WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз (автореферат) - Реферат

Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування та профілактики легеневих кровохаркань і кровотеч у хворих на туберкульоз (автореферат) - Реферат

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 44 наукових працях, у тому числі: 21 – у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для публікацій результатів дисертаційних досліджень (7 самостійних), 18 – матеріали доповідей на конференціях, симпозіумах та з'їздах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 272 сторінках основного тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій та переліку посилань (534 джерела, з них: 288 – кирилицею, 246 – латиною). Робота ілюстрована 73 таблицями, 26 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань проаналізовано 7312 історій хвороб пацієнтів, які лікувались стаціонарно в Тернопільському обласному протитуберкульозному диспансері з 1991 по 2004 рік. Із них у 4416 мав місце вперше діагностований туберкульоз легень (ВДТБЛ), у 662 – рецидиви туберкульозу легень (РТБЛ) і у 2234 – хронічний туберкульоз легень (ХТБЛ).

Проведене комплексне обстеження 664 хворих, у яких туберкульоз легень був ускладнений легеневими кровохарканнями і кровотечами. Чоловіків було 531 (80,0 %), жінок – 133 (20,0 %), віком від 16 до 87 років. Мікобактерії туберкульозу (МБТ) виділяли 428 (64,5 %) хворих, деструкція легеневої тканини визначалась у 541 (81,5 %) осіб.

Групу порівняння склали 6648 хворих на туберкульоз легень без геморагічних ускладнень, серед яких чоловіків було – 5054 (76,0 %), жінок – 1594 (21,9 %), віком від 17 до 83 років. МБТ виділяли 2946 (44,3 %) хворих, деструкція легеневої тканини визначалась у 3549 (53,4 %) осіб.

Серед хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями вперше діагностованих було 243 (36,6 %), хворих з рецидивами туберкульозу легень – 76 (11,4 %), і осіб з хронічним туберкульозом легень – 345 (52,0 %). Загалом, легеневі кровохаркання та кровотечі спостерігались у 664 з 7312 хворих на туберкульоз легень, що складає 9,1 %.

Дослідження згортальної та протизгортальної систем крові проводились за загальноприйнятими методиками 165 хворим на туберкульоз легень, зокрема із легеневими геморагіями і супутньою патологією печінки (n=84), із легеневими геморагіями без супутньої патології печінки (n=51), хворим без супутньої патології і ускладнень (n=30).

До групи хворих на туберкульоз легень, яким проводилось денситометричне обтеження, ввійшло 148 осіб, серед яких пацієнти із легеневими кровохарканнями і кровотечами (n=42), із супутньою патологією печінки (n=33), хворі без супутньої патології і ускладнень (n=73).

Клінічний діагноз встановлювали на підставі скарг, даних анамнезу, фізикальних, лабораторних та інструментальних методів обстеження, зокрема рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини, при необхідності фібробронхоскопії.Проводили мікроскопічне дослідження мазків мокротиння на кислотостійкі палички та бактеріологічне дослідження мокротиння на наявність МБТ, а також тести на чутливість МБТ до протитуберкульозних препаратів. Діагноз туберкульозу легень формулювали згідно із Наказом № 233 МОЗ України від 29.07.1996 року, починаючи з 2003 року – згідно із Наказом МОЗ України № 499 від 28.10.2003 р.

Кровохарканням вважали виділення хворими на туберкульоз легень мокротиння з невеликою домішкою крові, не більше ніж 1/3 від загальної кількості виділень. Кровотечею – виділення чистої крові з дихальних шляхів під час кашлю, незалежно від її кількості (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 2002).

Про тиск у малому колі кровообігу судили за непрямими ознаками, даними електрокардіографічних та ехокардіографічних досліджень.

Верифікація діагнозу захворювань печінки здійснювалась згідно із класифікацією Міжнародної робочої групи світової спільноти гепатологів (IWG), Всесвітнього конгресу гастроентерологів (WCOG) 1994 р., та МКХ-10. Хворим на туберкульоз легень із порушенням функції або супутньою патологією печінки проводили комплекс загальноприйнятих клініко-біохімічних та інструментальних досліджень: опитування, фізичне обстеження, визначення в крові рівня загального білірубіну та його фракцій, активності аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), концентрації холестерину, загального білка, лужної фосфатази, тимолової проби, визначення кальцію в сироватці крові здійснювали комплексонометричним методом. Структурна характеристика печінки визначалась за допомогою ультразвукової діагностики.

Оцінку рівня мінеральної щільності кісткової тканини проводили за допомогою денситометра "Lunar", в якому використовується технологія двофотонної рентгенівської абсорбціометрії (Подрушняк Е.П., 1997; Riggs B.L., Melton L.J.,1995). Досліджували і аналізували такі денситометричні параметри: мінеральний вміст кістки, що вимірюється в грамах мінералу досліджуваної ділянки (г) і мінеральна щільність кістки, яка розраховується на діаметр кістки і відображається в грамах на сантиметр квадратний (г/см2). Поряд з абсолютними показниками щільності кістки досліджуваної ділянки, в результатах денситометрії розраховували Т-критерій у відсотках від піку кісткової маси, який відображається у величинах стандартного відхилення. Оцінюючи результати денситометричного обстеження для встановлення рівня порушень кісткової системи, брали до уваги стандартні відхилення від середніх показників. Значення Т від (+1,0) до (–1,0) вважали варіантами норми. Терміном "остеопенія" позначалася доклінічна стадія остеопорозу, при якому показник Т коливався від (–1,0) до (–2,5). При відхиленні Т від (–2,5) і більше діагностувався "остеопороз".

Лікування хворих на туберкульоз легень з кровохарканнями і легеневими кровотечами проводили строго індивідуально з урахуванням загального стану, клінічної форми туберкульозу, характеру геморагії, вікових змін, супутньої патології, ускладнень та чутливості МБТ до антимікобактеріальних препаратів. Ефективність лікування оцінювали за такими критеріями: 1) значне поліпшення; 2) поліпшення; 3) часткове поліпшення; 4) стан без змін; 5) погіршення; 6) смерть. Для лікування геморагічних ускладнень у хворих застосовувалась відповідна тактика, яка була строго диференційованою, залежно від характеру, поширеності та фази основного легеневого процесу, тривалості геморагій, і зводилася до трьох основних заходів: а) попередження асфіксії; б) зупинка кровотечі; в) терапія основного захворювання.

З метою вивчення результатів терапії і удосконалення лікування хворих на туберкульоз легень з геморагічними ускладненнями, проаналізовані результати терапії 220 пацієнтів, яких поділили на дві групи, ідентичні за характером процесу і режимами хіміотерапії. До першої (контрольної) були віднесені 110 пацієнтів, яким в стаціонарі проводилась стандартна комплексна терапія, до другої (основної) – 110 пацієнтів, котрим комплексна терапія проводилась із врахуванням факторів ризику виникнення рецидивів легеневих кровохаркань і кровотеч згідно розробленого алгоритму лікування цих ускладнень.

Прогнозування ймовірності легеневих геморагічних ускладнень у хворих на туберкульоз легень за допомогою тестової проби ШОЕ у зовнішньому постійному магнітному полі проводилось з використанням індуктора постійного магнітного поля.

Loading...

 
 

Цікаве