WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Кріопатії при гепатитах В і С: імунопатогенез, клініка та імунотерапія (автореферат) - Реферат

Кріопатії при гепатитах В і С: імунопатогенез, клініка та імунотерапія (автореферат) - Реферат

Отже, 2-й і 3-й типи кріоглобулінемії мають різні клінічні прояви, супроводжуються відмітними варіантами перебігу HCV-інфекції, різними змінами гемограми та імунограми, вмісту цитокінів і станом опорно-рухового апарату, що вимагає диференційованого визначення типу кріолабільних білків у таких пацієнтів.

Наявність кріоглобулінемії 3-го типу суттєво знижувала ефективність противірусної терапії у хворих на гострий гепатит С. Так, дієвість індукторів ендогенного інтерфероноутворення була відчутно нижчою у пацієнтів з супутньою кріоглобулінемією, ніж без неї . На противагу цьому, наявність в організмі хворих на ХГС КГ 2-го типу, хоч і поглиблювала імунний дисбаланс у пацієнтів, проте не знижувала ефективність противірусного лікування (HCV-РНК перестала виявлятися у сироватці крові та кріопреципітаті у 74,5 % таких пацієнтів, порівняно з 11,1 % – при кріоглобулінемії 3-го типу). Більше того – у пацієнтів з ХГС інтерферонотерапія мала лікувальний вплив на перебіг супутньої кріоглобулінемії 2-го типу, зменшуючи удвічі відсоток хворих з феноменом кріопреципітація – у 55,6 % хворих вона перестала виявлятися після піврічного курсу інтерферонотерапії.

Отже, визначення наявності кріоглобулінемії та її типу може бути інформативним прогностичним фактором не тільки щодо формування несприятливих наслідків інфекції – цирозу і раку печінки, автоімунних процесів, але також предиктором чутливості до противірусної та імунотропної терапії.

За результатами наших спостережень, використання препарата рекомбінантного альфа-інтерферону (лаферону), індуктора його ендогенного синтезу (циклоферону), а також тимоміметика імунофану (табл. 13) виявилося ефективним як у хворих на ХГС зі супутньою кріопатією 2-го типу, так і без неї. У таких пацієнтів перелічені засоби зумовлювали виражений клінічний, імунологічний і вірусологічний ефекти.

Таблиця 13

Динаміка показників клітинної ланки імунітету і рівня ІЛ-2

у хворих на ХГС з різними типами кріоглобулінемії протягом 2 міс. лікування імунофаном, (Mm)

Група

CD3, %

CD4, %

CD8, %

ІЛ-2, мкг/л

до

ліку-вання

через

2 міс.

до

ліку-вання

через

2 міс.

до

ліку-вання

через

2 міс.

до

ліку-вання

через

2 міс.

Без КГ,

n=16

56,2

2,2

64,7

1,6+

31,3

2,5

35,9

2,2

26,1

2,3

28,1

1,3

75,8

2,3

141,3

4,8+

КГ 2-го,

типу, n=9

53,6

2,8

63,6

2,2+

30,5

1,7

37,9

1,4+

27,3

1,6

28,2

2,1

58,2

3,8*

156,27,3+

КГ 3-го

типу, n=11

63,4

2,2**

75,7

1,4+* **

39,2

1,3 **

49,6

1,4+*

**

25,7

2,2

25,3

1,4

131,111,1* **

321,89,2* **

Примітки: + – достовірність різниці з показником до лікування,

* – з показником у 1-й групі,

** – з показником у 2-й групі (Р < 0,01-0,05).

Окрім того, лікування згаданим препаратом рекомбінантного інтерферону або імунофаном має терапевтичний ефект на перебіг супутньої кріоглобулінемії 2-го типу, зменшуючи відсоток хворих з феноменом кріопреципітації (на 55,6 і 44,4% відповідно, Р<0,05 в обох випадках).

Застосування інтерферону і тимоміметика у хворих на ХГС зі супутньою кріоглобулінемією 3-го типу було мало ефективне (HCV-РНК продовжувала виявлятися в кріопреципітаті у 88,9 % пролікованих). У частини пацієнтів така терапія поглиблювала схильність до автоімунізації, що підтверджується даними імунограми (наростання у півтора раза імунорегуляторного індексу). Крім того, лікування інтерфероном практично не вплинуло на лабораторні прояви кріоглобулінемії.

Індуктори синтезу ендогенного інтерферону (циклоферон, аміксин), за умови індивідуального підбору їх запатентованим нами методом, при недостатньо високій вірусологічній ефективності все ж дозволяють уникнути автоімунізації. Суть методу полягає у визначенні кратності наростання продукції інтерферону та тривалості цього процесу після одноразового прийому індуктора ендогенного інтерфероноутворення за запропонованими нами формулами. Саме тому застосування індукторів до проведення медикаментозної чи немедикаментозної (кріоплазмафільтрація, плазмаферез) корекції кріоглобулінемії є більш безпечним способом імунотропного та етіотропного впливу за умови супутньої кріоглобулінемії 3-го типу.

Використання антиагреганта дипіридамолу і препарату урсодезоксихо-левої кислоти виявилося ефективним у хворих з кріоглобулінемією, але успіх терапії суттєво різнилася при різних її типах (табл. 14).

Таблиця 14

Порівняння показників кріопатії у хворих на ХГС до і після лікування

Групи

Акро-

ціаноз, %

Паресте-зії, %

Уртикарний висип, %

Артралгії, %

Кріогло-

буліни, ум.од.

до

після

до

після

до

після

до

після

до

після

КГЕ-2, Д

19,8

12,1*

7,7

2,4*

11,1

7,8

5,9

4,3

0,05

0,01

0,03

0,01

КГЕ-2, УДХК

21,2

21,7

8,1

7,8

12,8

12,1

5,7

5,7

0,05

0,02

0,05

0,01

КГЕ-3, Д

50,0

22,2*

24,3

11,2*

30,0

16,7*

33,3

14,4*

0,08

0,01

0,03

0,01*

КГЕ-3, УДХК

52,5

47,8

25,2

23,8

27,8

28,3

31,1

32,3

0,07

0,02

0,07

0,01

Примітки: + – достовірність різниці з показником до лікування (Р < 0,05);

Д – дипіридамол, УДКХ – урсодезоксихолева кислота.

Застосування дипіридамолу супроводжувалося суттєвим зменшенням клінічних і лабораторних проявів кріоглобулінемії (див. табл. 14) незалежно від її типу, але у хворих з 3-м типом кріоглобулінемії препарат цей вплив був більш вираженим щодо відновлення біохімічних показників функції печінки і проявів кріопатії. Включення антиагреганта дипіридамолу у загальноприйняту лікувальну схему „інтерферон + рибавірин" сприяло швидкому усуненню клінічних і лабораторних проявів кріопатії, поліпшенням біохімічних показників функції печінки, ефективнішій елімінації вірусу з організму (HCV-РНК після терапії перестала виявлятися у 66,7 % пролікованих, Р < 0,05).

У випадку кріопатії 2-го типу урсодезоксихолева кислота більш ефективно сприяла нормалізації печінкових проб, дещо слабше впливала на клінічні і лабораторні прояви кріопатії (див. табл. 14). Окрім того, застосування препарату супроводжувалося збільшенням рівня Т-хелер-1 цитокінів у випадку зниження їх продукції і зменшенням рівня Т-хелер-2 цитокінів за підвищеного їх рівня. Максимальний цей ефект був у пацієнтів з кріопатією 2-го типу, менш вираженим – у хворих на ХГС без супутньої кріопатії імунотропний, при кріоглобулінемії 3-го типу – мінімальний.

Висновки

у дисертаційній роботі узагальнені результати вивчення етіології різних типів кріоглобулінемії, факторів, що сприяють їх формуванню, імунопатогенезу, клінічних проявів, чутливості до етіотропної та імунотропної терапії у хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити. На підставі отриманих даних обґрунтовано нове розв'язання проблеми підвищення ефективності імунотерапії за рахунок диференційованого лікування хворих з різними типами кріоглобулінемії, що дає змогу суттєво зменшити виразність печінкових і позапечінкових проявів хронічних вірусних гепатитів, відновити показники імунологічної реактивності та істотно покращити ефективність етіотропної терапії.

Loading...

 
 

Цікаве