WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Соціальна адаптація й інтеграція турків-месхетинців в українському суспільстві (автореферат) - Реферат

Соціальна адаптація й інтеграція турків-месхетинців в українському суспільстві (автореферат) - Реферат

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Гоманюк Микола Анатолійович

УДК 316.4: 316.022

Соціальна адаптація й інтеграція турків-месхетинців в українському суспільстві

спеціальність 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті

імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат соціологічних наук доцент

Коробов Володимир Кузьмич

Херсонський національний технічний університет

завідувач кафедри філософії і соціології

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук професор

Кононов Ілля Федорович

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

завідувач кафедри філософії і соціології

кандидат філософських наук доцент

Арбєніна Віра Леонідівна

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна

доцент кафедри соціології

Захист відбудеться 05 жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні

Вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті

імені В.Н.Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 2-49

З дисертацією можна ознайомитися в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4

Автореферат розісланий 4 вересня 2007 року

Учений секретар

спеціалізованої Вченої ради доцент Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Турки-месхетинці належать до народів, що зазнали репресій у сталінські часи: 1944 року десятки тисяч турків-месхетинців були депортовані з південних районів Грузії до радянських республік Середньої Азії та Казахстану. 1989 року внаслідок загострення міжетнічного конфлікту в Узбекистані турки-месхетинці були змушені знову шукати собі притулок у різних країнах Європи та Азії. Значна частина турків-месхетинців оселилася і на території України (переважно в Херсонській та Донецькій областях). До цього часу проблема повернення турків-месхетинців на історичну батьківщину фактично ще не вирішена, хоча в Грузії ще 1996 року було видано відповідний указ Президента. У деяких місцях проживання, наприклад, у Краснодарському краї Російської Федерації, тривають міжетнічні конфлікти і відбуваються утиски турецько-месхетинського населення, внаслідок чого тисячі турків-месхетинців знову мусять іммігрувати – на цей раз до США.

Загалом можна констатувати, що економічні і політичні обставини склалися таким чином, що попри намагання низки інституцій повернення турків-месхетинців до Грузії на даний момент є неможливим, також згорнутою є програма Турецької Республіки щодо прийому етнічних турків з пострадянського простору, яка діяла протягом 1992-1994 рр. Це дає підстави вважати, що адаптацію турків-месхетинців в українському суспільстві доцільно розцінювати не як тимчасову проблему, а як довгострокове завдання.

Актуальність теми зумовлена також загостренням проблеми міжетнічних відносин. Вивчення причин і факторів міжетнічної напруженості, яка може виникнути внаслідок невдалої соціальної адаптації, може сприяти запобіганню розвитку соціальної ситуації у негативному напрямку на територіях України, де проживають турки-месхетинці та представники інших етнічних груп. Саме це стало підставою запиту місцевих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, які наразі не готові до управлінського забезпечення інтеграції низки етнічних груп, зокрема турків-месхетинців.

Крім того, враховуючи міжнародний формат турецько-месхетинського питання, слід зазначити, що успішна інтеграція турків-месхетинців представляє Україну на міжнародному рівні як демократичну і правову державу. Це може впливати і на міжнародні відносини України з державами, зацікавленими в успішному вирішенні месхетинського питання. Передусім це стосується україно-турецьких, україно-європейських та україно-грузинських відносин.

Враховуючи сучасну політичну ситуацію, можна констатувати, що питання інтеграції турків-месхетинців є більш актуальним, тому що, по-перше, можливість репатріації (принаймні чисельної) у Грузію й далі залишається сумнівною, по-друге, – частина месхетинських турків не налаштована залишати свої нові місця поселення, а частина, хоча й має певні еміграційні настрої, навряд чи зможе їх реалізувати через те, що реальні перспективи для переселення досить примарні, а сама його ідея викликає неабиякі застереження. Реалії життя дозволяють прогнозувати, що більшість з теперішніх громадян України турецько-месхетинської етнічної належності залишаться в Україні, де становитимуть один з елементів розмаїтого етнічного складу населення.

Ступінь розробленості проблеми. У соціологічній науці проблемам соціальної адаптації від початку приділялося багато уваги (М.Вебер, Е.Дюркгейм, Р.Мертон, Т.Парсонс, представники Чиказької школи та ін.). Достатньо великим є обсяг напрацювань з проблем соціальної адаптації мігрантів і представників етнічних груп (Н.Бен-Яков, Дж.Беррі, Е.Богардус, Ф.Знанецький, В.Томас, А.Перотті). Проблемами міграцій і соціальної адаптації мігрантів на пострадянському просторі займалися українські та російські вчені Б.Вінер, Г.Вітковська, Б.Жорін, Ж.Зайончковська, І.Прибиткова, В.Тішков, М.Шульга та ін. Важливе місце у вивченні проблем соціальної адаптації мігрантів-представників етнічних груп в Україні займають роботи українських вчених В.Арбєніної, В.Євтуха, І.Кононова, В.Котигоренка, О.Майбороди, Н.Паніної, які присвячені різним питанням, пов'язаним з етнічністю, етнічними групами, етнічними конфліктами.

Турки-месхетинці як об'єкт дослідження вперше привернули увагу науковців після міжетнічного конфлікту в Узбекистані. Перші праці стосовно турків-месхетинців мали переважно етнологічний характер. Радянськими вченими, такими як Л.Єрмолов, О.Осіпов, Е.Панеш, було представлено варіанти етногенезу месхетинських турків, розглянуто зміни в їх культурі, описано історію руху за повернення на батьківщину, а також зроблено перші спроби пояснити міграційні та адаптаційні процеси турків-месхетинців й вимушених мігрантів взагалі.

Наступна хвиля дослідницького інтересу до турків-месхетинців припала на початок 90-х років ХХ ст. – час, коли проблемами цього етносу почали опікуватися міжнародні правозахисні організації. Саме на цей час припадають роботи європейських дослідників К.Рей, Т.Трієра, К.Томлісон, С.Чорнової.

Більша частина існуючої в Російській Федерації літератури про турків-месхетинців також має правозахисний характер. Ці праці були з самого початку орієнтовані на виявлення порушень законодавства й обмежувались цим, лише поверхнево торкаючись інших проблем. Враховуючи становище турків-месхетинців на Кубані та в інших проблемних регіонах Росії, слід зазначити, що такі дослідження є найбільш актуальними й корисними, проте виключно правозахисний підхід збіднює як методики, так і результати досліджень. Класиком турецько-месхетинської проблематики в Росії є московський дослідник О.Осіпов – автор кількох відповідних монографічних досліджень. Відомі також праці М.Бугая, П.Мейлахса, Д.Нікітіна, С.Рязанцева, М.Савви, В.Симоненко.

Чимало присвячено туркам-месхетинцям праць в інших країнах СНД. Найбільш відомими є роботи А.Юнусова (Азербайджан), Ш.Ломсадзе, Г.Мамулія, Н.Сумбадзе, Г.Таркан-Моураві (Грузія), А.Хуршут (Киргизстан).

В Україні турки-месхетинці в контексті соціальних досліджень почали згадуватися в 90-і роки ХХ ст., вже після того, як чисельна турецько-месхетинська спільнота оселилася в Україні. Турки-месхетинці зустрічаються в працях українських вчених Н.Беліцер, Т.Клинченко, В.Коробова, М.Шульги. Серед дослідників, які безпосередньо займаються турецько-месхетинською проблематикою, провідне місце в Україні посідає О.Малиновська, яка є учасницею двох досліджень становища турків-месхетинців в Україні і автором низки наукових праць, пов'язаних із перебуванням турків-месхетинців в Україні.

Аналіз українських джерел засвідчує, що становище турків-месхетинців досліджувалося в Україні переважно в контексті міграційних процесів. Наприклад, у дослідженні сучасних міграційних процесів, проведеному Інститутом соціології НАН України під керівництвом М.Шульги, де розглядалися проблеми міграції та адаптації депортованих за національною ознакою, а також у дослідженні міграцій і становища турків-месхетинців, яке проводилося Державним комітетом у справах національностей і міграцій.

Таким чином, більшість виданої в світі літератури про турків-месхетинців присвячено правозахисним проблемам і питанням репатріації цієї етнічної групи. Такі аспекти турецько-месхетинської проблематики як проблеми ідентифікації, міжетнічних відносин з іноетнічним оточенням, соціальної адаптації й інтеграції, соціальної організації залишаються вивченими не в повному обсязі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились у межах теми кафедри соціології управління і соціальної роботи Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна "Система соціального захисту найбільш уразливих груп населення в умовах трансформації українського суспільства" (номер державної реєстрації 0100U003307) і теми кафедри філософії та соціології Херсонського національного технічного університету "Соціальна адаптація вимушених мігрантів" (спільно з Відділом у справах національностей Херсонської обласної державної адміністрації).

Loading...

 
 

Цікаве