WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Особливості епідемічного процесу шигельозів в сучасних умовах і біологічні властивості їх збудників (автореферат) - Реферат

Особливості епідемічного процесу шигельозів в сучасних умовах і біологічні властивості їх збудників (автореферат) - Реферат

- корекції та постійного контролю режимів профілактичної та осередкової дезінфекції, особливо препаратами "Хлорамін" і "Хлорантоїн", введення контролю ефективності дезінфектантів на місцевих штамах шигел.

Вищевикладене знайшло відображення у методичних вказівках з удосконалення профілактики і боротьби з шигельозами та іншими кишковими інфекціями "Епідеміологія і профілактика гострих кишкових інфекцій", які подані на затвердження у МОЗ України (2006 р.), методичних вказівках для бактеріологів, епідеміологів та студентів вищих навчальних медичних закладів "Методи визначення біологічного профілю патогенних ентеробактерій та їх значення для епіддіагностики" (СумДУ, 2006 р.).

Матеріали дисертації використовуються при проведенні практичних занять і лекцій у медичному інституті Сумського державного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно здійснено інформаційно – патентний пошук та аналіз літературних джерел, визначено матеріали та методи дослідження, проведена оцінка динаміки та особливостей епідемічного процесу шигельозів, визначення біологічних властивостей збудників, статистичне опрацювання отриманих результатів. Дисертантом проведена оцінка ефективності існуючого епідемічного нагляду за шигельозами та запропоновані заходи щодо його вдосконалення. Порівняння отриманих результатів з літературними матеріалами та формування висновків також належать авторові.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорені на міжнародній науковій конференції "Актуальні питання боротьби з інфекційними хворобами" (м. Харків, 2003 р.), ХІV з'їзді мікробіологів, епідеміологів, та паразитологів (м. Полтава, 2005), VII з'їзді інфекціоністів України (м. Миргород, 2006 р.), науково-практичній конференції "Вчення Л.В. Громашевського у сучасних умовах боротьби з інфекційними хворобами" (м. Київ, 2006 р.), науково-практичній конференції "Актуальні питання стратегії, тактики застосування та дослідження антибіотиків, антисептиків, дезінфектантів" (м. Вінниця, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 наукових праць, з яких 9 статей - у провідних фахових виданнях, визначених ВАК України, та 1 стаття – у провідному фаховому виданні Росії, 5 робіт – у матеріалах і тезах науково-практичних конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Зміст роботи викладено на 137 сторінках, ілюстровано 17 рисунками та 14 таблицями. Матеріали дисертації складаються з вступу, огляду літератури, 2 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел з 180 найменувань, містить 2 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Ретроспективний епідеміологічний аналіз ґрунтувався на звітах Центральної СЕС МОЗ України за період 1995 – 2005 рр., Сумської обласної СЕС, міських та районних СЕС Сумської області за період 1972 – 2005 рр., даних МОЗ України про захворюваність на шигельози і ГКІ в Україні за період 1990-1997 рр., даних бактеріологічної лабораторії обласної СЕС про результати діагностичних і профілактичних досліджень людей, досліджень об'єктів довкілля за період 1990 – 2005 рр.

Для оцінки рівнів захворюваності використовували стандартні методики обчислення інтенсивних та екстенсивних показників. Графічна й часткова статистична (визначення тенденції розвитку епідемічного процесу, коефіцієнту кореляції, критерію відповідності Пірсона) обробка отриманих даних виконана з використанням пакета програм Microsoft Excel.

При дослідженні біологічних властивостей шигел використано 230 штамів шигел періоду 1997 - 2005 рр., отриманих з Сумської обласної СЕС, музею мікробних культур Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Інституту мікробіології та імунології АМН України (м. Харків) та 26 штамів періоду 1944 – 1972 рр., отриманих з музею мікробних культур Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України. З 230 штамів шигел періоду 1997 - 2005 рр. 124 (53,9 %) належали до виду шигел Флекснера, 106 (46,1 %) — шигел Зонне; з 26 штамів шигел періоду 1944 – 1972 рр. 10 належали до виду шигел Флекснера, 16 – до виду шигел Зонне. У дослідженнях використані контрольні штами E.coli ATCC 25922, який отриманий із бактеріологічній лабораторії Сумської обласної СЕС, і M.luteus var.lysodeikticus 2665 - з музею патогенних мікроорганізмів Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського.

Проводили порівняльний аналіз біологічних властивостей шигел періодів 1944 – 1972 рр. та 1997-2005 рр. Штами першого періоду умовно названі архівними, другого – актуальними. Підставою такого поділу стали відмінності тенденцій епідемічного процесу шигельозів.

Всі досліджувані біологічні властивості збудників відносили до двох груп:

1. Біологічні властивості, які визначають життєздатність бактерій у навколишньому середовищі: терморезистентність, стійкість до дезінфектантів.

2. Біологічні властивості мікроорганізмів, які визначають їх взаємовідносини з макроорганізмом: гемолітична, адгезивна, антилізоцимна активність, антибіотикорезистентність.

Визначення терморезистентності шигел проводили за методикою Ю. В. Круглова (1983). Рівень терморезистентності оцінювали за тривалістю виживання культури при 700С. Штами, які не гинули внаслідок прогрівання протягом 30-45 хв., відносили до терморезистентних. Вивчали також виживаємість шигел при температури 900 С.

Чутливість до дезінфектантів і антисептиків вивчали розгорнутим пробірковим методом. До спеціально пдготовленої мікробної маси добавляли розчин дезінфектанту і витримували визначений термін. Концентрації розчинів і тривалість експозиції вибирали з урахуванням методичних вказівок з використання відповідного препарату. Після закінчення експозиції мікробну масу відмивали стерильним забуференим фізрозчином і висівали на чашки с поживним середовищем. Облік результатів проводили через 24-72 години інкубації при температурі 37С. Контролем були культури шигел в стерильному забуференому фізрозчині, не оброблені дезінфікуючим препаратом. У експериментах були використані розчині препаратів "Хлорантоїн", "Хлорамін", "Корзолекс плюс", "Бацілоцид расант", "Лізоформін спеціаль", "АХД – 2000". Культура визначалася чутливою при відсутності ознак її росту на поживному середовищі.

Вивчення чутливості до антибіотиків (ампіциліну, тетрацикліну, рифампіцину, левоміцетину, стрептоміцину, фузидіну, еритроміцину, карбеніциліну, канаміцину, доксіцикліну, гентаміцину, ципробаю, офлоксацину, цефазоліну) проводилося методом дифузії в агар за допомогою паперових дисків згідно з уніфікованою методикою (Лабораторные методы ..., 1987).

Гемолітичну активність визначали на чашках із 1,5 % поживним агаром, який вміщує 6 % відмитих еритроцитів (Н.М. Юдицкая і співавт., 1984).

Встановлення антилізоцимної активності проводили на агаровому середовищи з використанням методики відстроченого антагонизму, запропанованої О.В.Бухариним і спвіавторами (1984). В якості тест-культури використовували індікаторний штам M. luteus var. lysodeikticus 2665.

Адгезивність бактерій вивчали розгорнутим пробірковим методом, запропанованим В.І.Бріліс і співавторами (1986).

З метою встановлення змін частоти розповсюдження плазмід вивчали плазмідні профілі архівних та актуальних штамів шигел. Для екстракції плазмідної ДНК був використаний варіант швидкої процедури за Р.Девіс, Д.Ботстайн, Дж.Рот (1984), згідно з яким проводилося екстрагування загальної бактеріальної ДНК, видалення хромосомної ДНК з наступним електрофорезом ДНК у агарозному гелі і подальшою візуалізацією її забарвленням бромідом етидію. Гелі фотографували у УФ-світі. Визначення розмірів плазмід проводили з використанням у якості стандартів відомих за розміром фрагментів ДНК фага λ.

Вірогідність отриманих результатів підтверджена математичною обробкою даних.

Результати досліджень та їх обговорення.

Аналіз захворюваності на шигельози. Тенденції розвитку епідемічного процесу.

Епідемічний процес шигельозів протягом 1944 – 2005 рр. характеризувався великим та малими циклами. У рамках великого циклу спостерігалися два чітко визначених підйоми захворюваності тривалістю 9-10 та 18 -19 років й максимумами у 1954 і 1972 рр. Для малих циклів характерні підйоми та спади захворюваності з менш тривалим періодом у 2-4 роки і з меншою амплітудою. Але при нівелюванні цих коливань в динаміці епідемічного процесу виявляються два періоди з різноспрямованою динамікою. Якщо для 1944-1972 рр. було характерне невпинне зростання захворюваності зі щорічним темпом 5 випадків на 100 тис. населення, то в подальшому ця тенденція змінилася на протилежну: спостерігалося зниження захворюваності зі щорічним темпом 13 випадків на 100 тис. населення в 1975-1984 рр., 7 випадків на 100 тис. населення - в 1985-1994 рр., 3,6 випадків на 100 тис. населення - в період 1995-2005 рр. (рис.1).

Loading...

 
 

Цікаве