WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування (автореферат - Реферат

Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування (автореферат - Реферат

У процесі застосування базисної терапії у вагітних з прееклампсією легкого ступеня важкості активність ЦП зменшилась з 34,651,22 до 30,941,14 ум.од. (р0,05), що складає 10,3%, насиченість трансферину залізом зменшилась на 3,1% (р0,05), показник співвідношення ЦП/ТФ зменшується на 7,4% (р0,05), активність каталази підвищилась на 4,2% (р0,05). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості, які складали основну групу, активність ЦП збільшилась на 17,6% (р0,05), насиченість ТФ залізом зростає на 21,4% (р0,001), показник співвідношення ЦП/ТФ зменшився на 11,2%.

Проведений аналіз свідчить, що застосування глутаргіну та коензиму композитум в лікуванні прееклампсіїї легкого і середнього ступеня важкості знижує інтенсивність ПОЛ і підвищує активність АОС.

Враховуючи активний вплив біометалів заліза, міді, цинку і марганцю, перед нами постало питання провести кількісний аналіз вмісту цих життєво- важливих мікроелементів у крові вагітних жінок як при фізіологічному перебігу вагітності, так і при прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості.

Так, при прееклампісії легкого ступеня важкості, рівень цинку в цільній крові незначно відрізнявся від показників контрольної групи, зате при прееклампсії середнього ступеня важкості він був нижчий від показника контрольної групи на 41,0% (р<0,001).

Одержані нами результати досліджень концентрації заліза у венозній крові матері в другій половині вагітності свідчить про значне його зниження. Кількісний аналіз показав, що при фізіологічному перебігу вагітності концентрація заліза в крові складає в середньому 68223,7 мг/л, тоді як у невагітних жінок рівень заліза в крові складав 56322,1 мг/л. При прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості концентрація заліза зменшується в залежності від ступеня важкості цієї патології.

При вивченні вмісту міді у вагітних жінок контрольної групи її вміст у крові, взятої з кубітальної вени, становить 2,51 1,02 мг/л. Слід відзначити, що з підвищенням ступеня важкості прееклампсії дефіцит міді зростає. Зменшення концентрації міді в крові свідчить про пониження активності окисно-відновних процесів, що безпосередньо може вести до змін в органах і тканинах.

Вміст марганцю в крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності дорівнював 1078,45мкг/л. У жінок, вагітність яких ускладнилась прееклампсією легкого ступеня важкості цей показник становив 842,7 мкг/л (р<0,001), прееклампсією середнього ступеня важкості -- 453,7 мкг/л (р<0,001).

У вагітних жінок з прееклампсією легкого ступеня важкості після проведення базисної терапії вміст мікроелементів достовірно не змінювався. Призначення модифікованого нами лікування сприяло підвищенню вмісту життєвоважливих мікроелементів. Так, вміст заліза збільшився на 6,7%(p<0,05), цинку—на 16,9%(p<0,05), марганцю - на 19,4%(p<0,001), вміст міді - на 12,8%(p<0,05).

У жінок контрольної групи з прееклампсією середнього ступеня важкості незначно підвищувався вміст досліджуваних мікроелементів. Виконана комплексна терапія призводить до значного збільшення вмісту даних мікроелементів. Так, вміст заліза збільшується на 14,7%(p<0,001), міді—на 45,9%(p<0,001), цинку—на 26,7%(p<0,001), марганцю на 49,3%(p<0,001).

Дослідження імунного статусу дали змогу характеризувати кількісний та функціональний стан імунної відповіді при розвитку прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості. У лімфоцитарному спектрі нами зафіксоване зменшення рівнів загальних Т-лімфоцитів (СD3+) та їх субпопуляцій, в основному, за рахунок Т-хелперів (СD4+) та активованих Т-лімфоцитів (ІПО47+) на тлі різкої депресії натуральних кіллерів (NK), що свідчить про якісні порушення Т-ланки імунної відповіді при розвитку прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості у вагітних. Особливу увагу привертає динаміка СD95+ лімфоцитів, а саме вірогідне збільшення їх вмісту в периферійній крові при верифікації прееклампсії. Враховуючи, що для Fas/Fas-h системи не відомо інших функцій, крім активації апоптозу, отримані результати вказують на наростання апоптозу лімфоцитів периферійної крові, що корелює із зменшенням субпопуляційного вмісту активованих Т-, В-лімфоцитів та Т-хелперів. За вище описаних умов, гуморальна ланка імунної відповіді при розвитку прееклампсії характеризується підвищенням рівнів IgA та IgG на тлі зменшення вмісту IgM у сироватці периферійної крові. Нами встановлено, що в умовах розвитку прееклампсії спостерігається вірогідне наростання рівнів IgG та М у цервікальному секреті на тлі різко вираженого дефіциту sIgA порівняно із аналогічними показниками у ПЗВ.

Із нашого дослідження випливає, що при фізіологічному перебігу вагітності в крові переважають Th2-регуляторні цитокіни. Протилежна ситуація спостерігалася нами при прееклампсії, а саме - зсув цитокінового профілю у бік переваги Th1-регуляторної групи цитокінів. Так, наростання титрів ІЛ-1в при прееклампсії розцінене нами, як прояв дискоординації роботи макрофагальної ланки за умови стійкого дефіциту Т-хелперів.

З нашого дослідження випливає, що промінентною ознакою розвитку прееклампсії є різко виражена тенденція до наростання рівня ІЛ-6 у сироватці крові та в цервікальному секреті. Дана ознака може бути використана у якості критерію розвитку чи прогресування прееклампсії. Особливо показовим було вагоме наростання рівня ІЛ-6 у цервікальному слизу, яке корелювало із наростанням явищ апоптозу лімфоцитів периферійної крові та депресією Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів.

Нами також чітко встановлено кореляцію ІЛ-6 цервікального секрету із дефіцитом лізоциму як сироватки крові, так і цервікального слизу, що безумовно призводить до розладів локального захисту слизових оболонок урогенітального тракту.

Застосування базових схем лікування давало незначну позитивно спрямовану динаміку рівнів досліджуваних лімфоцитарних субпопуляцій, проте їхні величини залишалися ще далекими від аналогічних у ПЗВ. В процесі дослідження контрольної групи жінок нами констатовано поглиблення депресії рівнів загальних Т-(CD3+) і В-(CD24+), а також активованих В(CD150+)-лімфоцитів. Встановлені нами зміни корелювали зі збільшенням рівня CD95+ клітин, тобто з наростанням ознак апоптозу лімфоцитів периферійної крові, що, на нашу думку, є показовим свідченням недостатньої ефективності базової терапії прееклампсії.

Призначення патогенетично-модифікованого нами лікування сприяло максимально спрямованому модулюючому впливу на субпопуляційний вміст лімфоцитів при прееклампсії, що є свідченням високої ефективності та принципової правильності обраного нами лікувального комплексу.

Задекларовані нами вище зміни знайшли підтвердження (на момент завершення лікування жінок із прееклампсією) у показниках рівнів імуноглобулінів сироватки крові жінок основної групи, де встановлено нормалізацію титрів IgG та IgM. Як ми засвідчуємо, лише використання запронованої нами патогенетично-модифікованої програми лікування прееклампсії сприяло відновленню рівнів sIgA, IgG та М у цервікальному секреті. Перераховані аспекти змін лімфоцитарного спектру та гуморальної ланки імунної відповіді (Ig) опосередковано підтверджуються і проведеними дослідженнями впливу різних схем терапії на інтерлейкіновий профіль у вагітних жінок із розвитком прееклампсії.

При використанні базових схем терапії нами встановлено лише незначне наближення до значень групи контролю (ПЗВ) вмісту ІЛ-2,4, TNFб та практично повну торпідність ІЛ-1в, IFN-г, й ІЛ-6. Проте, рівні їх все ж продовжували залишатися далекими від значень норми. Максимально виражений ефект щодо нормалізації інтерлейкінової мережі виявлено у жінок основної групи досліджуваних при застосуванні обраної нами лікувальної програми прееклампсії. Констатовано й виражене наростання величин лізоциму сироватки крові й цервікального слизу у жінок з прееклампсією основної групи дослідження, порівняно із аналогічними значеннями обстежених контрольної групи, що може свідчити про відновлення, завдяки обраними нами препаратами, функціональних ресурсів фагоцитуючих клітин.

Згідно з отриманими нами результатами використання базових схем комплексної терапії для лікування жінок, вагітність яких ускладнилася розвитком прееклампсії легкого та середнього ступеня важкості, виявилось недостатньо адекватним, особливо стосовно корекції порушень місцевого захисту слизових оболонок генітального тракту, субпопуляційного складу лімфоцитів периферійної крові, системи інтерлейкінів та ендогенних інтерферонів.

Loading...

 
 

Цікаве