плацентарно-плодового кровообігу за допомогою доплерометрії.

Внаслідок проведеної фетометрії було встановлено, що затримка розвитку плода мала місце у 36,3 % вагітних з прееклампсією легкого ступеня, у 44,8 % – з прееклампсією середнього ступеня тяжкості, і у 28,2 % – з хронічною гіпертензією І ст.

На основі даних фетометрії, оцінки біофізичного профілю плода, ультразвукового дослідження плаценти нами встановлена лише плацентарна недостатність у 47,0% вагітних з прееклампсією легкого ступеня тяжкості, у 55,0% - з прееклампсією середнього ступеня тяжкості і у 35,0% вагітних з хронічною гіпертензією І ст. Причому за кінцевим індексом шкали визначення стану біофізичного профілю плода нами було встановлено, що:

  1. у вагітних з хронічною гіпертензією І ст. переважали ознаки компенсованої форми плацентарної недостатності у 45,0%, субкомпенсована форма спостерігалась у 40,0%, декомпенсована – у 15,0%;

  2. у вагітних з прееклампсією легкого ступеня тяжкості ознаки компенсованої і субкомпенсованої форм складали по 40,0%, а декомпенсовані форми - 20,0%;

  3. у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості ознаки субкомпенсованої форми складали 50,0%, компенсованої форми – 30,0%, декомпенсована – 18,0% і 2,0% - критичної форми.

Для оцінки матково-плацентарного (МПК) та фетоплацентарного кровообігу (ФПК) використовували допплерографічне дослідження з визначенням максимальної систолічної швидкості кровообігу і кінцевої швидкості діастолічного кровообігу та обчисленням індексу резистентності, пульсаційного індексу у вагітних з гіпертензивними розладами. Зростання досліджуваних доплерометричних показників вказує на підвищення опору в судинах фетоплацентарного комплексу, що призводить до порушення кровотоку в них і відповідно розвитку ПН.

Проаналізувавши отримані дані можна зробити висновок, що в усіх групах вагітних з гіпертензивними розладами існують порушення матково-плацентарного та плодово-плацентарного кровотоків, особливо у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості. Таким чином, отримані дані вказують на вірогідність розвитку плацентарної недостатності в дослідних групах жінок.

З метою оцінки стану плода, в крові здорових і обстежених вагітних з гіпертензивними розладами в динаміці вагітності (ІІ і ІІІ триместрах) визначали рівень естрадіолу, прогестерону та хоріонічного гонадотропіну. Концентрація досліджуваних гормонів в крові мала тенденцію до зниження при легкій прееклампсії, достовірно знижувалася (р < 0,05) при прееклампсії середнього ступеня і майже не відрізнялася від здорових при хронічній гіпертензії І ст. Відсутність достовірних змін рівня гормонів у вагітних з хронічною гіпертензією свідчить про наявність компенсаторної напруженості гормональної функції плацентарного комплексу. Зрушення в показниках гормонів у вагітних з прееклампсією вказують на зрив компенсаторних можливостей в системі мати-плацента-плід. Найвища вираженість змін в гормональному статусі вагітних з прееклампсією середнього ступеня свідчить про найбільш виражений ступінь плацентарної недостатності і страждання плода у даної групи вагітних.

Враховуючи сучасну концепцію розвитку плацентарної недостатності про те, що вказане гестаційне ускладнення виникає на фоні комплексних морфофункціональних розладів в системі мати-плацента-плід, що включають і білковосинтезуючу функцію плаценти, метою нашої роботи стало вивчення та порівняння вмісту білків плаценти.

Із нашого дослідження видно, що вміст Ь2-мікроглобуліну фертильності у сироватці крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності становив у ІІ-му триместрі 0,16 0,02 мкг/мл, у ІІІ-му – 0,11 0,01 мкг/мл. Відносно здорових при хронічній гіпертензії І ст. рівень АМГФ складав відповідно 0,42 0,05 і 0,76 0,1 мкг/мл (р < 0,05), при прееклампсії середнього ступеня тяжкості – 0,76 0,04 і 1,05 0,2 мкг/ мл (р < 0,05), а при прееклампсії легкого ступеня тяжкості – 0, 34 0,04 і 0,71 0,1 мкг/ мл (р < 0,05).

Отже, при всіх формах гіпертензивних розладів спостерігається достовірне підвищення АМГФ, причому відмічалася тенденція до його зростання в залежності від ступеня тяжкості, так як дані при прееклампсії середнього ступеня тяжкості достовірно відрізняються від показників при легкій формі її перебігу.

Досліджуючи вміст у сироватці крові плацентарного б1-мікроглобуліну, було виявлено наступні показники: при фізіологічному перебігу вагітності концентрація вказаного пептиду в сироватці крові в ІІ-му триместрі вагітності становила 4,2 0,4 мкг/мл, в III-му триместрі – 3,0 0,4 мкг/мл. Відносно здорових при хронічній гіпертензії І ст. рівень плацентарного б2-мікроглобуліну відповідно складав 7,2 0,4 і 10,4 0,9 мкг/мл (р < 0,05), при прееклампсії середнього ступеня тяжкості – 9,4 0,35 і 14,5 1,0 мкг/ мл (р < 0,05), а при прееклампсії легкого ступеня тяжкості – 6,8 0,5 і 9,6 1,0 мкг/ мл (р < 0,05).

Таким чином, всі форми гіпертензивних розладів характеризуються достовірним підвищенням ПАМГ, причому існувала тенденція до його підвищення в залежності від ступеня тяжкості.

З метою дослідження функції плодової частини плацент у жінок з фізіологічним перебігом вагітності та жінок з прееклампсією легкого ступеня визначали концентрацію хоріонічного соматомамотропіну в сироватці крові обстежених вагітних. Як відомо, хоріонічний соматомамотропін є біологічним маркером функції плодової частини плаценти, оскільки синтез його відбувається саме в синцитіотрофобласті.

При дослідженні вказаного пептиду в сироватці крові досліджуваних жінок отримали наступні результати: в ІІ-му триместрі фізіологічної вагітності його рівень становив 4,2 0,4 мкг/мл, в ІІІ-му триместрі – 8,8 0,9 мкг/мл. Відносно здорових при хронічній гіпертензії І ст. він відповідно складав 2,2 0,05 і 6,5 0,4 мкг/мл (р < 0,05), при прееклампсії середнього ступеня тяжкості – 1,4 0,1 і 3,2 0,6 мкг/мл (р < 0,05), а при прееклампсії легкого ступеня тяжкості – 2,7 0,1 і 6,1 0,5 мкг/мл (р < 0,05).

Отже, при всіх формах гіпертензивних розладів спостерігалося достовірне зниження ХСМТ, причому існувала тенденція до його зниження в залежності від ступеня тяжкості, так як дані при прееклампсії середнього ступеня тяжкості достовірно відрізнялися від показників при легкій прееклампсії.

Зв'язаний з вагітністю плазменний глікопротеїн (ПАПП-А) протягом вагітності в сироватці крові також кількісно змінювався. При фізіологічному перебігу вагітності його рівень в сироватці крові у ІІ-му триместрі становив 107,0 7,2 мкг/мл, а в ІІІ-му 330,0 50,9 мкг/мл. При хронічній гіпертензії І ст. вміст ПАПП-А відповідно складав 90,2 5,6 і 250,4 39,5 мкг/мл, при прееклампсії середнього ступеня тяжкості – 78,1 7,0 і 240,6 40,2 мкг/мл, а при прееклампсії легкого ступеня тяжкості – 92,1 6,0 і 270,6 45,3 мкг/мл.

Таким чином, як в ІІ так і в ІІІ триместрах спостерігалося достовірне зниження (р < 0,05) концентрації ПАПП-А у вагітних з гіпертензивними розладами відносно групи здорових вагітних. На відміну від попередніх показників достовірної відмінності між показниками в групах вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів тяжкості немає, хоча відмічається чітка тенденція до їх зниження.

Функціональну активність метаболічних процесів в плаценті оцінювали за вмістом інсуліноподібного фактору росту (ІGF-1) в сироватці крові вагітних. Було встановлено, що при фізіологічному перебігу вагітності в ІІ-му триместрі рівень вказаного фактора росту в крові становив 241,0 20,4 нг/мл; в ІІІ-му триместрі – 510,4 28,4 нг/мл.

При хронічній гіпертензії І ст. вміст інсуліноподібного фактору росту складав відповідно 170,0 23,5 і 460,0 37,3 нг/мл, при прееклампсії середнього ступеня тяжкості – 140,1 22,4 і 400,0 28,5 нг/ мл, а при прееклампсії легкого ступеня тяжкості – 86,1 28,6 і 470,0 38,3 мкг/ мл.

Loading...

 
 

Цікаве