WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування (автореферат - Реферат

Зміни метаболічного та імунологічного гомеостазу в патогенезі прееклампсії легкого та середнього ступенів важкості, корекція та лікування (автореферат - Реферат

Визначення активності лізоциму сироватки крові та цервікального секрету проводили за методом О.В.Бухаріна. За отриманими даними у калібрувальних таблицях знаходили показник концентрації лізоциму.

Визначення показників ІЛ-1в, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6, ІFN-г проводили в сироватці периферійної крові. Рівень ІЛ-6 оцінювали ще й у цервікальному секреті. Дані параметри оцінювали методом імуноферментного аналізу на аналізаторі "StatFax 303 Plus" за допомогою реагентів "ПроКон" (ТЗОВ "Протеїновий контур", Росія).

Визначення імуноглобулінів класів А, М, G, sIgA проводили в сироватці крові та в цервікальному вмісті. Детекцію даних класів імуноглобулінів проводили за Manchini et al. в модифікації Е.Г. Ларенко і М.П. Кравченко.

Об'єктом морфологічного дослідження були плаценти та їх оболонки у 16 породіль із фізіологічними пологами та 23 плацент породіль із прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості. Для гістологічного дослідження брали шматочки плаценти і плодові оболонки, які опрацьовували загальноприйнятими методами морфологічного аналізу, проведеного на парафінових зрізах.

Отримані результати опрацьовано за допомогою пакету комп'ютерної прикладної статистичної програми "Statistica 5.5".

Результати досліджень та їх обговорення. Середній вік обстежених вагітних складав 24,33,4 роки.

Серед жінок з прееклампсією переважали першовагітні, відсоток яких підвищувався зі збільшенням ступеня важкості прееклампсії від 57,5% при легкому ступені до 75,0% при середньому ступені. При вивченні анамнестичних даних було встановлено, що при попередніх вагітностях гестози зустрічались тільки у 12,8% жінок.

Початок розвитку прееклампсії у терміні 29-31 тиждень зареєстрований у 33 (21,4%), 32-34 тижні – у 49 (33,6%), після 35 тижнів у - 70 (45,0%) вагітних.

Тривалість перебігу прееклампсії до моменту обстеження складала: до 1 тижня у 10 вагітних (6,6%), 2 –3 тижні в 63 вагітних (41,5%), 4-5 тижнів у 47 (30,9%), більше 5 тижнів у 32 (21,0%). Переважає тривалість перебігу від 3 до 6 тижнів (72,4%), що свідчить про недостатню увагу вагітних до початкових проявів захворювання.

У 110 (72,3%) жінок клінічні прояви виникали на тлі супутньої екстрагенітальної патології. Обтяжений гінекологічний анамнез мав місце у 89 (58,5%) вагітних.

У 83 (54,6%) жінок був обтяжений акушерський анамнез: у 64 (42,1%) були штучні медичні аборти, причому у 15,0% - більше трьох, у 24 (15,7%) - мимовільні викидні, з них у 9 (5,9%) – звикле невиношування, завмирання попередніх вагітностей – у 3 жінок.

Із 152 вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості у 112 (73,6%) жінок спостерігались при вагітності різноманітні ускладнення. Найчастішими ускладненнями під час пологів були: слабкість пологової діяльності, несвоєчасне відходження навколоплодових вод, загроза внутрішньоутробного дистресу плода. Слабкість пологової діяльності обумовила необхідність проведення пологостимулюючої терапії та інших заходів, направлених на корекцію пологової діяльності в 80 (52,6%) жінок, а важкий перебіг прееклампсії, загрозливий внутрішньоутробний стан плода і неефективність терапевтичних засобів були показаннями до оперативного пологорозрішення у 36 (23,6%) жінок. Методом вибору знеболення пологів у 30 (19,7%) роділь була перидуральна анестезія.

У жінок з прееклампсією легкого ступеня важкості у 18,7% діагностовано ЗВРП легкого ступеня, у жінок з прееклампсією середнього ступеня важкості - у 22,5%.

Кардіомоніторне дослідження при прееклампсії в більшості випадках свідчить про наявність хронічного антенатального дистресу плода, який найбільш виражений при середній ступені важкості прееклампсії. При прееклампсії легкого ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочень плода складав в середньому 146,78,1 уд/хв (р0,001). Амплітуда миттєвих осциляцій становила 18,52,1 уд/хв, амплітуда повільних осциляцій також була в межах норми і становила 21,23,4 уд/хв, частота повільних осциляцій 4,2 цикли в хв. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості середній показник базальної частоти серцебиття утробного плода був в межах фізіологічної норми і складав 1546,3 уд/хв, але вірогідно вищий , ніж у здорових вагітних, в яких він становив 1383,2 уд/хв. У 17,5% жінок даної групи було діагностовано помірну тахікардію, частота серцевих скорочень становила 169,55,4 уд/хв. Відмічено зниження амплітуди миттєвих 14,53,5 і повільних осциляцій 13,22,1 та зниження частоти повільних осциляцій 3,10,4 в хв. Слід зазначити, що у 4,0% жінок був характерний сальтаторний тип кривої, у 2,0% - монотонний ритм, що свідчило про загрозливий стан плода і було показанням для дострокового пологорозрішення. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості базальний ритм серцевих скорочеь складав в середньому 151 4,6 уд/хв. У 15,0% жінок даної групи була помірна чи виражена тахікардія, у 20,0% - помірна чи виражена брадікардія. Ундуляторний тип кривої був у 35,0%, сальтаторний у 20,0%, монотонний у 15,0% вагітних.

Акцелерації є основним параметром КТГ, які визначають внутрішньоутробний стан плода. При прееклампсії легкого ступеня важкості акцелерації відмічались у 97,0%, амплітудою 25,53,1 уд/хв, тривалістю 18,2 сек і кількістю 3,3 за 30 хв, що свідчило про реактивний нестресовий тест. У 80,0% вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості НСТ також вважався реактивним, амплітуда акцелерацій становила 17,32,2 уд/хв, тривалість – 16,22,2 сек і кількість 3,03. Одним з найбільш загрозливих симптомів, що свідчить про наявність внутрішньоутробного дистресу плода, є поява децелерацій. Поява навіть поодиноких децелерацій на кардіотокограмі плода у вагітних з прееклампсією може бути діагностичним критерієм, що підтверджує розвиток внутрішньоутробного дистресу плода. На кардіотокограмі вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступенів важкості не було зареєстровано децелерацій.

За свідченнями ультразвукової плацентографії у вагітних з прееклампсією легкого ступеня важкості патологічні зміни виявлені у 25 (31,25%) вагітних: у 9(11,3%) гіпоплазія плаценти, у 7(8,5%) - передчасне дозрівання, у 16 (20,0%) - наявність кист і петрифікатів. При прееклампсії середнього ступеня важкості у 52,5% вагітних відмічені ультразвукові ознаки морфоструктурних змін плаценти: гіпоплазія плаценти в 12 (16,2%), передчасне дозрівання – у 14 (18,9%), патологічна незрілість – у 4 (5,4%), наявність кист і петрифікатів - у 21 (28,3%). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості плацента вірогідно частіше локалізувалась в дні матки (37,5% проти 5,0% в контрольній групі (р0,001) та в нижньому сегменті (57,5% проти 10,0% контрольної групи (р0,001).

У 32,7% випадків у плідній частині плаценти були виявлені ехонегативні кулясті або неправильної форми ділянки, що являли собою ехотонус розширених венозних лагун. На ехограмах візуалізувалися деструктивні зміни, що були викликані порушенням кровоплину в матці та плаценті. В більшості випадків деструктивні зміни в плаценті супроводжувалися маловіддям і наявністю дрібно-дисперсної суміші у навколоплодовій рідині.

У вагітних з прееклампсією легкого та середнього ступеня важкості виявлено високу частоту патологічних змін в структурі плаценти: незрілість, набряк, контрастування базальної мембрани, варикозне розширення судин плаценти, інволютивно-дистрофічні зміни, компенсаторну гіперплазію ворсин хоріона, які призводять до порушення внутрішньоутробного розвитку плода.

Після проведеної традиційної терапії у вагітних з прееклампсією легкого ступеня важкості параметри малонового диальдегіду знижуються в 1,2 рази (р0,05). Після комплексної терапії вміст МДА знижується в 1,5 рази і був нижче аналогічного показника після проведеної традиційної терапії на 15,7% (р0,001). У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості після проведеної традиційної терапії рівень малонового диальдегіду (МДА) знижувався в 1,6 рази, що складає 15,6% (р0,05), а після проведеної комплексної терапії в 1,7 рази, що складає 41,9% (р0,001).

Рівень дієнових кон'югат (ДК) в основній групі у вагітних з прееклампсією легкого ступеня важкості зменшувався з - 0,750,04 Е/мл до - 0,590,03 Е/мл і став практично рівним контрольним значенням - 0,520,03 Е/мл. У вагітних з прееклампсією середнього ступеня важкості ступеня після проведеної традиційної терапії рівень ДК знижувався в 1,3 рази, що складає 19,1% (р0,05), а після проведеної комплексної терапії в 3,5 рази, що складає 71,9% (р0,001).

Loading...

 
 

Цікаве