WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Антенатальна охорона плода у вагітних з гіпертензивними розладами (патогенез, діагностика, прогнозування і лікування) (автореферат) - Реферат

Антенатальна охорона плода у вагітних з гіпертензивними розладами (патогенез, діагностика, прогнозування і лікування) (автореферат) - Реферат

З метою вивчення стану окисної модифікації білка визначали рівні карбонільніх похідних при різних довжинах хвиль в умовах спонтанного і металкаталізованого окислення. Рівні карбонільних похідних визначали в одиницях оптичної щільності на 1 мл сироватки. З метою визначення карбонільних похідних використовували методику Левіна в модифікації Дубініної.

З метою уточнення характеру та об'єктивізації ступеня психовегетативних розладів всім жінкам, що були включені в дослідження було проведено анкетування за допомогою спеціально розробленого опитувальника. Для визначення ступеня вираженості синдрому вегетативної дистонії (СВД) використовували анкету для виявлення ознак вегетативних змін. Наявність і ступінь вираженості гіпервентиляційного синдрому оцінювали по гіпервентиляційній анкеті (ГВА). Дослідження параметрів сну здійснювалось по спеціально розробленій анкеті бальної оцінки суб'єктивних характеристик сну, що складається із 15 питань. Дослідження больового синдрому здійснювалося з використанням візуальної аналогової шкали (ВАШ). Вона являє собою відрізок, на який нанесена шкала від 0 (відповідає відсутності болю) до 10 (вкрай інтенсивні болі).

Емоційні розлади досліджувалися за допомогою тестів Спілберга і Бека.

Оцінка психоемоційного стану проводилась анкетним методом за допомогою теста індивідуальних рівнів стресових навантажень. Для кожної жінки визначалась сума балів, яка характеризує її адаптивність, емоціональність і стресостійкість. За отриманими даними кожній вагітній визначали індекс стресостійкості.

Для оцінки нейрогормонального статусу жінки в сироватці крові визначали концентрацію адреналіну, норадреналіну і серотоніну.

Рівень адреналіну і норадреналіну визначали за методом Фоліна, а серотонін в крові визначали по методу С. Юденфренда.

При дослідженні посліду використовували органометричний, макроскопічний, загальногістологічний (фарбування гематоксилін-еозином та пікрофуксином за Ван-Гізон), гістохімічний (гістохімія ДНК проводилась за Фельгеном, глікоген виявлявся проведенням Шик-реакції, ферменти окисно-відновної групи (сукцинатдегідрогеназа, цитохромоксидаза) вивчались гістохімічним методом Нахласа), імуногістохімічні методи (використовувався непрямий стрептавідин-пероксидазний метод виявлення інтенсивності реакції на колагени І і ІІІ типу, експресії гену, який кодує синтез протеїну Bcl-2, експресії антигену Fas (Apo1/CD95).

Для корекції порушень фетоплацентарного комплексу при гіпертензивних розладах у вагітних була розроблена система лікувально-профілактичних заходів, яка включала прийом на фоні традиційної терапії запропонованих нами засобів. З метою корекції постгіпоксичних, метаболічних розладів призначають коензим композитум, плацента композитум, траумель С, по 2,2 мл в/м 1 раз в 3 дні протягом 4-6 тижнів починаючи з 16 тижня вагітності; корвітин з метою модуляції метаболізму оксиду азоту в дозі 0,5 на 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (швидкість введення по 4 краплі/хв.); особлива роль оксидантного стресу в механізмі розвитку плацентарної недостатності обумовлює необхідність проведення антиоксидантної терапії, до складу якої ми запропонували препарати кардонат (по 2 капс. 3 р/добу) і солкосерил (по 5 мл на 0,9% розчині натрію хлориду(250 мл)). Приймаючи до уваги важливу роль стресового чинника в патогенезі розвитку артеріальної гіпертензії вважали необхідним проведення антистресової терапії. В якості седативного препарату був обраний нервохеель (по 1 табл. 3 р/день).

Результати досліджень оброблені з допомогою пакетів прикладних програм Statistika 6.0 (StatSoft Inc., USA, а також російська версія цієї програми StatSoft Russia).

Прогнозування плацентарної недостатності проводили методом регресійного аналізу.

Результати дослідження та їх обговорення. Першим кроком нашого дослідження було вивчення особливостей перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду у досліджуваних групах.

Перебіг вагітності та пологів у обстежених нами вагітних супроводжувався різними ускладненнями.

У вагітних з гіпертензивними розладами виникають різні ускладнення, зокрема: при прееклампсії легкого ступеня тяжкості загроза переривання вагітності (20,0 %), гіпоксія плода (55,5 %), плацентарна недостатність (47,0%); у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості загроза переривання вагітності (23,3 %), гіпоксія плода (60,0 %), плацентарна недостатність (55,0%), а у вагітних з хронічною гіпертензією І ст. розвивається загроза переривання вагітності (16,7 %), гіпоксія плода (45,0 %), плацентарна недостатність (35,0%).

Внутрішньоутробна гіпоксія і плацентарна недостатність достовірно частіше (р < 0,05) спостерігається при прееклампсії середнього ступеня тяжкості в порівнянні з легкою прееклампсією і хронічною гіпертензією І ст. Крім того загроза переривання та самовільні викидні також достовірно частіше (р < 0,05) мали місце при прееклампсії середнього ступеня тяжкості.

Згідно з нашими дослідженнями у жінок з гіпертензивними розладами під час пологів спостерігалися: слабкість пологової діяльності, несвоєчасне відходження навколоплодових вод, кровотечі в ранньому післяпологовому періоді (гіпотонічні), асфіксія плода і новонародженого тощо. Вищеописані ускладнення зустрічалися значно частіше у жінок з гіпертензивними розладами, порівнюючи з жінками з фізіологічною вагітністю.

У жінок з прееклампсією середнього ступеня тяжкості достовірно частіше (р < 0,05) у порівнянні з жінками з прееклампсією легкого ступеня і хронічною гіпертензією І ст. зустрічаються передчасні пологи та передчасне відходження навколоплідних вод. Слабкість пологової діяльності у вагітних з прееклампсією середнього ступеня достовірно відрізняється лише від здорових, а між групами з хронічною гіпертензією та легкою прееклампсією достовірної відмінності немає.

Патологічна крововтрата (тобто більше 500 мл) була у 27% вагітних з легкою прееклампсією, у 40% з прееклампсією середнього ступеня і у 20% вагітних з хронічною гіпертензією І ст. Лише у вагітних з прееклампсією середнього ступеня існувала достовірна різниця (р < 0,05) по відношенню до вагітних з хронічною гіпертензією І ст.

Серед хірургічних втручань на першому місці стояли операція кесаревого розтину, яка виконувалася за такими показаннями, як наявність клінічно вузького тазу, обтяженість акушерського анамнезу (мертвонародження у попередніх пологах, рубець на матці), передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти. Потрібно відмітити, що у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості у порівнянні з вагітними з легкою прееклампсією та хронічною гіпертензією І ст. відмічалася лише тенденція до збільшення частоти вищенаведених оперативних втручань.

Антенатальна смертність плода складає 16,7‰ при прееклампсії середнього ступеня тяжкості, а рання неонатальна смертність – 7,7 ‰ при прееклампсії легкого ступеня тяжкості.

У вагітних з гіпертензивними розладами достовірно частіше (р < 0,05) спостерігалися ознаки незрілості та гіпотрофії плода, зменшення середньої ваги новонароджених. Причому у вагітних з прееклампсією середнього ступеня тяжкості спостерігалося достовірне зростання частоти вищеперерахованих показників у порівнянні з групою вагітних із хронічною гіпертензією І ст.

Стан новонароджених оцінювали протягом першої хвилини після пологів за шкалою В.Apgar (1962). В першій групі в задовільному стані з оцінкою 10-8 балів народилося 70,0% новонароджених, в стані легкої асфіксії з оцінкою 7-5 балів – 23,0% дітей і 7,0% дітей народилося в стані тяжкої асфіксії з оцінкою 4-1 бал.

У другій групі оцінка 10-8 балів народилося 64,41% новонароджених; 7-5 балів – 27,12% новонароджених і 4-1 бал – 8,47% новонароджених.

У третій групі в задовільному стані народилося 75,0% дітей, в стані легкої асфіксії – 18,3% дітей, в тяжкій асфіксії народилося 6,7% новонароджених.

При гіпертензивних розладах у вагітних різко збільшувалася кількість дітей з втратою ваги, більше 6,0 % як в першій групі хворих (35,0 % проти 10,6 % в контрольній групі), в другій (25,0% проти 10,6 % в контролі), так і в третій групі (30,2% проти 10,6% в контролі).

Loading...

 
 

Цікаве