WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Клініко-діагностичні та терапевтичні особливості епілепсії у хворих похилого віку (автореферат) - Реферат

Клініко-діагностичні та терапевтичні особливості епілепсії у хворих похилого віку (автореферат) - Реферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ НЕВРОЛОГІЇ, ПСИХІАТРІЇТА НАРКОЛОГІЇ"

ГОВБАХ ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК: 616. 853 – 053. – 9 – 07 – 08

КЛІНІКО-ДІАГНОСТИЧНІ ТА ТЕРАПЕВТИЧНІ

ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЛЕПСІЇ У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ

14.01.15- нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДУ "Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України"

Науковий керівник доктор медичних наук,

Дубенко Андрій Євгенійович,

ДУ "Інститут неврології, психіатрії

та наркології АМН України",

провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти доктор медичних наук, професор

Волошина Наталія Петрівна,

ДУ "Інститут неврології, психіатрії

та наркології АМН України",

завідувач відділу нейроінфекцій

та розсіяного склерозу

доктор медичних наук, професор

Літовченко Тетяна Анатоліївна,

Харківська медична академія післядипломної

освіти МОЗ України, завідувач кафедри

невропатології та дитячої неврології

Захист відбудеться 04.10. 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.566.01 при ДУ "Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН України" за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ "Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України" за адресою: 61068, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 46.

Автореферат розіслано 29.08.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник

Л.І. Дяченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За оцінками ВОЗ, на епілепсію в світі хворіють більше 50 млн. людей. Частота захворювання варіює в широких межах. У середньому, за даними світової статистики, захворюваність на епілепсією складає від 6-ти до 10-ти випадків на 100 тис. населення. На сьогодні виявляється тенденція до збільшення захворюваності на епілепсією (Волошин П.В. зі співавтор., 1996; Мерцалов В.С. зі співавтор., 1998; Дзяк Л.А. зі співавтор., 2000; Міщенко Т.С., 1998; Бачеріков А.М., 2002; Пшик С.С., 2004; Мухін К.Ю., 2000; Jallon P.M., Loiseau P., 1995).

У всьому світі в останні десятиріччя спостерігається процес старіння населення і збільшення кількості людей старших вікових груп, що робить актуальним вивчення особливостей перебігу різної патології у людей похилого віку (Волошина Н.П. зі співавтор., 1997-2001; Дубенко А.Є., 2001; Гехт А.Б. зі співавтор 1996-2000; Карабань І.М., 2002; Перцев Г.Д., 1998; Грицай Н.М., 2002; Пашковський В.М., 1994; Подкоритов В.С., 1999; Mc. Dowel F.H., 1992).

Особливо актуальним є вивчення особливостей епілепсії в похилому віці, оскільки доведено, що розвиток епілепсії має два піки: у віці до одного року і в осіб, старших за 60 років. При цьому потрібно відзначити, що в старших вікових групах зі збільшенням віку збільшується кількість хворих на епілепсію. Багатьма авторами відзначено, що епілепсія в похилому віці має клініко-діагностичні та терапевтичні особливості. Водночас питання діагностики та терапії епілепсії в осіб похилого віку є найменш вивченими (Мерцалов В.С., 2000; Дубенко Є.Г., 1995; Літовченко Т.А., 2001; Бучавчинська Н.М., 2001; Морозова О.Г., 2003; Євтушенко С.К., 2002; Мостова О.П., 2002; Кушнир Г.М., 1999; Московко С.П., 2002; Shapiro I M ,1990).

Основним діагностичним методом дослідження хворих на епілепсію є електроенцефалографія (ЕЕГ), яка дозволяє виявити наявність епілептогенного вогнища й епілептизації головного мозку, а також дає можливість відстежити динаміку лікування. Відомо, що в осіб старших вікових груп спостерігаються зміни біоелектричної активності головного мозку, які можуть тим чи іншим чином завуалювати прояви епілептичної активності (Зенков Л.Р. зі співавтор., 2000; Вейн А.М. зі співавтор., 1999; Одинак М.М., 1992; Воробйова Т.М., 1998; Messenheimer J.A., 1995).

Особливості терапії хворих похилого віку обумовлені віковими змінами органів і систем, які визначають фармакокінетику медичних препаратів. Пацієнти похилого віку мають супутні захворювання, які вимагають періодичного або постійного застосування лікарських засобів різних клініко-фармакологічних груп, у зв'язку з чим необхідно враховувати фармакологічну взаємодію антиепілептичних препаратів (АЕП), що вживаються одночасно з іншими лікарськими засобами (Карлов В.О., 1990; Зенков Л.Р., 1997; Волошина Н.П., 1996-2001; Гехт А.Б. 2001; Loiseau J., 1990).

Зростання кількості осіб похилого віку, велика частота поширеності епілепсії у даної категорії хворих і недостатня вивченість клініко-діагностичних і терапевтичних особливостей епілепсії в похилому віці, що визначають Волошин П.В., 1998, Дубенко А.Є., 2000, Літовченко Т.А., 2001, Волошина Н.П., 1996, Зозуля І.С., 1997 та інші автори, обумовлюють перспективність цього напрямку у неврології та актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з науково-дослідницькою роботою Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України: "Вивчити неврологічні та психопатологічні особливості фармакорезистентної епілепсії, розробити методи її комплексного лікування з використанням краніоцеребральної гіпотермії" (шифр АМН ЕФ 4.05. № держреєстрації 0105U002336).

Мета дослідження. Визначення клініко-діагностичних особливостей та оптимізація лікування епілепсії в похилому віці.

Задачі дослідження. Відповідно до мети дослідження, були сформульовані наступні задачі:

  1. Визначення найчастішого чинника розвитку епілепсії в похилому віці.

  2. Вивчення клінічних особливостей епілепсії в похилому віці.

  3. Дослідження електроенцефалографічних характеристик епілепсії в похилому віці.

  4. Вивчення особливостей морфологічних змін головного мозку у хворих на епілепсію похилого віку.

  5. Визначення особливостей мозкової гемодинаміки у хворих на епілепсію похилого віку.

  6. Вивчення ефективності та ускладнень протисудомної монотерапії препаратами вальпроєвої кислоти, карбамазепіном і ламотриджином у хворих на епілепсію похилого віку.

  7. Визначення оптимальних для хворих на епілепсію похилого віку добових доз вальпроєвої кислоти, карбамазепіна і ламотриджина.

  8. Вивчення у хворих похилого віку ефективності комплексної протисудомної та патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії.

Об'єкт дослідження. Епілепсія в похилому віці.

Предмет дослідження. Етіологічні чинники; клінічний перебіг; електроенцефалографічні характеристики, морфологія головного мозку; мозкова гемодинаміка; терапія хворих на епілепсію похилого віку.

Методи дослідження. Клініко-неврологічне обстеження; інструментальні методи: електроенцефалографія, ультразвукова доплерографія (УЗДГ), комп'ютерна (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ); визначення плазмоконцентрації АЕП за допомогою фізико-хімічних методів: хроматографічного і спектрофотометричного.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше у хворих на епілепсію похилого віку на підгрунті комплексного вивчення клініко-неврологічних характеристик, показників електроенцефалографії, ультразвукової доплерографії, даних комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії визначені особливості клінічного перебігу епілепсії, які полягають у перевазі в похилому віці симптоматичної епілепсії, розвиток якої обумовлений цереброваскулярними захворюваннями; парціального типу нападів помірної частоти; ускладненого післянападового періоду; особливості інструментальної діагностики епілепсії з визначенням електроенцефалографічних характеристик, морфологічних змін головного мозку та стану мозкової гемодинаміки.

У хворих на епілепсію похилого віку на підґрунті комплексного вивчення клініко-неврологічних характеристик та показників плазмоконцентрації визначені препарати диференційованої протисудомної монотерапії вальпроївою кислотою, карбамазепіном і ламотриджином, залежно від типу нападів; ускладнення протисудомної монотерапії даними АЕП; оптимальні добові дози вальпроєвої кислоти, карбамазепіна, ламотриджина у вікових групах від 60 до 69 і старше 70 років; препарати патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії; ефективність комплексної протисудомної та патогенетичної терапії.

Практичне значення одержаних результатів. Визначені у хворих на епілепсію похилого віку особливості клінічного перебігу, електроенцефалографічних характеристик, морфологічних змін головного мозку та мозкової гемодинаміки дозволяють поліпшити клініко-інструментальну діагностику епілепсії в похилому віці. Вивчені ефективність диференційованої монотерапії вальпроєвою кислотою, карбамазепіном, ламотриджином залежно від типу нападів; добові дози цих АЕП і препарати патогенетичної терапії симптоматичної епілепсії дозволяють оптимізувати лікування епілепсії у хворих похилого віку, що сприяє поліпшенню якості життя хворих.

Loading...

 
 

Цікаве