WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри ( - Реферат

Обгрунтування комплексної терапії вугрової хвороби у жінок репродуктивного віку з урахуванням рівня статевих гормонів та стану мікроциркуляції шкіри ( - Реферат

Сезонного впливу на перебіг ВХ більшість обстежених нами пацієнток не відзначали і лише 20 (19,6%) жінок відмічали покращання перебігу захворювання влітку, а 17 (16,7%) – погіршення в осінньо-зимовий період. Спадковий анамнез з боку матері чи батька був обтяжений у 50 (49,0%) хворих. Психоемоційний статус порушений у 53 (52,0%) хворих, що проявлялося депресією, втратою відчуття самооцінки, слабкістю та лабільністю емоційної сфери та униканням від соціального оточення і агресією при гострих та хронічних стресових ситуаціях.

У досліджуваній групі було 12 (11,8%) жінок, хворих на ВХ, з давністю захворювання до 1 року, 43 (42,1%) − з давністю захворювання 1-5 років, 36 (35,3%) − з давністю захворювання 6-10 років та 11 (10,8%) − з давністю дерматозу понад 10 років. При аналізі даних щодо початку захворювання з'ясовано, що в переважній більшості випадків ВХ в обстежених жінок розпочалася у віці 15-19 років – у 52 (51%) жінок. Рідше вік початку захворювання становив 11-14 років – у 41 (40,2%) жінки, ще рідше ВХ маніфестувала у віці понад 20 років – у 9 (8,8%) осіб.

При комплексному обстеженні жінок, хворих на ВХ, у переважної більшості з них виявлено супутні соматичні захворювання, переважно шлунково-кишкова та гінекологічна патологія. Серед захворювань шлунково-кишкового тракту діагностовано: хронічний гастрит − у 17 (16,7%), холецистит – у 25 (24,5%), панкреатит – у 21 (20,6%), гастродуоденіт – у 24 (23,5%) та коліт – у 3 (2,9%) осіб. Супутня гінеколо-гічна патологія, яка спостерігалась у обстежених жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ: полікістоз яєчників − у 19 (18,6%) та хронічний аднексит − у 26 (25,5%) пацієнток. В анамнезі також були встановлені: альгодисменорея − у 18 (17,6%), опсоменорея − в 11 (10,8%), олігоменорея – у 17 (16,7%) та аменорея – у 16 (15,7%) хворих.

На погіршення перебігу ВХ в передменструальному періоді та під час менструацій скаржилися 59 (57,8%) пацієнток. Ще 15 (14,7%) жінок, хворих на ВХ, в анамнезі яких були пологи, відмічали, що клінічні прояви дерматозу мали тенденцію зменшуватися протягом другого та третього триместрів вагітності і загострилися у 8 з них (53,3%) після пологів, а в 7 (46,7%) − після припинення лактації. Варто зазначити, що 43 (42,2%) пацієнтки з досліджуваної групи відзначали загострення дерматозу після відміни комбінованих оральних контрацептивів, а 53 (52,0%) жінки спостерігали погіршення стану шкіри після перенесених стресових ситуацій.

Попередню терапію з приводу ВХ отримували 83 (81,4%) жінки з досліджуваної групи: неефективність раніше проведеної терапії відмічали 56 (54,9%) пацієнток, ефективність − 27 (26,5%), не проводили лікування – 19 (18,6%) хворих.

До початку лікування в обстежених жінок, хворих на ВХ, вміст у плазмі крові ЛГ, ФСГ і прогестерону вірогідно від контрольних величин не відрізнявся. Водночас концентрація пролактину в крові вірогідно перевищувала контрольні величини (відповідно 18,530,44 нг/мл проти 12,800,56 нг/мл у контролі, p<0,001), рівень у крові естрадіолу був у 2,5 раза меншим за контроль (відповідно 0,290,01 нмоль/л та 0,720,11 нмоль/л, p<0,001), а плазмовий вміст тестостерону, навпаки, втричі перевищував такий у осіб контрольної групи (відповідно 2,740,11 нг/мл та 0,910,05 нг/мл, p<0,001). Нами не виявлено залежності зазначених гормональних змін від ступеня тяжкості ВХ, окрім вірогідно вищого вмісту тестостерону у хворих на ВХ середнього ступеня тяжкості у порівнянні з легким ступенем тяжкості (відповідно 3,390,16 нг/мл проти 2,490,11 нг/мл, p1<0,001). Таким чином, результати досліджень підтверджують патогенетичну роль гіперандрогенемії та гіпоестрогенемії в механізмах розвитку ВХ у жінок репродуктивного віку.

За даними цитологічного аналізу, у 16 (32%) з 50 обстежених жінок репродуктивного віку, хворої на ВХ, у мазках букального епітелію переважали проміжні клітини, тоді як парабазальні клітини не виявлялися взагалі, що вказує на помірну проліферацію букального епітелію. У 14 (28%) досліджуваних жінок, поряд із парабазальними клітинами, спостерігалися проміжні клітини, а поверхневі клітини були відсутні, що свідчить про помірну атрофію букального епітелію і опосередковано − про низький рівень забезпеченості естрогенами периферичних органів-мішеней [Татарчук Т.Ф., Сольский Я.П., 2003]. Аналіз цитограм букальних мазків здорових жінок контрольної групи показав, що гормональний фон відповідав віковій нормі та дню менструального циклу – в мазках букального епітелію переважали поверхневі клітини, а парабазальні клітини були відсутні.

Дослідження стану мікроциркуляції шкіри проведено у 26 жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ (легкий ступінь тяжкості ВХ − у 14, середній ступінь тяжкості ВХ − у 12 осіб), на двох рівнях − системному та локальному. Результати дослідження бульбарної кон'юнктиви свідчать, що системні порушення мікроциркуляції характеризуються зменшенням діаметра артеріол (19,2% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 7,1%, при середньому ступені тяжкості − у 33,3%); нерівномірністю калібру артеріол (46,2% випадків: при легкому ступені тяжкості − у 35,7%, при середньому ступені тяжкості − у 58,3%); збільшенням діаметра венул (50,0% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 57,1%, при середньому ступені тяжкості − у 41,7%); нерівномірністю калібру венул (23,1% випадків: при легкому ступені тяжкості − у 14,3%, при середньому ступені тяжкості − у 33,3%); помірною звивистістю артеріол (61,5% випадків: при легкому ступені тяжкості − у 85,7%, при середньому ступені тяжкості − у 33,3%); наявністю сладж-синдрому І ступеня (30,8% випадків: при ВХ легкого ступеня тяжкості − у 28,6%, при середньому ступені тяжкості захворювання − у 33,3%).

За даними дослідження стану бульбарної мікроциркуляції, слабкий спастико-атонічний синдром виявлено в 57,7% хворих: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 50,0%, при середньому ступені тяжкості ВХ − у 66,7% хворих. Помірно виражений спастико-атонічний синдром діагностовано в 34,6% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 42,9%, при середньому ступені тяжкості ВХ − у 25,0% хворих. У двох (7,7%) пацієнток (одна жінка з ВХ легкого і одна з ВХ середнього ступеня тяжкості) виявлений нормальний стан мікроциркуляції.

При дослідженні стану мікроциркуляції шкіри шляхом капіляроскопії нігтьового ложа встановлено, що порушення мікроциркуляції при ВХ характеризуються: зменшенням діаметра капілярів (57,7% випадків: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 42,9%, при середньому ступені тяжкості – у 75,0%); нерівномірністю калібру капілярів (65,4% хворих: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 50,0%, при середньому ступені тяжкості − у 83,3% випадків); наявністю мікроаневризм капілярів нігтьового ложа (38,5% випадків: у хворих на ВХ легкого ступеня тяжкості − 35,7%, у пацієнток із середнім ступенем тяжкості захворювання − у 41,7% випадків); мікротромбозами окремих капілярів нігтьового ложа (38,5% хворих: при легкому ступені тяжкості захворювання − у 14,3%, при ВХ середнього ступеня тяжкості − у 66,7% випадків); помірною звивистістю капілярів нігтьового ложа (96,2% випадків: при легкому ступені тяжкості − у 92,9%, при середньому ступені тяжкості − у 100%); наявністю в 42,3% випадків внутрішньосудинних порушень мікроциркуляції у вигляді утворення монетних стовпчиків: при легкому ступені тяжкості ВХ − у 28,6%, при середньому ступені тяжкості − у 58,3% хворих; наявністю в 30,8% жінок у капілярах нігтьового ложа сладж-синдром ІІ ступеня: при ВХ легкого ступеня тяжкості – у 14,3%, при середньому ступені тяжкості захворювання − у 50,0% випадків. Серед периваскулярних змін варто зазначити наявність у 50,0% випадків помірно вираженого пери капілярного набряку: при ВХ легкого ступеня тяжкості − у 28,6%, при ВХ середнього ступеня тяжкості − у 75,0% випадків.

Отже, на нашу думку, в жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, порушення мікроциркуляції на рівні мікроциркуляторного русла нігтьового ложа виражені в значно більшій мірі, ніж у судинах бульбарної кон'юнктиви. Тобто, при ВХ переважають не системні, а периферійні мікроциркуляторні розлади, що варто враховувати при оцінці ефективності лікування та при дослідженні особливостей патогенезу розвитку ВХ.

Результати дослідження деяких імунологічних показників при ВХ свідчать, що у жінок репродуктивного віку, хворих на ВХ, концентрація в плазмі крові імуноглобуліну А виявилася на 24,5% меншою за таку в практично здорових осіб контрольної групи (відповідно 2,930,23 г/л та 3,880,25 г/л; p<0,01), а показник НСТ-тесту менший за контрольний рівень на 40,5% (відповідно 9,150,20 та 15,380,82; p<0,001).

Серед показників ліпідного обміну в жінок, хворих на ВХ, виявився зниженим на 23,1% рівень у плазмі крові холестерину (відповідно 3,730,14 ммоль/л та 4,850,25 ммоль/л у контролі; p<0,001), тоді як вміст ліпопротеїдів вельми низької щільності та ліпопротеїдів низької щільності, навпаки, перевищував контроль відповідно на 46,3% (відповідно 12,190,78 та 8,330,25; p<0,001) і 16,7% (відповідно 49,881,38 та 42,751,69; p<0,01).

Як свідчать дослідження рівня цитокінів, у хворих на ВХ вміст у крові інтерлейкіну-1β (IL-1β) οеревищував такий у практично здорових осіб на 54,2% (відповідно 75,172,73 пг/мл та 48,743,53 пг/мл; p<0,001), плазмова концентрація фактору некрозу пухлин-α (TNF-α) αула більшою за контроль на 51,6% (відповідно 67,372,55 пг/мл та 44,434,00 пг/мл; p<0,001), рівень інтерферону-γ (γ-INF) νе відрізнявся від контрольних показників (відповідно 79,634,04 пг/мл та 73,944,93 пг/мл; p>0,05), а вміст у плазмі крові трансформувального фактору росту-β1 (TGF-β1) зростав відносно контролю в 1,5 раза (відповідно 325,709,91 нг/мл та 210,4014,09 нг/мл; p<0,001).

У хворих на ВХ середнього ступеня тяжкості концентрації в плазмі крові цитокінів були вірогідно (p1<0,001) більшими, ніж при захворюванні легкого ступеня тяжкості: IL-1β – на 34,3% (відповідно 89,854,90 пг/мл та 66,912,20 пг/мл), TNF-α – на 29,6% (відповідно 78,914,71 пг/мл та 60,882,33 пг/мл), TGF-β1 – на 36,4% (відповідно 392,707,90 нг/мл та 287,909,80 нг/мл). Вміст у крові γ-INF, навпаки, був на 45,3% меншим у пацієнток із середнім ступенем тяжкості дерматозу (відповідно 52,073,36 пг/мл та 95,143,92 пг/мл; p1<0,001).

На підставі отриманих даних досліджень можна вважати, що залежні від ступеня тяжкості ВХ зміни вмісту в плазмі крові прозапальних цитокінів і γ-INF є наслідком запальної реакції та спрямоване на знешкодження інфекційного компоненту захворювання, хоча може при цьому негативно впливати на процеси мікроциркуляції.

Loading...

 
 

Цікаве