WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Вплив мелатоніну на іонорегулювальну функцію нирок в умовах стресу та дії солей алюмінію і свинцю (експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Вплив мелатоніну на іонорегулювальну функцію нирок в умовах стресу та дії солей алюмінію і свинцю (експериментальне дослідження) (автореферат) - Реферат

Зростання екскреції та концентрації у сечі білка в обох групах дослідних тварин в усі досліджувані проміжки доби вірогідно відрізнялося від показників контролю та тварин, які отримували мелатонін під час стресу.

Іонорегулювальна функція нирок при уведенні дослідним тваринам мелатоніну під час іммобілізаційного стресу на тлі дії суміші солей алюмінію та свинцю зазнавала певних перебудов. Так, екскреція іонів натрію обох дослідних груп вірогідно вища, ніж у контролі у всі досліджувані проміжки доби. Як наслідок, зростала концентрація даного катіона в сечі впродовж періоду спостереження.

Зменшувалася концентрація катіона в плазмі крові у другій дослідній групі, особливо вранці. У тварин, яким уводили екзогенний мелатонін, даний показник нормалізувався. Уведення індолу тваринам під час стресу призводило до зростання фільтраційної фракції іонів натрію порівняно з даними інтактних тварин та, особливо, другою дослідною групою, де він був низьким. Відмічено підвищення інтенсивності абсолютної реабсорбції катіона у тварин третьої групи, яка перевищувала показники контролю, та другої групи дослідження. Встановлено також зростання кліренсу та концентраційного індексу іонів натрію в ранкові та вечірні години спостереження в обох дослідних групах. Натрій-калієвий коефіцієнт у другій дослідній групі вірогідно перевищував дані контролю, а також групи тварин, які отримували мелатонін.

У тварин, які отримували мелатонін під час іммобілізаційного стресу при попередньому уведенні суміші солей важких металів проксимальний транспорт іонів натрію зростав упродовж усього періоду дослідження, а дистальний транспорт катіона був вірогідно нижчим, ніж у контролі, особливо у вечірні години, відрізняючись також від показників тварин, які мелатоніну не отримували.

Порушення кислотовидільної функції нирок супроводжувалося такими змінами: зменшувалася екскреція активних іонів водню у групах тварин, які зазнавали дії іммобілізаційного стресу та солей важких металів впродовж усього періоду спостереження, що вірогідно відрізнялося від показників контролю. Показники тих тварин, які отримували мелатонін, перевищували дані інтактних тварин.

Показник рН сечі у тварин третьої дослідної групи нижчий, ніж у другій та дещо перевищує контроль, особливо у вечірній проміжок доби.

Реєстрували зміни добової динаміки екскреції кислот, що титруються. Впродовж усього періоду спостереження у другій та третій дослідних групах цей показник вірогідно перевищував дані контролю, набуваючи максимального значення ввечері.

Привертало увагу зростання екскреції аміаку як у вечірній, так і в ранковий час доби щодо даних контрольних груп у тих тварин, які не отримували мелатонін, протилежне явище спостерігали в третій групі спостереження, де екскреція значно нижча. При уведенні мелатоніну під час іммобілізаційного стресу знижувався амонійний коефіцієнт у дослідних групах тварин, що вірогідно відрізнялося від показників інтактних тварин та другої групи спостереження.

Ефекти екзогенного мелатоніну, уведеного через 1 год після іммобілізаційного стресу, на показники екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок на тлі впливу солей алюмінію і свинцю

Уведення мелатоніну через 1 год після іммобілізаційного стресу на фоні інтоксикації солями важких металів спричинило меншу вираженість порушень екскреторної функції нирок, ніж у попередній дослідній групі. Зокрема, діурез у тварин, які отримували мелатонін, вірогідно не відрізнявся від даних контролю.

Відповідно реєстрували вірогідне зростання швидкості клубочкової фільтрації впродовж періоду спостереження у тварин третьої дослідної порівняно з даними тварин другої групи спостереження.

Нами відмічено порушення концентрації креатиніну в плазмі крові. Вірогідне зростання її у дослідних групах тварин реєстрували впродовж усього періоду спостереження щодо величин контролю, але у тварин, яким уводили мелатонін після стресу, даний показник був нижчим. Концентраційний індекс ендогенного креатиніну вірогідно перевищував показники інтактних тварин в усі досліджувані проміжки доби у тварин третьої дослідної групи та був нижчим у другій групі спостереження.

Уведення мелатоніну через 1 год після стресу на тлі дії солей важких металів запобігало розвиткові калійемії – показник у третій групі вірогідно не відрізнявся від показників контрольних груп. Екскреція іонів калію у тварин, яким уводили зазначений індол, значно вища, ніж у тих, хто його не отримував. Відповідно, у другій групі дослідних тварин ми спостерігали вірогідне зниження концентрації вказаного катіона в сечі в той час, як у тварин третьої групи показник наближався до значень контролю.

Екскреція білка та, відповідно, концентрація його в сечі у щурів, яким уводили мелатонін через 1 год після стресу впродовж періоду спостереження перевищувала дані інтактних тварин, проте була значно меншою, ніж у другій дослідній групі.

Уведення дослідним тваринам мелатоніну через 1 год після іммобілізаційного стресу на тлі дії суміші солей алюмінію та свинцю призводило до зменшення концентрації іонів натрію в сечі порівняно з другою дослідною групою. Високий натрійурез, спричинений зростанням екскреції катіона у тварин, які не отримували мелатоніну, вірогідно відрізнявся від даних контролю протягом усього періоду спостереження.

Після уведення мелатоніну фільтраційна фракція іонів натрію зростала, вірогідно відрізняючись від показників другої дослідної групи, що призводило до підвищення абсолютної реабсорбції катіона. Кліренс та концентраційний індекс іонів натрію у групах дослідних тварин, які отримували мелатонін, перевищував показники контролю та був вірогідно меншим, ніж у тварин, які зазнавали дії стресу та солей алюмінію і свинцю.

У тварин, яким уводили мелатонін через 1 год після іммобілізаційного стресу на тлі дії суміші солей алюмінію та свинцю, спостерігали зростання проксимального транспорту іонів натрію, проте дистальний мало відрізнявся від показників другої дослідної групи.

Розлади кислотовидільної функції нирок характеризувалися вірогідним зниженням екскреції іонів водню у групах тварин, які зазнавали дії патогенних чинників упродовж усього періоду спостереження. У тварин, які отримували мелатонін, цей показник перевищував дані контролю. Порівняно з попередніми даними, показник рН сечі у третій дослідній групі не істотно перевищував показники контрольних груп, особливо у вечірній проміжок доби.

При уведенні мелатоніну через 1 год після іммобілізаційного стресу показник екскреції кислот, що титруються, залишався високим, вірогідно перевищуючи дані інтактних тварин як о 8.00 год, так і о 20.00 год. Дія мелатоніну призводила до зниження екскреції аміаку у вечірній і в ранковий час щодо даних другої дослідної групи, а також до зниження амонійного коефіцієнта.

Гістологічна та гістохімічна структура нирок тварин, які зазнали дії іммобілізаційного стресу та солей алюмінію і свинцю та корекція порушень мелатоніном

У ранковий період спостереження у нирках тварин, яким впродовж 14 днів уводили суміш солей металів, а також піддавали дії 1-годинного іммобілізаційного стресу відмічали набряк строми, повнокров'я судин кіркової речовини, зернисту та гідропічну дистрофію епітелію звивистих канальців, що охоплювала 75,21,3% клітин, а також вогнищевий некроз у клітинах епітелію (8,00,9% клітин), деформацію окремих канальців.

За мікроденситометричними даними, активність КФ складала 0,4390,0132, в контролі – 0,5940,0177 од. опт. щільності; р<0,001; ЛФ – 0,4380,0184, в контролі – 0,8080,0137 од. опт. щільності; р<0,001; СДГ – 0,4090,0131, в контролі – 0,7850,0152 од. опт. щільності; р<0,001.

У вечірній проміжок доби у нирках дослідних тварин спостерігали дещо менші порівняно з ранковою групою (р<0,001) прояви ураження канальців – зернисту дистрофію епітелію, що охоплювала 65,31,01% клітин, а також зменшення активності ферментів: КФ – 0,4560,0125, в контролі – 0,6090,0169 од. опт. щільності (р<0,001); ЛФ – 0,4920,0151, в контролі – 0,8160,0147 од. опт. щільності (р<0,001); СДГ – 0,4650,0112, в контролі – 0,7940,0150 од. опт. щільності(р<0,001).

У нирках тварин, які впродовж 14 діб зазнавали інтоксикації солями важких металів, а також яким уводили екзогенний мелатонін за 1 год до іммобілізаційного стресу у ранковий період відмічали менші прояви порушень строми, зернисту дистрофію епітелію канальців, що охоплювала 54,31,4% клітин, часткове просвітлення цитоплазми.

Активність КФ становила 0,4670,0101, в контролі – 0,5940,0173 од. опт. щільності; р<0,001; ЛФ – 0,5520,0145, в контролі – 0,8080,0137 од. опт. щільності; р<0,001; СДГ – 0,5120,0162, в контролі – 0,7850,0154 од. опт. щільності; р<0,001.

У вечірній проміжок доби у нирках дослідної групи спостерігали зменшення проявів ураження канальців порівняно з ранковими групами (р<0,001), зернисту дистрофію епітелію, що охоплювала 39,051,3% клітин, а також зниження активності ферментів: КФ – 0,4710,015, в контролі – 0,6090,016 од. опт. щільності (р<0,001); ЛФ – 0,5700,012, в контролі – 0,8160,014 од. опт. щільності (р<0,001); СДГ – 0,5340,014, в контролі – 0,7940,015 од. опт. щільності (р<0,001).

Отже, дані гістологічної структури кіркової речовини нирок дослідних тварин та гістохімічна картина активності ферментів енергетичного обміну (КФ, ЛФ, СДГ) можуть слугувати підтвердженням отриманих раніше показникам функціональної активності нирок.

Основні показники іонорегулювальної функції нирок тварин, яким уводили екзогенний мелатонін за 1 год до дії стресу, під час його впливу та через 1 год після стресування на тлі інтоксикації солями алюмінію і свинцю, наведені у таблиці.

Loading...

 
 

Цікаве