WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Таблиця 3

    Клінічні показники стану тварин на висоті прояву токсичної дії

    ізоніазиду та піридоксину

Клінічні симптоматичні прояви дії

Перша група

Друга група

Третя група

Період гострої дії

2-7 доба

1-2 доба

14 діб

Кумулятивний вплив

немає

немає

немає

Місцева подразнююча дія

відсутня

відсутня

помірна

Шкірно-резорбтивна дія

немає

відсутня

Положення тіла

нормальне

нормальне

вимушене

Стан волосяного покрову

без змін

без змін

без змін

Хода

дещо млява

без змін

адинамія

Дихання

звичайне

звичайне

інколи гучне

Тремор

відсутній

відсутній

періодично виникає

Орієнтація

звичайна

звичайна

порушена

Активність

без змін

нормальна

порушена

Салівація

немає

немає

інколи

Сечовиділення

звичайне

звичайне

дещо посилене

Дефекація

нормальна

нормальна

інколи запори

Тонус м'язів

нормальний

нормальний

послаблений

Відношення до їжі, до води

звичайне, звичайне

звичайне, звичайне

відмова, спрага

Рефлекси: больовий, захисний,

траубе

підвищений, норма, немає

норма, норма,

немає

посилений, слабкий,

у 40% тварин

Значення показників терапевтичного та захисного індексів свідчить про наявність вираженої захисної дії піридоксин гідрохлориду (5% розчин) по відношенню до токсичних проявів ізоніазиду (10% розчин) (табл. 4). Отже, отримані дані про захисні властивості 5% розчину піридоксин гідрохлориду експериментально обгрунтовують його раціональне застосування при отруєнні ізоніазидом. Показано, що доза 0,1ЛД50 піридоксин гідрохлориду є достатньою для запобігання небажаних наслідків токсичного впливу при використанні ізоніазиду в умовах його передозування (ЛД50).

Таблиця 4

Визначення характеру сумісної дії ізоніазиду та піридоксин гідрохлориду в дослідах на білих щурах

Показники

Перша група

n = 30

Друга група

n = 30

Третя група

(контроль)

n=40

Загибель на протязі

1-14 доби, %

10

не було

60

Загибель на протязі

15-30 доби, %

не було

не було

всі тварини загинули

Домінуюча симптоматика інтоксикації

адинамія, судоми

адинамія

адинамія, судоми, підвищена реакція на дотик

Терапевтичний індекс

-

6,9

-

Захисний індекс

2,5

4,6

-

Потужність захисного індексу

1,5

3,6

-

Порівняння особливостей фармакокінетики ізоніазиду при різних шляхах його введення. Фармакокінетика ізоніазиду була вивчена нами на кафедрі фтизіатрії та пульмонології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця під керівництвом проф.В.І. Петренка.

Серед факторів, що впливають на вибір дози та методів введення антибактеріальних препаратів, суттєвим є вивчення їх фармакокінетики, тобто розподілу, метаболізму та виведення з організму.

В табл. 5 наведені розраховані значення абсолютної біодоступності відповідно для гострого та повільного ступеня інактивації ізоніазиду.

При пероральному способі вона становить 21,6% – 28,1%, а при інгаляційному 12,2% – 15,3%. Максимальна концентрація ізоніазиду в крові створюється на першу годину при всіх методах введення. Вміст ізоніазиду в сироватці крові при його введенні per os та інгаляційно в (3 і 4) рази відповідно є менший, ніж після внутрішньовенного введення. На рівень концентрації препарату в крові мав вплив ступінь інактивації ізоніазиду, яка є повільною або швидкою в залежності від індивідуальних особливостей організму хворого. Період напіввиведення препарату залежав від способу його введення і швидкості інактивації (індивідуальні особливості організму хворого). Кількість виділеного з сечею ізоніазиду є найбільшою при внутрішньовенному введенні препарату. Найменша елімінація спостерігається при інгаляційному методі введення. У швидких інактиваторів (per os) період напіввиведення (Т1/2) ізоніазиду дорівнює 1 год, і основна його кількість виводилася з сечею за перші 6 год.

Таблиця 5

Характеристика процесів всмоктування, розподілу та елімінації ізоніазиду в сироватці крові

Фармакокінетичний

показник

Внутрішньовенно

Перорально

Інгаляційно

гострий ступінь інактивації ізоніазиду

повільний ступінь інактивації ізоніазиду

гострий ступінь інактивації ізоніазиду

повільний ступінь інактивації ізоніазиду

гострий ступінь інактивації ізоніазиду

повільний ступінь інактивації ізоніазиду

Доза, мг/кг

8,57

8,57

8,57

8,57

8,57

8,57

Co, мкг/мл

19,63

17,73

8,76

5,28

13,08

6,11

Ke, 1/год

0,17

0,12

0,35

0,13

0,73

0,35

T1/2, год

4,15

5,57

2,01

5,26

0,95

1,97

Vd, л/кг

436,73

483,46

978,06

1623,45

655,43

1403,35

CL, л/(кг*год)

72,88

60,18

337,58

214,08

477,59

494,72

AUC, мкг*год/мл

117,60

142,42

25,39

40,04

17,95

17,33

MRT, год

5,99

8,03

2,90

7,58

1,37

2,84

Абсолютна біодоступність,%

-

-

21,59

28,11

15,26

12,17

Відповідно Т1/2 ізоніазиду у повільних інактиваторів (per os) становить 3 год, а основна кількість препарату виводилась з сечею за 12 год. Період напіввиведення препарату при інгаляційному методі введення ізоніазиду як для швидких, так і для повільних інактиваторів становив 3 год., і ізоніазид виводився з організму рівномірно. При внутрішньовенному методі введення кількість виділеного ізоніазиду з сечею у швидких інактиваторів була найбільшою через 1 год., але для повільних – через 3 год. Фармакокінетичні дослідження ізоніазиду в сироватці крові вказують, що суттєві відмінності для повільних та швидких інактиваторів при введенні ізоніазиду per os є практично відсутніми, що є підставою для вибору цього шляху введення для лікування експериментальної деструктивної форми туберкульозу (in vivo).

Визначення впливу доз ізоніазиду та вітаміну В6 на захист внутрішніх органів морських свинок в умовах експериментального туберкульозу. Загальновідомо, що вітамін В6 є сполукою, яка допомагає нейтралізувати токсичний вплив ізоніазиду, який використовується при лікування туберкульозу. Але до цього часу відкритим залишається питання оптимального поєднання доз цих препаратів з метою запобігання токсичного впливу ізоніазиду при його застосуванні, а також можливості використання вітаміну В6 для зняття токсичного ефекту у випадку передозування ізоніазиду. Таким чином, це дослідження повинно допомогти знайти співвідношення між ізоніазидом і В6 для: оптимізації схеми лікування туберкульозу; оцінки протитоксичної дії В6 в умовах передозування ізоніазидом.

Loading...

 
 

Цікаве