WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаРізне → Мікробіологічне обгрунтування застосування мірамістину для корекції мікробіоценозу шкіри (автореферат) - Реферат

Мікробіологічне обгрунтування застосування мірамістину для корекції мікробіоценозу шкіри (автореферат) - Реферат

Примітки: 1. n – число штамів мікроорганізмів;

2. * – p<0,05.

У хворих осіб стафілококи і мікрококи також домінували над іншими угрупованнями: частка стафілококів коливалась в межах 48,61-50,46 %, а мікрококів – 16,67-19,27 % (рис. 1). Ентеробактерії в 4,5 рази частіше зустрічались на шкірі підошви, ніж на тилі ступні. Коринебактерії та бацили приблизно з однаковою частотою колонізували шкіру.

Популяційний спектр стафілококів мав певні особливості, як у здорових, так і в хворих осіб, і різнився в топодемах. Спільним було домінування S. epidermidis в угрупованні тильної поверхні ступні (частота зустрічальності – 27,27-27,55 %). Для S. haemolyticus цей показник складав – 18,18-22,45 %. Третє місце посідали S. hominis (11,22-12,73 %). Частка S. aureus у відповідному угрупованні хворих була в 2,2 рази вищою, ніж у здорових.

Загальний рівень колонізації стафілококами відповідного топодему шкіри хворих в 1,9 рази перевищував його у здорових.

Високим був у здорових колонізаційний рівень S. epidermidis (5,57 lg КУО/см2), S. hominis (5,50 lg КУО/см2), S. simulans (5,39 lg КУО/см2) на тилі ступні. У S. aureus він становив 4,75 lg КУО/см2. У групі хворих рівень щільності епідермальних і гемолітичних стафілококів досягав 5,43-5,60 lg КУО/см2. Суттєво, що ступінь колонізації S. hаemolyticus був на порядок вищим, ніж у здорових.



В

Рис. 1. Мікробні угруповання, які формують мікробіоценоз шкіри хворих осіб:

А – частка угруповань (%) у топодемі тилу ступні;

В – частка угруповань (%) у топодемі IV міжпальцевого проміжку

Топодем IV міжпальцевого проміжку внаслідок своїх анатомо-фізіологічних особливостей інтенсивніше колонізувався стафілококами в порівнянні з попереднім топодемом. Слід звернути увагу на вищу частоту зустрічальності S. аureus: 20,00 % у хворих, проти 11, 93 % у здорових осіб. Майже утричі рідше висівали S. warneri у хворих з цього топодему порівняно із шкірою тилу ступні. Частота зустрічальностіS. saprophyticus у хворих була в 7,8 рази вищою в порівнянні із здоровими.

Щільність колонізації стафілококами шкіри міжпальцевого проміжку була у 1,9 рази вище порівняно з топодемом тилу ступні. Вона відповідно складала 5,83 і5,54 lg КУО/см2. У хворих рівень щільності S. aureus також був на порядок вищим.

Microcоccus spp. посідали друге місце в структурі мікробної спільноти, у два-три рази поступаючись стафілококам. Домінантним видом угруповання в обох групах виступав M. lutes (70,83-88,33 % у здорових, і 58,33-66,67 % у хворих). При цьому, в групі хворих частота його зустрічальності була меншою. Друге місце у здорових за значущістю мав у міжпальцевому проміжку M. lylae, в той час як на тилі ступні його частка в угрупованні була однаковою з M. sedentarius. У хворих M. lylae i M. varians відігравали однакову участь у формуванні відповідного угрупованні в цьому топодемі (16,67 %). Проте на тилі ступні перший з них утричі переважав M. varians. Рівень колонізації шкіри мікрококами в цілому поступався стафілококовим популяціям: у здорових осіб досягав 4,64-4,96 lg КУО/см2 , у хворих – 4,73-4,97 lg КУО/см2 .

Доведена нерівномірність заселення шкіри мікрококами: у здорових в топодемі тилу ступні колонізаційний рівень M. luteus поступався M. sedentarius, хоча останній не домінував в угрупованні, проте на шкірі ступні за своєю щільністю він суттєвого його переважав. Ідентична картина спостерігалась у топодемі міжпальцевого проміжку хворих осіб: рівень M. sedentarius на порядок перевищував M. luteus.

Коринебактерії чисельно поступались мікрококам. Число популяцій, які брали участь у створенні відповідного угруповання на шкірі хворих, було майже вдвічі меншим порівняно із здоровими, тобто видовий склад угруповання був бідніший. Понад 2/3 цієї спільноти становили C. аfermentans. Решта коринебактерій відігравали приблизно однакову роль у формуванні угруповання. Проте слід відмітити, що частка C. bovis на шкірі хворих була майже в 1,5-2,0 рази більшою, ніж у здорових.

Щільності угруповання коринебактерій, як правило, перевищувала відповідний показник у мікрококів, коливаючись в межах від 4,58 lg КУО/см2 до 5,09 lg КУО/см2. При цьому він був у 2,6 (тил стопи) – 1,3 (міжпальцевий проміжок) рази вищим у групі хворих осіб. Високі колонізаційні рівні у здорових в топодемі тилу ступні були притаманні C. pseudodiphtheriticum і C. хerosis (відповідно 5,36 і 5,14 lg КУО/см2).C. afermentans – домінуючий мікроб цієї групи їм суттєво поступався(4,61 lg КУО/см2).

Угруповання бацил було четвертою за величиною групою мікробної спільноти шкіри у хворих осіб. У здорових це угруповання було представлено чотирма популяціями мікробів, у хворих – трьома. Від здорових було висіяно 15, а від хворих 26 штамів бацил.

На тильній поверхні ступні здорових однакове представництво в угрупованні мали B. subtilis і B. macerans (по 40,00 %). На шкірі міжпальцевого проміжку домінували B. subtilis (70,00 % спільноти). У хворих чітко переважали B. subtilis в усіх топодемах (відповідно 63,64 % на шкірі тильної поверхні ступні та 80,00 % у міжпальцевому проміжку). Колонізаційний рівень аеробних бацил у середньому був дещо нижчим в порівнянні з іншими групами бактерій, що заселяють шкіру. У здорових він сягав 3,91 lg КУО/см2 (топодем тилу ступні) і 3,89 lg КУО/см2 (топодем міжпальцевого проміжку). У хворих у топодемі міжпальцевого проміжку рівень заселення шкіри бацилами був у 4,2 рази вище, ніж тилу ступні. B. macerans домінували в ньому за своєю колонізаційною щільністю (5,25 lg КУО/см2) і мали приблизно однаковий цей показник із B. subtilis на тилі ступні (відповідно 4,32 проти 4,24 lg КУО/см2). У той же час у здорових осіб у цьому топодемі найвищий рівень щільності мала B. licheniformis, яка не була домінантною популяцію угруповання, – 5,20 lg КУО/см2. Отже, структура угруповання бацил має особливості в обох групах обстежених осіб.

Мікроорганізми інших родів (Acinetobacter spp, Alcaligenes spp, Listeria spp., Moraxella spp., Pseudomonas spp., Enterobacteriaceae та ін.) нечасто колонізували шкіру обстежених, їх частка в мікробній спільноті була невисокою (4,95-6,66 % у першій групі обстежених і 5,50-9,02 % у другій).

Родину Enterobacteriaceae репрезентували у здорових осіб бактерії 5 родів, які відігравали приблизно однакову роль у формуванні угруповання – 0,51-1,03 % (тил ступні) і 0,45-1,80 % (міжпальцевий проміжок). Від хворих було висіяно бактерії чотирьох родів: з топодему тильної поверхні ступні – тільки сераціїї, а із топодему міжпальцевого проміжку додатково Enterobacter spp., Proteus spp. і Escherichia spp. Останні формували до 50 % цього угруповання, хоча частка їх у всій мікробній спільноті становила лише 2,08 %.

Колонізаційний рівень цих додаткових мікроорганізмів у міжпальцевому проміжку у 1,2 - 1,5 рази вище в порівнянні із тилом ступні.

Стафілококи, які було виділено від здорових осіб, мали середній рівень антибіотикочутливості. Переважна більшість популяцій була чутливою до канаміцину (82,2 %), левоміцетину (79,4 %), еритроміцину (72,9 %). Біля 40 % стафілококів були чутливими до пеніциліну, ампіциліну, лінкоміцину. Однак саме до цих препаратів високим було число резистентних штамів (відповідно 40,2 % і 39,2 % виділених культур). Найменший рівень резистентності було зареєстровано щодо канаміцину (2,8 % штамів).

Популяції стафілококів були гетерогенним за рівнем чутливості до антибіотиків. Зокрема, всі штами S. aureus були резистентні до пеніциліну. У них зберігався високий рівень стійкості і до лінкоміцину (62,5 % штамів), еритроміцину, тетрацикліну (37,5 %), четверта частина з них була стійкою до ампіциліну. Проте не виділено жодного S. aureus, резистентного до канаміцину. Мікроорганізми групи S. epidermidis (S. epidermidis, S. haemоlyticus, S. hominis), мали дещо інші типи антибіотикограм у порівнянні із коагулазопозитивними стафілококами. Так, популяції S. epidermidis були в 4,3 рази чутливішими до лінкоміцину, в 3,3 рази – до еритроміцину, 1,7 рази – до ампіциліну та левоміцентину. Однак понад третина епідермальних стафілококів були зберігали резистентність до пеніциліну, а четверта частина – до лінкоміцину.

Популяції S. haemolyticus у 52,5 % випадках були резистентними до пеніциліну, в 40,0 % – до лінкоміцину. Серед них були відсутні резистентні до ампіциліну і канаміцину коки, однак значним був прошарок мікроорганізмів з помірним типом стійкості. Популяції S. hominis мали високу чутливість до канаміцину (92,3 % культур), хлорамфеніколу (76,9 %), еритроміцину (61,5 %), тетрацикліну (61,5 %).

Популяції бацил високу чутливість також мали до канаміцину (100,0 % чутливих варіантів), ампіциліну (85,8 %), левоміцетину (78,6 %). Найменший рівень чутливості вони зберігали до пеніциліну (35,7 % штамів), еритроміцину (28,7 %). Інші бацили (B. licheniformis, B. macerans) були чутливі до препаратів.

Коринеформні мікроорганізми переважно мали високу чутливість до досліджуваних антибіотиків, і серед них рідко зустрічались антибіотикостійкі варіанти. Понад 90 % з них були чутливими до пеніциліну, еритроміцину, хлорамфеніколу, канаміцину. Найнижчу чутливість вони мали до лінкоміцину (34,5 %).

Loading...

 
 

Цікаве