WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну групи В6 при інтоксикації ізоніазидом (автореферат) - Реферат

Індекси ураженості за р.о. Драбкіною. Індекси ураженості кожного органу спочатку оцінюються за 4-х бальною системою хрестами. Кожен хрест ураженості регіонарних до місця зараження лімфовузлів оцінюються в 2 у.о., а 4 хрести в 8 у.о. Оскільки інфекція мігрує по лімфатичній системі, наступним органом, що уражається туберкульозом, є селезінка. Кожен хрест ураженості селезінки оцінюється в 6 у.о., а4 хрести відповідно в 24 у.о. Наступним органом, який уражає туберкульоз, є печінка, кожен хрест ураженості якої оцінюється в 7 у.о., а 4 хрести в 28 у.о. В останню чергу туберкульозна інфекція вражає легені. Кожен хрест ураженості легень оцінюється в 10 у.о., а 4 хрести в 40 у.о. Таким чином, максимальне ураження морської свинки туберкульозом дорівнює 100 у.о. (8+24+28+40=100).

Визначення туберкулостатичної активності піридоксину гідрохлориду, піридоксаль-5-фосфату у порівнянні з ізоніазидом та сполучень ізоніазиду з піридоксин гідрохлоридом та піридоксаль-5-фосфатом відповідно виконували на мікобактеріях туберкульозу людського типу штаму H37Rv в дослідах in vitro за загальприйнятою мікробіологічною методикою. Використовували рідке поживне середовище Проскауера-Бека із вмістом нормальної кінської сироватки 10%. Результати досліджень оцінювали за величинами мінімальної інгібуючої концентрації МІК (мкг/мл). Застосували метод серійних розведень. Середовище без досліджуваних сполук було контролем.

Вивчення залежності протитуберкульозної дії від хімічної будови. Вивчення зв'язку характеристик молекул піридоксину, піридоксаль-5-фосфату та ізоніазиду з їх активністю щодо гальмування мікобактерій туберкульозу виконане статистичними методами. Характеристики молекул (електронні, енергетичні та геометричні) були отримані на підставі квантово-хімічних розрахунків.

Молекулярне моделювання процесів окислення ізоніазиду, вітаміну В6та інших протитуберкульозних засобів (метазиду, фтивазиду, салюзиду та рифаміцину) здійснено за допомогою методів квантової хімії у порівнянні з відомими антиоксидантами (гідразин, фенол, іонол, дифенілпікрилгідразин). За отриманими значеннями енергій зв'язування кінцевих продуктів реакції та вихідних молекул розраховували загальний енергетичний баланс.

Вивчення особливостей фармакокінетики ізоніазиду. В клінічних умовах на 80-ти хворих туберкульозом легень було проведено порівняльне вивчення особливостей фармакокінетики для трьох шляхів введення препарату. Доза ізоніазиду в усіх випадках становила 15 мг/кг на добу. Концентрацію ізоніазиду у сироватці крові, часточках резиційованих легень і сечі визначали полярографічним методом.

Полярографічний метод. Достатня чутливість полярографічного методу дає можливість визначати речовини в біологічному середовищі, коли в розчині досліджувана речовина знаходиться в незначних кількостях і для виконання аналізу можна обмежитися кількістю від 0,1 до 0,5 мл. Полярографічні дослідження виконані на полярографі LP7 (Laboratorni Pristroje Praha), обладнаним записуючим пристроєм Line Recorder EZ7 (Laboratorni Pristroje N. P. Praha). Для кількісного визначення полярографічно активного ізоніазиду було використано метод калібрувальних кривих. За отриманими даними будували калібрувальний графік в координатах: висота хвилі – концентрація. Визначаючи висоту полярографічної хвилі в досліджуваному розчині (аналіз) та користуючись калібрувальним графіком, визначали шукану величину. Результати досліджень обробляли статистичними методами та оцінювали за рівнем значущості (Р).

Факторний аналіз. Цей аналіз, який ще називається експериментальний дизайн, побудований таким чином, що при мінімальному, але чітко визначеному числі дослідів можна отримати математичне рівняння, яке поєднує дію кожного з факторів на кінцевий результат. Нами була вибрана модель 3^2. Такий запис моделі дозволяє зразу визначити мінімальну кількість експериментів (3^2=9). Математична модель має наступний вид:

Y = a + bфактор1 + cфактор2 + dфактор1фактор2 + e(фактор1)2 +g(фактор2)2 + h(фактор1)2фактор2 + kфактор1(фактор2)2 + L(фактор1)2(фактор2)2,

де Y – це кінцевий результат.

a, b, c, d, e, g, h, k, L – коефіцієнти.

Було застосовано повний факторний експеримент 3^2, де у якості факторів (залежних змінних) були ізоніазид (фактор 1) та вітамін В6 (фактор 2). Кожний фактор вивчали на 3-х рівнях (в трьох дозах).

Вибір доз ізоніазиду полягав у операції перетворення антилогарифмів ряду чисел, різниця між якими складає 0,5, а саме: 1; 1,5 та 2. Одержано значення доз (10, 32 та 100 мг/кг відповідно).

При цьому враховували попередньо одержані дані гострої токсичності ізоніазиду та загальноприйняту терапевтичну дозу, яка становить біля 10% від летальної.

Вибір доз вітаміну В6. По-перше, меншою була нульова доза, коли цей препарат не вводився. У якості середньої дози було вибрано ту, яка найчастіше використовується на практиці (5 мг/кг), а третю дозу було вибрано за принципом пропорції: доза ізоніазиду (10 мг/кг) відповідно до дози вітаміну В6 (5 мг/кг), а доза ізоніазиду (100 мг/кг) визначає третю дозу вітаміну В6 (50 мг/кг).

Результати досліджень та їх обговорення. Експериментально-теоретичне дослідження ефективності застосування препаратів вітаміну В6 при інтоксикації ізоніазидом виконано за схемою, в основі якої є взаємодії молекул ізоніазиду, вітаміну В6 з мікобактеріями туберкульозу (МБТ). Відомо, що молекули ізоніазиду поглинаються клітинами МБТ, де відбувається його окислювання за допомогою каталази-пероксидази і перетворення у активний проміжний продукт – радикал [R]. Він згубно діє на синтез міколової кислоти – елементу бактеріальної стінки МБТ (див. на рис. 5, поз. І). Можливість утворення такого радикалу підтверджено проведеними квантово-хімічними дослідженнями. Отримані результати дають підстави вважати, що утворення вільних радикалів є високо ймовірним етапом молекулярної дії ізоніазиду та вітаміну В6, в результаті якого відбувається порушення нормального метаболізму МБТ. Таким чином, ізоніазид та вітамін В6 є перспективними препаратами для лікування туберкульозу.

Токсикологічні показники. Визначення гострої токсичності на лабораторних тваринах є передумовою до виконання екстраполяції токсикологічних показників з тварин на людину. За характеристиками гострої токсичності, незалежно від шляху введення (у шлунок, на шкіру), ізоніазид має властивості БАР третього, а піридоксин гідрохлорид – четвертого класу небезпеки: ізоніазид – (субстанція) ЛД50 2000 мг/кг (у шлунок), >2500 мг/кг (на шкіру); 10% розчин (лікарська форма)2500 мг/кг (у шлунок), >2500 мг/кг (на шкіру); піридоксин гідрохлорид – (субстанція) >5000 мг/кг (у шлунок), >5000 мг/кг (на шкіру); 5% розчин (лікарська форма) >2500 мг/кг (у шлунок), >2500 мг/кг (на шкіру). Токсикометричні показники дії ізоніазиду та піридоксин гідрохлориду наведені в табл. 2 (білі щури, внутрішньом'язово).

Таблиця 2

Токсикометричні показники дії ізоніазиду та піридоксин гідрохлориду (мг/кгмаси тіла)

Показники

Ізоніазид

Піридоксин

ЛД 99

480,0

4900,0

ЛД 95

320,0

2650,0

ЛД 84

250,0

2200,0

ЛД 50

195,53,95

1460,090,46

ЛД 16

158,0

1080,0

ЛД 0

27,5

204,4

Lim ac

2,93

21,9

Основні показники спостереження за тваринами на висоті прояву токсичної дії ізоніазиду та піридоксин гідрохлориду наведені в табл. 3. За результатами токсикологічного експерименту були отримані значення ТІ, ЗІ та ПЗІ (табл. 4), які свідчать, що використання піридоксину у якості запобіжного заходу з метою протидії токсичним проявам ізоніазиду є доцільним. Важливо, що навіть при використанні токсичних доз ізоніазидумала місце зміна характеру розвитку інтоксикації. Загибель тварин мала пролонгований характер. Зовнішні прояви інтоксикації: адинамія, прояви судомної реакції, посилена відповідь на дію зовнішніх подразників (біль, відповідь на дотик та спародичні подразники) були зменшені. Спостереження після гострого періоду (14 діб) показало, що в групі контролю, депіридоксин гідрохлорид не використовувався, мали місце випадки загибелі тварин на 21 та 30 добу. У другій групі тварин, де використовувався піридоксин гідрохлорид, всі тварини на протязі всього періоду спостереження залишилися живими.

Loading...

 
 

Цікаве