WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Отже, доза ізоніазиду, яка використовується в клініці, є оптимальною (10 мг/кг), а доза вітаміну В6 за отриманим рівнянням 2 потребує збільшення майже у 5 разів до величини 26 мг/кг.

Отримані експериментальні результати демонструють складність залежності процесу лікування деструктивного туберкульозу морських свинок від дози лікувальних засобів – ізоніазиду та вітаміну В6 (рис. 4). Однак, оптимальні дози вітаміну в6 знаходяться в діапазоні від 20 мг/кг до 40 мг/кг, до якого входить і доза 26 мг/кг.

Аналогічні залежності індексів ураженості від величин доз препаратів ізоніазиду та вітаміну В6 були отримані для кожного органу окремо (легень, печінки, селезінки).

Лікування туберкульозу ізоніазидом за умов експериментального ураження морських свинок мікобактеріями туберкульозу. Морфологічні дослідження. Порівняємо результати лікування туберкульозу морських свинок дозами (10, 32, 100) мг/кг тільки ізоніазидом та у сполученні з вітаміном В6.

Повне зникнення туберкульозних вогнищ у легенях морських свинок при монотерапії спостерігається тільки при використанні дози ізоніазиду 100 мг/кг. Має місце значна побічна дія для всіх випадків лікування ізоніазидом. У сполученнях ізоніазиду з вітаміном В6 практично у всіх дослідних групах ознак туберкульозного запалення не виявлено, крім випадку (32+50) мг/кг, де виявлені залишки туберкульозного запалення у селезінці.

Найменші ознаки побічної дії за морфологічними ознаками виявлені у випадках доз (10+50) та (32+5) мг/кг, що є кращим результатом лікування у порівнянні з лікуванням дозами (10+5), де побічна дія є більш значна. Узагальнені результати морфологічних досліджень наведені в табл. 8.

Таблиця 8

Результати морфологічних досліджень лікування деструктивного туберкульозу морських свинок різними режимами хіміотерапії

Дози препаратів (ізоніазид або ізоніазид + В6), мг/кг

Специфічне запалення

Неспецифічне запалення, побічна дія

10

у більшості тварин не визначались,

прояви –

у вигляді залишкових епітеліоїдноклітинних гранульом

незначні та великі вогнища неспецифічного запалення

Легені – виражене повнокров'я тканин

Печінка – виражене повнокров'я кровопостачальних капілярів, набряк тканин, гідропічна дистрофія гепатоцитів

Селезінка – повнокров'я тканин

Нирки – набряк тканин

32

значно зменшені прояви туберкульозного запального процесу – місцями поодинокі епітеліоїдноклітинні гранульоми та лімфоїдноклітинні інфільтрати

посилення повнокров'я тканин

посилення дистрофічних змін

Легені – виражене повнокров'я тканин

Печінка –посилення дистрофічних змін у вигляді гідропічної та зернистої (білкової) дистрофії

Селезінка – посилення повнокров'я тканин

Нирки – помірні дистрофічні зміни

100

повне зникнення туберкульозних вогнищ у легенях

Легені – збереження невеликих вогнищ неспецифічного запалення

Нирки – дистрофія, що супроводжувалось посиленням повнокров'я.

Печінка – у гепатоцитах визначалась білкова дистрофія.

Селезінка – у тканинах посилювався набряк і місцями визначалась макрофагальна реакція

10+5

зникнення туберкульозних змін у паренхімі легень

Легені – зберігалася неспецифічна запальна реакція по периферії бронхів

Печінка – помірні дистрофічні зміни

Нирки – посилення повнокров'я та набряк

Селезінка – посилення макрофагальної реакції

10+50

морфологічних ознак туберкульозу не визначено у всіх досліджених органах

Легені – визначалось помірне неспецифічне запалення.

Нирки – помірні дистрофічні зміни знайдено у цитоплазмі гепатоцитів і епітелії

32+5*

повне зникнення ознак туберкульозного запального процесу

повне зникненнянеспецифічної запальної реакції.

Нирки, печінка – зменшення повнокров'ята дистрофічні зміни паренхіматозних органів

Селезінка – набряк не визначався.

32+50

в легенях специфічного для туберкульозу запалення ознак не визначено,

Особливість – залишкові зміни туберкульозного ураження у селезінці.

Легені – посилення десквамативного бронхіту.

Печінка – визначені дистрофічні зміни у вигляді гідропічної дистрофії.

Нирки – дистрофія визначена у епітелії звивистих канальців

100+5

зникнення ознак туберкульозного запалення у всіх досліджуваних органах

Легені – посилення неспецифічного запального процесу і повнокров'я, особливо у нижніх долях.

Нирки, печінка – явища помірної білкової (зернистої) дистрофії визначалось у епітелії нирок і гепатоцитах.

100+50

зникнення ознак туберкульозного запалення у всіх досліджуваних органах

Легені – зберігалися явища неспецифічного запального процесу, які були розташовані, головним чином, перибронхіально.

Значне посилення повнокров'я кровопостачальних капілярів міжальвеолярних перетинок.

Печінка – явища білкової дистрофії, набряк, повнокров'я.

Нирки – у тканинах зерниста (білкова) дистрофія

Примітка. * – досягнуто оптимальний лікувальний ефект

Таким чином, провідна ідея виконаної дисертаційної роботи підпорядкована експериментально-теоретичному дослідженню ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (рис. 5).

Рис. 5. Аналіз та узагальнення результатів експериментально-теоретичних досліджень ефективності лікування деструктивного туберкульозу морських свинок препаратами вітаміну В6 та ізоніазиду

Проведені дослідження показали, що підвищення ефективності лікування деструктивного туберкульозу можна досягти, використовуючи оптимальні дози препаратів ізоніазиду та вітаміну В6. Аналіз різних режимів лікування деструктивного туберкульозу показав, що ефективне лікування має місце у вузькому інтервалі доз вітаміну В6, відхилення від якого призводить до різкого зростання специфічного та неспецифічного ураження органів морських свинок. В цілому, для лікування деструктивного туберкульозу оптимальним співвідношенням доз ізоніазиду та вітаміну В6 є 10 мг/кг та 26 мг/кг відповідно. На основі експериментально-теоретичних досліджень для вирішення важливої наукової та соціальної проблеми запропоновано підвищити ефективність лікування хворих на туберкульоз, застосовуючи новий режим лікування з оптимальними дозами ізоніазиду та вітаміну В6.

ВИСНОВКИ

В роботі, присвяченій вирішенню актуальної медичної проблеми, доведено, що вітамін В6 має антидотні властивості при передозуванні ізоніазиду, а в умовах експериментальної патології підвищує специфічну лікувальну ефективність цього туберкулостатика.

  1. Гостра токсичність ізоніазиду (ЛД50, білі щури, внутрішньовенно) та піридоксин гідрохлориду (ЛД50, білі щури, внутрішньом'язово) складає (195,53,95) мг/кг та (146090,46) мг/кг відповідно, що дозволяє віднести їх до третього та четвертого класу небезпеки. Піридоксин гідрохлорид виявляє антидотні властивості при передозуванні ізоніазиду – захисний індекс (2,5-4,6) та його потужність (1,5-3,6), терапевтичний індекс (6,9).

  2. Екстраполяція токсикометричних показників (ЛД50,, Limac, ОБРВ, мг/кг) з чотирьох видів тварин (щури, миші, морські свинки, коти) на людину показала, що гостра токсичність (ЛД50), поріг гострої дії, орієнтовно безпечний рівень впливу для піридоксин гідрохлориду дорівнює 8960; 127; 1254, мг/кг відповідно, а для ізоніазиду – 1249; 19,16; 175 мг/кг відповідно.

  3. Фармакокінетичні показники при пероральному введенні ізоніазиду (15 мг/кг) хворим на туберкульоз легень складають: період напіввиведення (Т50) 5,26 год; площа під графіком залежності "концентрація – час" (АUС) 40,04 мкг*год/мл; середній час утримання речовини в біологічній рідині (MRT) 7,28 год; абсолютна біодоступність 28,11%, – такий шлях введення відтворює усереднену біодоступність ізоніазиду. Встановлено, що абсолютна біодоступність в кров при введенні ізоніазиду per os є більшою, ніж при інгаляційному шляху введення.

  4. Мінімальна інгібуюча концентрація (МІК) по відношенню до мікобактерій туберкульозу (штами H37RV) для піридоксальфосфату складає 62,5 мкг/мл; для ізоніазиду – 0,03 мкг/мл. Піридоксин гідрохлорид у концентрації 50 мкг/мл на 25% затримує ріст цих бактерій. При сумісному застосуванні піридоксин гідрохлориду (6,2 мкг/мл) або піридоксальфосфату (7,8 мкг/мл) з ізоніазидом МІК останнього знижується майже у 10 разів (з 0,03 мкг/мл до 0,0035 мкг/мл).

  5. Відсутність ознак специфічного та неспецифічного запалення у морських свинок, уражених мікобактеріями туберкульозу, реєструється при застосуванні ізоніазиду в дозі 10 мг/кг разом з вітаміном В6 у дозі50 мг/кг та у дозах ізоніазиду і вітаміну В6 32 мг/кг та 5 мг/кг відповідно.

  6. За математичними моделями, побудованими на основі експерименту, найбільш оптимальними співвідношеннями доз ізоніазиду та піридоксин гідрохлориду є дози 10 мг/кг та 26 мг/кг відповідно, що обґрунтовує доцільність збільшення дози останнього у 5 разів.

  7. Застосування оптимальних доз ізоніазиду та вітаміну В6 в умовах деструктивного туберкульозу у морських свинок підвищує специфічну терапевтичну ефективність ізоніазиду, що проявляється зниженням індексів ураженості легень, печінки та селезінки.

  8. Квантово-хімічними методами встановлено, що ізоніазид спроможний конкурувати з б-амінокислотами в реакції з піридоксалем та піридоксальфосфатом, утворювати молекулярні комплекси з цими вітамінами (за енергетичними характеристиками). Молекули ізоніазиду та вітаміну В6 здатні утворювати вільні радикали при взаємодії з молекулами окислювачами, що може порушувати метаболічні процеси у мікобактерій.

Loading...

 
 

Цікаве