WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Гігієнічна оцінка навколишнього середовища при роботах із насипними вантажами в портах (автореферат) - Реферат

Гігієнічна оцінка навколишнього середовища при роботах із насипними вантажами в портах (автореферат) - Реферат

50-70 ГДК; під час ручної штивки в підпалубний простір – 80 ГДК; при зачищенні причалу від просипів вантажу - до 12 ГДК.

Встановлено, що використання хлоркалієвого бісеру, як найбільш оптимальної форми калійних добрив, дозволить знизити втрати експортованих хімічних речовин до 7-9% за рахунок вагомого зменшення пилоутворення, оскільки ці гранули не містять часток менше 0,1 мм.

В результаті застосування запобіжних технологічних заходів (зменшення швидкості входу повітря в аспіраційні лійки до 1 м/с, оснащення горизонтальних ділянок повітреходу довжиною до 10 м пристроями для періодичного очищення їх від осілого пилу, проведення в галереях і спорудах сухого пневмоприбирання пилу із забруднених поверхонь за допомогою сучасних центральних пилососних установок; оснащення бунту розсувним дахом) рівень запиленості на робочих місцях знизився в 5-6 разів (рис. 1).

Рис. 1. Вплив модернізації ППК на рівні забруднення повітря робочої зони пилом калію хлориду

За рахунок впровадження закритої технологічної схеми перевантаження насипних вантажів, розробленої на основі проведених нами досліджень, рівень забруднення повітряного середовища на терміналах і причальних комплексах знизився у 10-12 разів, а на окремих технологічних етапах практично повністю був виключений негативний вплив шкідливих компонентів вантажів, зменшилася зона розсіювання пилового забруднення до 25 м, що дозволяє розташовувати в безпосередній близькості від ППК інші технологічні ділянки, у т.ч. по переробленню генеральних вантажів.

Натурні дослідження якості морського середовища акваторії портів виявили, що у районі перевантаження хімічних вантажів показник БСК5 становив 5,6 мг О2/л (максимальне значення - 10,8 мг О2/л), посередині акваторії порту – до 3,4 мг О2/л, біля входу в порт – 2,0 мг О2/л. Показник окислюваності морської води характеризувався різкими коливаннями: у районі перевантаження суперфосфату - 6,6 мг О2/л, в інших створах - близько 1,6 мг О2/л, у віддалених від перевантаження районах - 0,8-2,2 мг О2/л, у створі, що досліджувався – 1,5-14,4 мг О2/л.

Дослідження загального мікробного числа в різних точках акваторії виявили збільшення амплітуди розмаху між максимальними і мінімальними значеннями в районі хімічного забруднення. У цьому зв'язку вважали за необхідне оцінити якісний склад сапрофітної флори, що може впливати на процеси самоочищення.

Було показано, що основу мікробіоти поверхневих шарів морської води складали сапрофітні мікроорганізми, проте в зоні надходження хімічних полютантів виявлений значно вищий вміст денітрифікуючих бактерій (1х108 проти 1х102 в контролі), а також тенденція до збільшення числа гетеротрофних бактерій (3,8х103, 2х103 проти 1х103 в контролі) і продуцентів сірководню (1х104, 1х105). При вивченні якісного складу мікробіоти придонних шарів води вміст сапрофітної флори в порівнянні з поверхневими знизився з 5,5х103-1х104 до 1,4-2,6х103, проте, значно збільшилася кількість спороутворюючих бактерій. Результати дослідження зразків донних відкладень у зоні перевантаження хімічних вантажів виявили збільшення кількості спороутворюючих мікроорганізмів (5-12 проти 1 в контролі) і денітрифікуючих бактерій (1х108 проти 1х102 в контролі). У 0,8-10,0% проб донних відкладень визначалися галофільні вібріони (V. аglinolyticus), що є свідченням їх широкої циркуляції у морському середовищі. Максимальний вміст ЛПКП у морській воді відмічався в місцях перевантаження суперфосфату і калію хлориду – 5320 (<1х104), посередині акваторії порту – 908 (<1х104), біля входу в порт – 1400 (<1х104), що характеризувало ступінь забруднення води як допустимий, але більший, ніж в контрольних точках. Зростання кількості ЛПКП в зоні перевантаження міндобрив скоріше за все пов'язане з ефектом локальної евтрофікації.

Результати дослідження солоності морської води в місцях перевантаження мінеральних добрив не виявили істотних змін: біля поверхні моря - 18,80,1%, на глибині 5 м – 18,40,2%, 10 м – 18,60,1%. Було встановлене збільшення концентрації фосфатів у придонних шарах морської води до 47,00,2 мг/дм3, яке відмічалося при перевантаженні простого суперфосфату, що пов'язане з безпосереднім надходженням фосфорних солей та їх ймовірним впливом на санітарні показники води, в першу чергу збільшення мікробного забруднення в зоні перевантаження. Активація процесів евтрофікації була обумовлена надходженням біологічно активних макроелементів – фосфору, азоту і калію.

Проведення аналізу змін показників якості морського середовища в залежності від рівнів забруднення атмосферного повітря виявило кореляційний зв'язок між цими процесами (r=0,71, p<0,01), що мають дискретний характер – піки концентрацій спостерігалися під час проведення основного обсягу вантажно-розвантажувальних робіт.

Встановлено, що практично на всіх технологічних етапах перевантаження комової сірки рівень забруднення повітря робочої зони становив 4-36 ГДК і лише на відстані до 60 м - був у межах норми. Найбільш високі концентрації відзначалися на початку розвантаження вагонів – 25,6 ГДК, на етапі їх зачищення - 5-7 ГДК, при роботі грейфера – 8,4 ГДК, при навантаженні в трюмі - до 36 ГДК, при допоміжних операціях (прибирання причалу) - до 3 ГДК.

Перехід на менш пилоутворюючу гранульовану сірку та застосування обов'язкового дрібнодисперсного зрошення забезпечило значне зниження запиленості на всіх технологічних етапах до 1,8-2,5 ГДК, що в 2,2-17,7 разів менше, ніж до впровадження цих заходів, виключило можливість утворення довибухових концентрацій (близько 250-400 мг/м3) пилу в повітрі робочої зони та дозволило скоротити зону розсіювання пилу до 25 м проти 100 м. За результатами дослідження розмірів зони розсіювання пилу гранульованої сірки в залежності від швидкості вітру і пори року була встановлена недоцільність її перевантаження при сильному вітрі (більше 10 м/с), оскільки значно збільшувалася зона розсіювання.

Перехід на гранульовану форму сірки і впровадження закритої технологічної схеми перевантаження дозволило зменшити вміст завислих часток у морській воді біля причалу (2,80,4 мг/дм3) майже в 2 рази (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст завислих часток у морській воді на різній відстані від комплексу по перевантаженню сірки, мг/дм3

Місце відбору проб

Час відбору проб

До зміни технології

Після зміни технології

Біля причалу

2,80,4

1,40,2

200 м від причалу

1,40,2

1,20,1

Біля входу в порт

1,20,1

1,10,2

Рекреаційна зона

1,10,1

1,10,1

Рівні БСК5, вміст ЛПКП і загальне мікробне число у зоні розташування причалів по перевантаженню сірки не відрізнялися від аналогічних показників для мінеральних добрив, що свідчило про їх неспецифічність для оцінки впливу елементарної сірки на біохімічного процеси та мікробіоту морської води. Не було також виявлено відмінностей у якісному складі мікроорганізмів поверхневого шару води в порівнянні з такими ж показниками для міндобрив. У пробах придонної води висівання продуцентів сірководню було більш високим, ніж для мінеральних добрив, що могло вказувати на непрямий інгібуючий вплив калію хлориду і суперфосфату на їх активність.

Дослідження повітря робочої зони на різних технологічних етапах перевантаження залізорудного концентрату насипом виявили, що вміст полютанту в повітрі робочої зони був на рівні 1,4-2,2 ГДК, який знижувався до норми вже на відстані 20 м. Інтенсивність пилоутворення при переробленні марганцевої руди була максимально виражена при вивантаженні вагонів (24,7ГДК) і біля тимчасового бунта (91,6 ГДК). В повітрі робочої зони причалу спостерігалося перевищення нормативних значень у 13,6 разів.

Як показали отримані дані, вміст в повітрі пилу феросилікомарганцю, для якого характерний незначний ступінь розсіювання із-за високої щільності, біля бунта при вивантаженні за допомогою грейфера і в момент зачищення вагонів становив 5 і 10 ГДК відповідно. Нормативний рівень досягався на відстані 20 м, за винятком точки біля бунта при розвантаженні (1,2 ГДК)

Проведені дослідження виявили значне збільшення концентрації пилу в повітрі робочої зони при зачищенні причалу від залишків насипного вантажу: на універсальних причалах вона була значно вищою (25-30 ГДК), ніж на спеціалізованих (4-5 ГДК).

Loading...

 
 

Цікаве